Дацан
Даца́н (монг. дацан, бурят. дасан, тув. дассың від тиб. གྲྭ་ཚང. grwa tshang — монастир, монастирська школа, монастир-університет) — назва монастирських комплексів у тибето-монгольському буддизмі. У традиції Тибету дацанами називають окремі «факультети» (освітні центри, відділення) при буддійських монастирях, де ведеться навчання цаніду (буддійській філософії). У бурятських буддистів термін позначає монастир назагал; у монгольських — окремий храм при великому монастирі, не обов'язково пов'язаний із навчальним процесом.
Зміст
Історична довідка
Тибетський буддизм проник з Монголії на північ, до бурятського населення Забайкалля на початку 17 ст. Спершу був поширений серед етнічних груп, що вийшли незадовго до цього з Халхи (землі на північ від пустелі Гобі) — цонголів, сартулів, хатагінів; наприкінці 17 — на початку 18 ст. розповсюдився територією всього Забайкалля. Друга «лінія» буддизму принесена до бурят, тувинців, калмиків безпосередньо з Тибету, з монастиря Лабранг (засн. 1709, тепер провінція Ганьсу, Китай).
У Бурятії дацани були водночас релігійно-культовими та адміністративно-освітніми центрами. Їх будували у сприятливих місцях, іменували зазвичай за назвою місцевості. У 1701 в Забайкаллі було вже 11 дацанів. За офіційними даними Російської імперії, станом на 1846 у Східному Сибіру налічували 34 дацани та 144 суме (малих храмів). 1853 спеціальним циркуляром цю кількість дацанів і духовенства при них намагалися кінцево закріпити (з метою перешкодити подальшому зростанню «кумирень» і «капищ»): при 34 дацанах було дозволено діяти 285 ламам. Як наслідок, кількість монастирів у наступні десятиліття лишалася сталою. До Жовтневого перевороту 1917 діяло 35 (за іншими даними — до 40) дацанів, з них: 32 — у Забайкальській області, 2 — в Іркутській губернії, 1 — у м. Санкт-Петербурзі. 1928 їх кількість зросла до 48–50. Проте вже до 1939 всі буддійські дацани були закриті або знищені, бл. 20 тис. монахів піддані репресіям. У повоєнні часи (з 1948) офіційно діяло 2 дацани (обидва — тепер Забайкальський край, РФ). Ситуація змінилася в бік легалізації буддизму лише у 1970–1980-х, дацани стали відкривати з 1991. Натепер, за даними Буддійської традиційної сангхи Росії, діє близько 50 дацанів на території Сибірського та Далекосхідного федеральних округів, у м. Санкт-Петербурзі. Головний соборний храм, регіональний центр буддійської сангхи й резиденція чинного XXIV Пандито Хамбо-лами — Іволгинський дацан (с. Верхня Іволга, Іволгинський район, Республіка Бурятія, РФ).
Дацани історично функціонували як релігійні, освітні, медичні центри, бібліотеки, господарські одиниці (землеволодіння). Є місцем паломництва, а з кінця 20 ст. стали також привабливими туристичними об’єктами.
Насельники дацанів
У Монголії та Бурятії:
- ширеете (ширетуй) — настоятель дацана-монастиря;
- лами — ченці, які виконують різні роботи в дацані, зокрема емчі-лама — лікар;
- хуварак (хувраг, хубараг) — послушник, учень.
Архітектура
Перші буддійські монастирі монголів, джунгарів і бурятів діяли як комплекси спеціально облаштованих юрт, що кочували разом зі скарбом їх власників-лам або ставками феодалів. Перший стаціонарний монастир у центральній Монголії — Ердені-Дзу (монг. Эрдэнэ-Зуу хийд, Эрдэнэзуу; тепер аймак Уверхангай) — був побудований Абатай-ханом (1534–1586) у 1585 (з 2004 є частиною комплексного об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, див. Орхонської долини культурний ландшафт).
Будівництво першого стаціонарного дерев’яного дацана бурятів — Цонгольського («Балдан Брайбунг лінг», тепер Кяхтинський район, Республіка Бурятія) — відносять, за панівною версією, до 1753–1758.
Дацани традиційно поєднують храми і помешкання для ченців.
В архітектурі бурятських дацанів виділяють три різні стилі:
- тибетський,
- китайський та
- форма юрти (початково характерна для Монголії).
Характерні риси тибетського стилю: похилі стіни, ступінчасті об'єми, ярусність і пірамідальність, спадання маси будівлі по вертикалі, масивний фриз темно-червоного кольору. У тибетській традиції стіни храмів споруджували з тесаного каменю або сирцевої цегли без сполучних розчинів. Це визначало характерну особливість архітектури Тибету: нахил зовнішньої площини стін всередину.
У Бурятії основний будівельний матеріал — дерево. Колоди або брус зовні обшивали дошками. Агінський дацан (бур. Агын хийд, Агын дасан; тепер Агінський Бурятський округ, Забайкальський край, РФ) був першим серед відомих дацанів, збудованих з каменю. Чимдалі при зведенні бурятських дацанів більшало елементів східної архітектури (квадрат у плані, колони, загнутий догори дах, рясний декор, багатобарвність тощо).
Архітектура дацана символізує божественне тіло Будди.
Головна будівля дацана — Цогчен-дуган — «будинок загальних зборів», або Соборний храм (від тиб. འདུ་ཁང།, дуган — зал зборів). Навколо Цогчена розташовані дугани-суме — окремішні «каплиці» або монастирські будівлі, храми (іноді до двох десятків), присвячені сакральним персонажам буддизму (Майтреї, Авалокітешварі, Вайрочані та ін.). Ступи-субургани на території пов'язані зі значними подіями життя дацана або історичними подіями. Помітна тенденція до приведення архітектурного простору у відповідність із символікою мандали.
Головна брама дацана — богдойн-халга — розташована на південному боці огорожі. У західній, східній та північній стінах є хвіртки. Головну браму відчиняють за особливо урочистих випадків, у решту часу на територію дацана потрапляють через хвіртки. Бруковану доріжку від головної брами до ґанку Цогчен-дугана називають «священний шлях».
Над входом у Цогчен-дуган встановлюють буддійський символ — хурде або чойж хорол — мідні золочені статуї «Колеса Дгарми» та двох газелей обабіч. Уздовж фризу розміщують блискучі круглі позолочені дзеркала — толі, що мають магічний охоронний зміст, і мані — тибетські склади слів мантри.
Підзори (декоративна облямівка піддашшя) — у вигляді стилізованих хмар (улеен). Прикраси гребеню покрівлі — вазоподібний гострокінцевий ганджир (багатоярусний шпиль) у центрі та циліндричні чжалцани. Фігурні навершя кутових кінців даху бурятською називають «дулі» (полум'я). Зображення левів, запозичені з китайської архітектури, встановлюють на ґанку Цогчен-дугана.
На території храму розміщені хурде — священні молельні барабани, що крутяться, з вирізьбленими на них мантрами.
Система освіти в дацанах
Найбільші дацани мали три факультети — загальний (філософський — цанід), медичний та тантричний (г'ю; джуд). У невеликих дацанах був лише загальний факультет; освіту продовжували в інших центрах. На тантричний факультет приймали лише тих ченців, які отримали загальну філософську підготовку, а в групи з вивчення «Калачакра тантри» — найбільш здібних з-поміж допущених до вивчення тантр. У традиції школи гелуг назва «дацан» позначала окремий факультет.
Система «цанід» передбачала послідовне вивчення п'яти дисциплін, що потребувало близько 15 років (зазвичай батьки віддавали у монастирі дітей у дуже ранньому віці):
1. Логіка (прамана) — за творами Дгармакірті.
2. Параміта (шлях «класичної» Магаяни) — за текстом Майтреї-Асангі «Абгісамаяланкара».
3. Мадг’ямака — за трактатом Чандракірті «Мадг’ямакаватара».
4. Віная (передусім, Віная муласарвастивадинів).
5. Абгідгарма — за «Абгідгармакоші» Васубандгу та «Абгідгармасамуччає» Асангі.
Буддійські освітні заклади поділяють на чоловічі й жіночі (так, жіночий дацан діє в м. Улан-Уде).
У Тибеті освітні дацани були частинами (філіями) великих монастирських комплексів, як-от Дрепунг, Ганден та ін. На території Росії — діють як самостійні освітні та релігійні центри, провадиться політика ізоляції бурятських буддистів від зарубіжної сангхи.
Крім того, дацани були важливими центрами поширення релігійної літератури. Так, з-поміж 34 бурятських дацанів на кінець 19 ст. тільки 5 не мали друкарень. Всі інші провадили активну видавничу діяльність, друкували літературу з популярним викладом віровчення, підручники, тлумачники для проведення ритуалів і обрядів — сукупно понад 600 найменувань друкованої продукції, переважно монгольською та тибетською мовами.
Медицина в дацанах
Дацани завжди були центрами вивчення тибетської, монгольської, китайської та індійської медицини. У них збирали та перекладали медичні трактати, відкривали школи у манба-дуганах та лікарні (тільки в Ангінському дацані практикували 60 емчі-лам). Медичні предмети викладали спеціальні вчителі. Широко практикували і практикують дотепер збирання й застосування місцевих лікарських трав.
Хурали
Хурал (від монг. хурал — збори) — це збори лам-ченців, а також служби, присвячені важливим подіям буддійської священної історії. У Монголії та Бурятії хурали поділяють на великі та малі. За традицією, вони збираються у певних дацанах.
Великі хурали скликають у дні священних дат, пов'язаних з чотирма знаменними подіями в діяльності Шакьямуні та його становлення Буддою, а також у дні, присвячені вшануванню сходження вчителя Будди Шак'ямуні з царини небожителів у світ людей.
Молебень, звернений до божества Калачакри (хурал Дуйнхор) відбувають 15 числа третього місяця за місячним календарем (цього дня Будда Шак'ямуні в образі Калачакри проповідував вчення таємної мантри).
Великі молебні проводять, аби вшанувати діяння інших вчителів буддійської традиції. Під час хуралів «великих читань» читають Ганджур, Данджур (див. Канг'юр і Тенг'юр), «Ламрім», «Сундуй», «Алтангерел», «Жаадамба» та інші канонічні твори.
Дати проведення малих повсякденних молебнів встановлюють згідно з традиціями кожного монастиря або виявляють за астрологічною (див. Астрологія) ознакою. Щоденно здійснюють ритуали на честь сахюусанів (див. Дгармапала) — хранителів дгарми і захисників буддистів. Ченці читають мантри, здійснюють підношення до їхніх зображень.
За структурою хурал поділяється на попередню, основну та заключну частини. Найчастіше проведення великих хуралів розраховують на три дні, часом і довше. При цьому середній день, а іноді й останній, припадає на основну дату для проведення молебню.
Додатково
- Хурул (від монг. хурал — збори) — загальне найменування буддійського храму у калмиків і тувинців.
- Хуре (монг. хүрее) — монастир в Монголії, при якому постійно мешкало духовенство. Іх-Хурее (Да-хурее, букв. — Великий монастир) у 17–18 ст. було кочовою, а з 1778 — осілою (в долині р. Туул), резиденцією очільників монгольської сангхи та адміністративним центром т. з. Зовнішньої Монголії. 1924 перейменоване на м. Улан-Батор. Натепер хуре у Монголії не лишилося. Деякі дослідники вважають, що українське слово «курінь», запозичене з тюркських мов, має зв'язок з монгольським «хуре».
- Початково архітектурний стиль бурятських дацанів був надзвичайно еклектичним. Це пояснюють як впливом південно-східних (тибетських, китайських, монгольських) традицій, так і російсько-православних (оскільки для будівництва дацанів запрошували артілі будівничих і ремісників з росіян, звиклих до спорудження православних церков). Звідси, зокрема, притаманне східно-православній архітектурі хрестоподібне планування будівлі, яке згодом, зі становленням самостійної школи бурятського культового зодчества, витіснене квадратними чи прямокутними в плані спорудами.
Література
- Минерт Л. К. Памятники архитектуры Бурятии. Новосибирск : Наука, 1983. 191 с.
- Позднеев А. Очерки быта буддийских монастырей и буддийского духовенства в Монголии в связи с отношением сего последнего к народу. Элиста : Калмыцкое книжное издательство, 1993. 496 с.
- Тумунов Ж. Т. Ага и агинцы. Улан-Удэ : Бурятское книжное издательство, 1993. 192 с.
- Крижешевська Л. Буддизм в Україні // Українське релігієзнавство. 2007. № 43. С. 120–129.
- Козловский И. А. Избранные лекции по теории и практике религиозного мистицизма : в 2 т. Донецк : Норд-Пресс, 2009. Т. 1: Буддизм. Христианство. 322 с.
- Буддизм в истории и культуре бурят / Под ред. И. Р. Гарри. Улан-Удэ : Буряад-Монгол Ном, 2014. 432 с.
- Snellgrove D. Indo-Tibetan Buddhism: Indian Buddhists and their Tibetan successors. Bangkok : Orchid Press, 2016. 644 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Козловський І. А. Дацан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дацан (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів