Перший Ліонський собор
Пе́рший Ліо́нський собо́р — Вселенський собор Католицької церкви, скликаний папою Інокентієм IV. Відбувся 26.06–17.07.1245 в м. Ліоні.
Зміст
Історична довідка
Про скликання Собору оголошено 27.11.1244 у кафедральному соборі Св. Йоанна Хрестителя у м. Ліоні.
Розпочав роботу 28.06.1245, мав 4 сесії: підготовчу (26.06) та 3 офіційні (28.06, 5.07, 17.07).
Учасники: патріархи Єрусалима, Антіохії та Аквілеї; близько 150 архієпископів і єпископів; абати Клюні, Клерво, Сіто, Сен-Бертена, представники домініканців та францисканців; 13 кардиналів та ін. посадових осіб Римської курії; візантійський імператор Балдуїн IІ Куртене (бл. 1217/1218 — 1273, останній імператор Латинської імперії), графи Раймунд VII Тулузький (1197–1249) та Раймунд Беренгарій IV (V) Прованський (бл. 1198–1245), посли французького короля Людовика IX та англійського короля Генріха ІІІ, делегації з Венеції, Генуї, представники імператора Фрідріха ІІ.
Собор продовжив традицію протиборства двох панівних сил християнського світу — папства та імперії: Інокентій IV вчергове підтвердив вирок про відлучення від церкви імператора. Архієпископи Майнца і Кельна закликали засудити Фрідріха II і обрати нового германського короля.
На першій сесії (28.06) папа у проповіді на Псалом 93/94 («Коли Численні турботи налягають на моє серце, Твої розради веселять мою душу») перерахував 5 своїх «скорбот» («dolores») і порівняв їх із п’ятма ранами Христа: 1) занепад звичаїв духовенства; 2) небезпеки, що загрожували християнам і Церкві на Святій землі; 3) «грецька схизма»; 4) небезпека татарського вторгнення; 5) переслідування із боку імператора Фрідріха II. Понтифік звинуватив імператора у єресі, святотатстві, спілкуванні з сарацинами і клятвозлочині. Фрідріх II відмовився постати на Соборі як підсудний.
Друга сесія (5.07) розглянула звинувачення Фрідріха II у розпусному способі життя та «єретичних» намірах повернути духовенство у стан «апостольської бідності», переслідуваннях Церкви, захопленні прелатів у полон і насильстві над ними тощо.
На третій сесії (17.07) оприлюднено постанови Собору: про святкування Різдва Пресвятої Богородиці, про захист від татар, про новий хрестовий похід на Святу землю, про допомогу Латинській імперії та іншим державам хрестоносців; зачитані «Ліонські інвентарі» («Transumpta») — перелік привілеїв, наданих Церкві світськими правителями, імператорами, королями та міською владою Рима. Собор схвалив декрети; заперечення викликали вимоги передати частину церковних доходів на допомогу Константинополю. Папа оголосив вирок і провів церемонію скинення імператора. Понтифік урочисто проголосив Фрідріха II знедоленим Богом за гріхи, нездатним через це «царювати і правити», позбавленим імператорської гідності та влади над імперією й усіма королівствами. Підданих імператора було звільнено від клятви вірності; їм заборонялось коритися Фрідріху Штауфену як імператору та королю під загрозою відлучення. Папа закликав імперських князів-виборників (курфюрстів) обрати нового імператора.
Після оголошення соборних рішень було проведено урочисте богослужіння.
Соборне законодавство
Собор видав 22 постанови. Відзначено необхідність поточнювати правові поняття (кан. 1). Суддів, відповідальних за розслідування та вирішення більшості численних апеляційних справ, призначення яких залежало від курії чи легатів, мали обирати виключно з-поміж прелатів кафедральних або колегіальних церков (кан. 2). Справи мусили розглядати в межах церковної провінції, щоби зменшити витрати сторін судового процесу там, де була достатня кількість обізнаних у праві людей. Проголошено заборону скаржитися на ту саму особу з кількох причин різним суддям, щоб обмежити кількість судових процесів (кан. 3).
Постанови про церковні вибори визначали питання процедури і порядок подання апеляцій (кан. 4, 5). Регламентовано умови та порядок оформлення і подачі апеляцій (обов'язкове письмове оформлення), терміни прибуття сторін до апеляційного судді; особливу увагу приділено апеляціям у справах про церковні вибори. Скасовано функцію протектора, якщо не відбулося прямого делегування повних юридичних повноважень (кан. 6).
Визначено, що папські легати (за винятком кардиналів) не мають повноважень на власний розсуд роздавати бенефіції без чітких вказівок, які уповноважували їх у певних випадках (кан. 7). Суддя, делегований без спеціального мандату від Святого престолу, не міг змусити жодну зі сторін з’явитися перед ним особисто, за винятком кримінальних справ, коли була потрібна присяга (кан. 8). Оскарженню мало передувати юридично схвалене рішення (кан. 9). Розглядали можливості призупинення судової процедури, якщо заперечення надходило не від скаржника. Щоб довести заперечення дозволено перерву на 15 днів (кан. 10). Скаржник мав відшкодувати обвинуваченому всі його витрати, якщо він сам не з’явився у встановлений час; відтепер він більше не міг викликати супротивника без прямої гарантії, що теж з’явиться (кан. 11). У разі спору щодо права власності на бенефіцій заявник не повинен передавати володіння бенефіцієм до того, як спір буде вирішено законним шляхом. Якщо власник оскаржуваного бенефіція не бажав підкорятися судовій процедурі, її мали продовжити та завершити без його участі (кан. 12).
Під час судового розгляду звинувачення, які можуть бути виправдані лише зізнаннями опонента, могли бути прийняті після справедливого розгляду суддею (кан. 13). Заборонено оскарження в ході процесу до винесення вироку з метою затягування процедури та збільшення витрат; було встановлено правила і термін (8 днів) для представлення аргументів, в іншому разі суддя продовжував розгляд справи та покладав на позивача відшкодування понесених витрат. Якщо оскарження було доведене, всі попередні фази судового розгляду оголошувались недійсними (кан. 14). Передбачено однорічне відсторонення для судді, який прийняв неправосудне рішення. Він мав виплатити несправедливо засудженій стороні всі понесені витрати, а також відшкодувати збитки (кан. 15). Встановлено правила подання апеляцій до Святого престолу під час або після судового розгляду в нижчій інстанції, щоб зменшити кількість суперечок, які передавали до папської курії (кан. 16). Роз’яснено подальші дії у разі, коли сторони процесу відмовлялися від судді, а також порядок відновлення юрисдикції оскарженим суддею (кан. 17).
Єдина конституція, що мала допис «зі схвалення святого Собору», була спрямована проти небезпеки використання найманих вбивць. Купувати безпеку свого існування, згідно з соборною постановою, було нападом на людську гідність. Князі, які вдавалися до послуг найманих убивць — незалежно від того, чи вчинено вбивство — підлягали усуненню від влади (кан. 18).
Такі рішення, як-от екскомунікація, призупинення повноважень або інтердикт, мали бути викладені письмово з відповідними мотивами та винесені протягом місяця (кан. 19). Настоятелям заборонено звільняти будь-кого «ad cautelam» від екскомунікації, що відтак робило вирок недійсним (кан. 20). Встановлено, що великій і малій екскомуніціям мало передувати канонічне попередження (кан. 21). Єпископи та прелати для належного виконання їхніх обов’язків звільнялись від санкцій (інтердикту або призупинення повноважень «ipso facto»), якщо вони прямо не вказані в судовому рішенні (кан. 22).
Значення
У канонічних декретах Першого Ліонського собору в центрі уваги були юридичні питання: проблеми захисту церковного майна та інтересів кліриків; спрощення, здешевлення та прискорення церковного судочинства; забезпечення сторін кваліфікованою допомогою для захисту їхніх інтересів у ході судового розгляду; приборкання несумлінних суддів; дотримання принципу справедливості у винесенні судових рішень. Розглядали природу церковного відлучення і принципи його застосування.
Джерела
- Les Registres d'Innocent IV publiés ou analysés d'après les manuscrits originaux du Vatican et de la Bibliothèque nationale : in 4 Vol. / Ed. É. Berger. Paris : Thorin & fils A. Fontemoing, 1884. Vol. 1. 625 p.
- Die päpstliche Kanzleiordnungen von 1200 bis 1500 / Нrsg. M. Tangl. Innsbruck : Wagner, 1894. S. 55–57.
- Conciliorum Oecumenicorum Decreta / A cura di G. Alberigo, G. Dossetti, P.-P. Joannou et al. Bologna : Istituto per le scienze religiose, 1973. P. 269–277.
Література
- Kuttner S. Die Konstitutionen des ersten allgemeinen Konzils von Lyon // Studia et documenta historiae et juris. 1940. Bd. 6. P. 70–131.
- Wolter H., Holstein H. Lyon I et Lyon II. Paris : de l'Orante, 1966. 320 p.
- Longère J. Le concile œcuménique Lyon I (1245). Quelques aspects canoniques et pastoraux des décrets 1–22 // Revue d'histoire de l'Église de France. 1998. T. 84. № 213. P. 337–348.
- Bertram M. Die Extravaganten Gregors IX. und Innozenz' IV. (1234–1254) // Zeitschrift der Savigny-Stiftung für Rechtsgeschichte: Kanonistische Abteilung. 2006. Bd. 92 (1). P. 1–44.
- Bruneau-Amphoux S. «Lyon sur Rhône»: Lyon et le concile de 1245 d'après les chroniques italiennes, françaises et anglaises (milieu XIIIe — milieu XIVe siècle) // Lyon vu/e d'ailleurs, 1245–1800 / Dir. J.-L. Gaulin, S. Rau. Lyon : Presses universitaires de Lyon, 2009. P. 25–42.
- Cushing C. G. Sinibaldo Fieschi (Pope Innocent IV) 1180/90–1254 // Law and the Christian Tradition in Italy: The Legacy of the Great Jurists / Еd. by O. Condorelli, R. Domingo. London : Routledge, 2021. P. 70–81.
- Санжаров В. А. Перший Ліонський Собор (26 червня–17 липня 1245 року): внесок в розвиток церковної юрисдикції і судочинства // KELM (Knowledge, Education, Law, Management). 2022. № 7 (51). С. 244–249.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Санжаров В. А. Перший Ліонський собор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Перший Ліонський собор (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
