Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях
Резиде́нція митрополи́тів Букови́ни і Далма́ції — пам’ятка архітектури й містобудування національного значення, пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 2011), м. Чернівці, Україна.
|
Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Місце розташування | Чернівці (місто) |
| Площа | 8 га, буферна зона 244.85 га |
| Рік внесення | 2011 |
| Критерії | (ii)(iii)(iv) |
Зміст
Історична довідка
Споруди зведено на пагорбі Домінік на місці резиденції місцевого єпископа 1770-х, яка занепала й була розібрана. Єпископ і майбутній митрополит Євгеній (Гакман) 1861 звернувся до імператора Франца Йосифа І за дозволом піднести статус Буковинського єпископства до митрополії та збудувати нову резиденцію. Для її проєктування і будівництва запросили архітектора й будівельного підрядника Й. Главку, котрий став заступником очільника Будівельного комітету Євгенія (Гакмана). Його проєкт імператор затвердив 1863. Підмурки закладено 1864, будівництво тривало до 1882 і коштувало 1 750 000 австрійських гульденів, які профінансував Буковинський православний релігійний фонд за сприяння Міністерства культів і освіти Австро-Угорщини. Фінансові пожертви на будівництво зробили чернівецькі німецька й польська католицькі та юдейська громади. Над внутрішнім оздобленням приміщень працювали художники: віденський — К. Йобст (1835–1907; Австрія), чернівецький — Є. Максимович (1857–1928; тепер Україна). 1876–1878 з північного боку створено дендропарк. Біля входу до нього 1937 встановлено бюст Й. Главки.
Ансамбль зазнав руйнувань під час Другої світової війни: 1944 при евакуації митрополита разом з румунським військом підпалено Митрополичий палац, унаслідок чого знищено інтер’єри залів його східного крила. З 1944 у резиденції розміщено музеї та філологічний факультет Чернівецького державного університету (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича).
1956 весь ансамбль передано університету. У 1957–1964 та у 2000-х виконано реставраційні роботи. 2009 ансамбль внесено до Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Tentative List), а 2011 внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 2012 у складі університету утворено Центр управління об’єктом ЮНЕСКО.
Характеристика
Архітектурний ансамбль міститься на високому пагорбі над долиною р. Пруту з півночі історичного центру міста. Включає три основні цегляні двоповерхові на підвалах корпуси, згруповані довкола глибокого прямокутного курдонера, відділеного від вулиці художньою огорожею з металевими ґратами. Курдонер оформлено партерною (див. Партер) зеленню, а вхід з вулиці акцентовано монументальною трипрогоновою брамою. З північного боку в тилу Митрополичого палацу є ландшафтний дендропарк площею 8 га з гротом, альтанкою і криницею. Висотні акценти ансамблю — семінарська Трьохсвятительська церква та дзвіниця Монастирського корпусу — є головними архітектурними домінантами цієї частини міста.
Площа території ансамблю 8 га, площа буферної зони, що охоплює історичний центр міста, — 244,85 га.
Усі споруди ансамблю вирішено у стилістиці історизму (еклектики) з переважанням неовізантійського напряму та романо-ґотичних стилізацій, з широким використанням у декорі творів ужиткового мистецтва Буковини (кераміка, різьблення по дереву, монументальний живопис, мозаїка з різних порід каменю, художній метал). Застосовано романські вікна — трифорії та біфорії, зубчасті парапети, неоґотичні ступінчасті щипці, високі щипцеві дахи, укриті різнобарвною полив’яною черепицею, яка утворює орнаменти, численні керамічні вставки на фасадах тощо. В інтер’єрах широко використано перекриття квадратних у плані дільниць коридорів і вестибюлів сферичними куполами на пандативах — конструкція, властива візантійській архітектурі. Застосовано також хрещаті й циліндричні склепіння та дерв’яні стелі на перехресних балках.
Палац митрополита — головна споруда, що замикає курдонер. Зведена 1864–1876. Симетрична, з трьома ризалітами, з яких центральний акцентує поздовжню вісь ансамблю. Головний вхід акцентовано трипрогоновою аркадою з балконом, вхід на який — з Мармурового залу. Система внутрішнього розпланування — коридорна двобічна. Тут на першому поверсі містилися канцелярія єпархії та келії ченців митрополії, а на другому — секретаріат митрополита, його канцелярія, великий зал засідань ради єпархії (тепер Мармуровий зал), Червоний і Синій салони для прийомів, бібліотека, особисті покої митрополита та домова церква Святого Іоанна Сучавського, виділена зовні високою банею й апсидою на східному фасаді корпусу. Центр корпусу на другому поверсі займає двосвітний парадний Мармуровий зал заввишки понад 20 м, масивну різьблену дубову стелю якого підтримували алебастрові (див. Алебастр) колони. Зал по периметру оточує двоярусна аркадна (див. Аркада) галерея. Підлога й стіни оздоблені різнобарвним мармуром. На стінах були фрески (не збережено). Збереглися також інтер’єри Червоного і Синього салонів (залів), декор вестибюля й коридорів, приймальні та кабінету митрополита (тепер кабінет ректора університету).
Семінарський корпус замикає західний бік курдонера. Збудовано 1866–1870 для духовної семінарії. З 1875 тут розміщено теологічний факультет щойно відкритого Університету імені Франца Йосифа І (Franz-Josephs-Universität Czernowitz). Споруда П-подібна в плані, з церквою, що сполучається з бічними раменами корпусу галереями на аркаді. Розпланування коридорне, однобічне. Інтер’єри вирішено й декоровано аналогічно палацу митрополита.
Семінарську Трьохсвятительську церкву споруджено 1864–1878; 1882 завершено декор інтер’єру й освячено її. Зразком для архітектурних форм і живописного оздоблення інтер'єру слугували середньовічні монастирі історичного регіону Буковини, особливо околиць Сучави, які обстежили й дослідили Й. Главка та К. Йобст під час будівництва й оздоблення споруди. Церква прямокутна в плані, п’ятибанева, з однією циліндричною вівтарною апсидою. Типологічно близька до візантійських центральнокупольних храмів. Центральний підбаневий простір оточують галереї. На кутах — чотири масивні пілони, які за допомогою підпружних арок, пандативів і системи перехресних ступінчастих арочок несуть високий 12-гранний світловий підбанник з куполом. Завдяки цьому в храмі домінує висотний принцип розкриття внутрішнього простору, характерний для української сакральної архітектури. Інтер’єр пишно декоровано різьбленням по каменю, керамікою, мозаїкою, кольоровими вітражами, фресками в неовізантійській стилістиці з широким застосуванням позолоти й орнаментів.
Монастирський корпус замикає курдонер зі сходу. Збудовано 1874 як приміщення для ченців кафедрального собору. Згодом тут розмістили школу псаломників з бурсою та цех з виробництва воскових свічок. Споруда симетрична, прямокутна в плані, з трьома ризалітами. Висока ярусна вежа з годинником, увінчана куполом, акцентує центральну вісь споруди й разом із розташованою навпроти семінарською Трьохсвятительською церквою виявляє головну поперечну вісь ансамблю. Розпланування коридорне однобічне. Архітектурні форми й декор інтер’єрів значно скромніші, ніж в інших корпусах ансамблю.
Значення
Резиденція буковинських митрополитів у м. Чернівцях є найвиразнішим ансамблем доби історизму на Буковині, взірцем синтезу мистецтв і поєднання європейських досягнень з регіональними традиціями. З огляду на це Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації внесено 2011 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 1330 як яскраве архітектурно-мистецьке втілення мирного співіснування і плідної взаємодії різних етноконфесійних спільнот у Центральній Європі протягом 19 ст.
Галерея
|
Джерело
- UNESCO World Heritage Centre: Residence of Bukovinian and Dalmatian Metropolitans. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1330
Література
- Вечерський В. Резиденція Буковинських митрополитів // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання Київ : Техніка, 2000. С. 279–281.
- Редль Д. Поміж Віднем і Чернівцями: до становлення і впливу історичної архітектури цісарсько-королівської монархії // Архітектурна спадщина Чернівців австрійської доби: Матеріали міжнародної наукової конференції. Чернівці : Золоті литаври, 2003. С. 45–60.
- Вечерський В., Скібіцька Т., Сердюк О. Історико-містобудівні дослідження Чернівців / За ред. Вечерського В. Київ : Фенікс, 2008. С. 57.
- Біленкова С. Архітектура Чернівців ХІХ — першої половини ХХ століття. Чернівці : Букрек, 2009. С. 33–38.
- Чеховський І. Резиденція митрополитів: шедевр архітектора Главки з благословення єпископа Гакмана // Чернівці — місто зустрічі культур і релігій. Чернівці : Місто, 2009. С. 55–72.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
