Пікрит

Пікри́т (від грец. πικρός — гіркий) — магматична ефузивна ультраосновна гірська порода.

Пікрит

Історична довідка

Термін уперше застосував Г. Чермак у 1866 до багатих на олівін меланократичних похідних тешенітових (див. Тешеніт) магматичних гірських порід із Сілезії, що містять рогову обманку, титановий авгіт та ільменіт з невеликими домішками плагіоклазу та анальциму.

Натепер використання терміну розширено; охоплює магматичні гірські породи різного роду, розміру зерен і текстури зі складом, проміжним між олівіновими базальтами і перидотитами.

Характеристика

Хімічний склад, %: SiO₂ — 30–52; MgO — понад 12 %; (K₂O + Na₂O) — менше 2 % (за даними Міжнародного союзу геологічних наук).

Пікрит — ультраосновна ефузивна або гіпоабісальна гірська порода, збагачена олівіном або клінопіроксенами, бідна на кремнезем, часто поширена разом з діабазами. Структура — порфірова або порфіровидна.

Основні складники: олівін і авгіт.

Вкрапленики: клінопіроксени, рогова обманка, біотит, флогопіт; може містити незначні домішки (до 1 %) апатиту і магнетиту. Інтерстиції між вкраплениками заповнені у вулканічних пікритах девітрифікованою серпентинізованою, хлоритизованою основною масою, у гіпабісальних — мікролітовим або дрібнокристалічним агрегатом піроксену. Текстура масивна. Колір — від темно-зеленого до чорного, з ясно-зеленими або бурими вкраплениками.

Гіркий на смак.

Походження. Розташування родовищ

Пікрити утворюють потоки лав, горизонти і товщі вулканічних брекчій, туфів, гіалокластитів, у гіпабісальній фації — дайки і сілли. Входять до складу ультрамафітових і мафіт-ультрамафітових комплексів, що виникають на геосинклінальній або пізньоорогенній стадії розвитку складчастих областей, а також до складу стратиформних мафіт-ультрамафітових інтрузій у зонах активізації платформ і серединних масивів.

Одне з небагатьох родовищ Європи розташоване поблизу м. Гірценхайна (земля Гессен, Німеччина). Пікрит із цього родовища (так званий гессенський новий зелений, англ. Hessian New Green) — морозостійкий, добре піддається поліруванню; використовують для скульптур і надгробків. У 20 ст. пікрит видобували поблизу м. Бад-Лібенштайна (земля Тюрінгія, Німеччина); використовували в будівництві.

Родовища пікриту є в РФ (Кольський півострів, Уральські гори, півострів Камчатка та ін.). В Ісландії пікрит присутній на півострові Рейк'янесскагі і поблизу озера Міватн. Пікрити Шотландії та Чехії містять анальцим і тісно пов'язані з тешенітами. Інші пікрити — більш вапняно-лужні і пов'язані з діоритами або діабазами. До цього типу відносять роговообманкові пікрити Вельса. Пікрити супроводжують діабази, знайдені в девонських породах гір Фіхтельгебірге і поблизу м. Нассау (земля Рейнланд-Пфальц, Німеччина), а також у графствах Корнуолл і Девоншир (Англія).

В Україні комплекс пікрит-базальтів присутній серед девонських відкладів Донецької складчастої споруди.

Література

1. Eisbacher G. H. Einführung in die Tektonik. Stuttgart : F. Enke, 1991. 310 p.
2. Igneous Rocks. IUGS Classification and Glossary of Terms / Ed. by R. W. Le Maitre, A. Streckeisen, B. Zanettin et al. 2nd ed. Cambridge : Cambridge University Press, 2002. 236 p.
3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
4. Геологічний словник. URL: https://geodictionary.com.ua/node/3540
5. The Encyclopedia of Igneous and Metamorphic Petrology / Part of the Encyclopedia of Earth Science book series (EESS). pp 463–464. URL: https://link.springer.com/referenceworkentry/10.1007/0-387-30845-8_190