Відмінності між версіями «Тюямуніт»
(Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Тюямуні́т''' [від назви родовища Тюя-Муюн (Киргизстан)] — [[Мінерали|мінерал]], водний уранованадат кальцію шаруватої будови. | '''Тюямуні́т''' [від назви родовища Тюя-Муюн (Киргизстан)] — [[Мінерали|мінерал]], водний уранованадат кальцію шаруватої будови. | ||
− | [[File:Тюямуніт.jpg|міні|праворуч|320пкс| | + | [[File:Тюямуніт.jpg|міні|праворуч|320пкс|]] |
{{Мінерал | {{Мінерал | ||
|Хімічна формула= | |Хімічна формула= | ||
Рядок 39: | Рядок 39: | ||
В Україні виявлений у Ватутінському родовищі уранових руд на півночі [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]]. | В Україні виявлений у Ватутінському родовищі уранових руд на півночі [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]]. | ||
==Додатково== | ==Додатково== | ||
− | Типовий зразок мінералу експонується в Мінералогічному музеї ім. О. Є. Ферсмана (м. Москва, РФ). | + | Типовий зразок мінералу з родоища Тюя-Муюн експонується в Мінералогічному музеї ім. О. Є. Ферсмана (м. Москва, РФ). |
+ | |||
==Література== | ==Література== | ||
# Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тюямуніт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с. | # Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тюямуніт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с. | ||
Рядок 46: | Рядок 47: | ||
# Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart'sche, 2001. 870 p. | # Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart'sche, 2001. 870 p. | ||
# Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine. Cambridge University Press, 2021. Vol. 85. P. 291–320. | # Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine. Cambridge University Press, 2021. Vol. 85. P. 291–320. | ||
+ | |||
+ | ==Автор ВУЕ== | ||
[[Автор_ВУЕ::Білецький В. С.|В. С. Білецький]] | [[Автор_ВУЕ::Білецький В. С.|В. С. Білецький]] | ||
− | |||
{{Цитування_автор}} | {{Цитування_автор}} | ||
Поточна версія на 17:47, 29 квітня 2024
Тюямуні́т [від назви родовища Тюя-Муюн (Киргизстан)] — мінерал, водний уранованадат кальцію шаруватої будови.
Тюямуніт | |
---|---|
Клас мінералу | ванадати |
Колір | жовтий |
Сингонія | ромбічна |
Твердість | 1–2 |
Блиск | від алмазного до перламутрового і тьмяного |
Прозорість | непрозорий або просвічує |
Густина | 3, 6–4, 3 г/см³. |
Радіоактивність | радіоактивний |
Особливі характеристики | рідкісний, крихкий |
Структурно близький до уранових слюдок. Уранова і ванадієва руда.
Кальцієвий аналог карнотиту.
Зміст
Історична довідка
1912 тюямуніт уперше описав учень В. Вернадського, хімік і мінералог К. Ненадкевич (1880; тепер Україна — 1963; тепер РФ) і назвав за місцем типового розташування.
Характеристика
Хімічний склад
Хімічна формула: Ca(UO2)2(VO4)2·5–8(H2O).
Хімічний склад, %: СаО — 5,7; UО3 — 46,5–65,3; V2О5 — 17,5–26,0; Н2О — близько 18 (вміст води залежить від вологості атмосфери).
Домішки: Na2О, К2O, МgО, СuO (до 4 %), SiO2.
Фізичні властивості
Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Форми виділення: листуваті і радіально-променисті агрегати, порошкуваті маси, тонкі нальоти. Густина — 3,6–4,3 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 1–2. Колір жовтий з оранжево-жовтим, зеленуватим або буруватим відтінком. Непрозорий або просвічує. Блиск — від алмазного до перламутрового і тьмяного. Спайність за базопінакоїдом довершена, у двох напрямах під кутом 90 о — середня. Крихкий. Сильно радіоактивний. Рідкісний.
Асоціації: барит, гіпс, карнотит та інші ванадати, фосфати, карбонати, сульфати уранілу, метатюямуніт, уранофан, фольбортит.
Походження. Розташування родовищ
Вторинний мінерал урану, один із кінцевих продуктів вивітрювання уранових мінералів. Утворюється в осадових гірських породах за впливу бікарбонатних (содових) вод на карнотит. Виділення зазвичай приурочене до пісковиків, вапняків, кременистих порід.
Родовища і копальні: Італія (родовище Больценаго), Англія (графство Корнволл), США (штати Аризона, Колорадо, Монтана, Невада, Нью-Мексико, Юта), Киргизстан (Тюя-Муюн), Мексика (штат Чіуауа), Аргентина (провінція Мендоса), Ізраїль (геологічна формація Хатрурім).
В Україні виявлений у Ватутінському родовищі уранових руд на півночі Кіровоградської області.
Додатково
Типовий зразок мінералу з родоища Тюя-Муюн експонується в Мінералогічному музеї ім. О. Є. Ферсмана (м. Москва, РФ).
Література
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тюямуніт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
- Тюямуніт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
- Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart'sche, 2001. 870 p.
- Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine. Cambridge University Press, 2021. Vol. 85. P. 291–320.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Тюямуніт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тюямуніт (дата звернення: 15.05.2024).
Оприлюднено: 29.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів