Ковнір, Стефан Дем'янович
|
Ковнір, Стефан Дем'янович | |
|---|---|
| Народження | 1695 |
| Місце народження | Гвоздів |
| Смерть | 1786 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, будівництво |
Ковні́р, Стефа́н Дем’я́нович (Степан; 1695, с. Гвоздів, тепер Обухівського району Київської області, Україна — 1786, м. Київ, тепер Україна) — будівельний підрядник доби бароко, будівничий низки споруд у м. Києві й на Київщині.
Життєпис
Народився в селянській сім'ї. Орієнтовно 1720 переїхав до м. Києва, оселився на Печерську як підданий Києво-Печерської лаври. З 1721 брав участь у відбудові мурованих лаврських споруд після пожежі 1718. Надалі протягом 60 років у теплий сезон працював на будовах м. Києва спершу як муляр, потім – як організатор будівництва, підрядник, керівник артілі будівничих. У холодну пору року, коли будівельні роботи припинялися, торгував худобою і м'ясом, мав власну крамницю і був одним із найзаможніших киян. З 1750 його зараховано до міщан і з 1756 названо майстром, тобто фахівем, що мав право самостійно провадити й очолювати будівництво будь-яких споруд. Мав кількох учнів — підмайстрів. Питання про те, чи був С. Ковнір неписьменним, є дискусійним. Відомо, що він добре розумівся на архітектурних креслениках.
Творчість
За визнанням самого майстра, він був самоуком, котрий навчався під час практичної роботи на численних будовах Києво-Печерської лаври 1720-х — 1730-х. Працював під керівництвом провідних київських архітекторів: Й. Г. Шеделя, П. Нейолова, І. Григоровича-Барського, І. Ф. Мічуріна (1700–1763; тепер РФ). Брав участь у післяпожежній відбудові Успенського собору Києво-Печерської лаври і друкарні (див. Києво-Печерської лаври друкарня), будівництві Великої дзвіниці та інших споруд Києво-Печерської лаври, Андріївської церкви, ймовірно — собору Різдва Богородиці в Козельці. У зрілому віці як майстер-керівник будівництва укладав контракти з замовниками, формував артіль майстрів різних будівельних спеціальностей, до якої входили й писарі, що вели документацію. Керуючись схематичними креслениками архітекторів П. Нейолова, І. Григоровича-Барського, самостійно вирішував питання щодо архітектурних форм, деталей і декору створюваних будівель і споруд. Працював у стилі українського бароко й протягом кількох десятиріч був головним будівничим Києво-Печерської лаври, надавши її ансамблю композиційної завершеності.
Твори С. Ковніра:
- Ковнірівський корпус Києво-Печерської лаври 1721–1727, 1744–1760;
- Підпірні стіни Києво-Печерської лаври 1749–1750;
- Кловський палац у м. Києві 1753–1755 (за проектом П. Нейолова);
- Дзвіниця на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври 1754–1761 (за проектом П. Нейолова);
- Дзвіниця Братського Богоявленського монастиря у Києві 1756 (за проектом І. Григоровича-Барського, не збережено);
- Антонія і Феодосія собор у Василькові 1756–1758;
- Палітурня (корпус № 13) у Києво-Печерській лаврі 1757–1770;
- Дзвіниця на Ближніх печерах Києво-Печерської лаври 1759–1763 (за проектом, ймовірно, І. Григоровича-Барського);
- Троїцька церква Китаївської пустині 1763–1767;
- Фронтони на фасадах Успенського собору Києво-Печерської лаври 1767–1769.
Визнання
Створену С. Ковніром господарську споруду з північно-східного боку Успенського собору Києво-Печерської лаври названо іменем майстра — Ковнірівським корпусом.
1993 на фасаді собору Антонія і Феодосія у Василькові встановлено меморіальну дошку на честь С. Ковніра.
Цитата
С. Ковнір про себе:
«Обучивши себе при строєніях лаврських каменщицькому мастерству проізводіл оноє єліко мог з усердієм. От всяких монастирських повинностей лишався вільним, за труд же свій при камінному строєнії продолжаємий подлежащеє от Лаври завжди безобідно получал награжденіє.»(Цит за вид.: Кілессо Т. Аспекти будівельної діяльності Стефана Ковніра // Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 6. Київ, 1999. С. 135).
Додатково
За радянської доби С. Ковніра трактували як затурканого й убогого архітектора-кріпака, неписьменного вихідця з народу, яскрава творчість якого долала тяжкі соціальні обставини (Крицький Б. Архітектурно-будівельна діяльність Степана Ковніра // Питання історії архітектури та будівельної техніки України / Акад. буд-ва і архітектури УРСР, Ін-т теорії та історії архітектури і будівельної техніки. Київ, 1959. С. 95–137.). Це не відповідає дійсності як щодо його фахового і соціального стану, так і рівня освіченості (збереглися документи, підписані С. Ковніром особисто; див. Кілессо Т. Аспекти будівельної діяльності Стефана Ковніра // Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 6. Київ, 1999. С. 131–137.).
Література
- Холостенко М. Степан Ковнір: наукові повідомлення // Вісник Академії архітектури УРСР. 1947. № 3. С. 38.
- Крицький Б. Архітектурно-будівельна діяльність Степана Ковніра // Питання історії архітектури та будівельної техніки України / Акад. буд-ва і архітектури УРСР, Ін-т теорії та історії архітектури і будівельної техніки. Київ, 1959. С. 95–137.
- Асєєв Ю. Степан Ковнір // Образотворче мистецтво. 1971. № 1. С. 10.
- Кілессо Т. Аспекти будівельної діяльності Стефана Ковніра // Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 6. Київ, 1999. С. 131–137.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ковнір, Стефан Дем'янович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ковнір, Стефан Дем'янович (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
