Відмінності між версіями «Тюямуніт»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | мінерал, водний уранованадат кальцію | + | '''Тюямуні́т''' [від назви родовища Тюя-Муюн (Киргизстан)] — [[Мінерали|мінерал]], водний уранованадат кальцію шаруватої будови. |
[[File:Тюямуніт.jpg|міні|праворуч|320пкс|Тюямуніт]] | [[File:Тюямуніт.jpg|міні|праворуч|320пкс|Тюямуніт]] | ||
{{Мінерал | {{Мінерал | ||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
|Особливі характеристики=рідкісний, крихкий | |Особливі характеристики=рідкісний, крихкий | ||
}} | }} | ||
| − | + | ||
| − | | | + | Структурно близький до [[Уранові слюдки|уранових слюдок]]. [[Уранові руди|Уранова]] і [[Ванадієві руди|ванадієва руда]]. |
| − | | | + | |
| − | | | + | Кальцієвий аналог [[карнотит]]у. |
| − | | | + | ==Історична довідка== |
| − | | | + | 1912 тюямуніт уперше описав учень [[Вернадський, Володимир Іванович|В. Вернадського]], хімік і мінералог К. Ненадкевич (1880; тепер Україна — 1963; тепер РФ) і назвав за місцем типового розташування. |
| − | + | ==Характеристика== | |
| − | + | ===Хімічний склад=== | |
| + | Хімічна формула: Ca(UO<sub>2</sub>)<sub>2</sub>(VO<sub>4</sub>)<sub>2</sub>·5–8(H<sub>2</sub>O). | ||
| + | |||
| + | Хімічний склад, %: СаО — 5,7; UО<sub>3</sub> — 46,5–65,3; V<sub>2</sub>О<sub>5</sub> — 17,5–26,0; Н<sub>2</sub>О — близько 18 (вміст води залежить від вологості атмосфери). | ||
| + | |||
| + | Домішки: Na<sub>2</sub>О, К<sub>2</sub>O, МgО, СuO (до 4 %), SiO<sub>2</sub>. | ||
| + | ===Фізичні властивості=== | ||
| + | [[Сингонія]] ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Форми виділення: листуваті і радіально-променисті [[агрегат]]и, порошкуваті маси, тонкі нальоти. [[Густина]] — 3,6–4,3 г/см³. [[Твердість]] за [[Мооса шкала твердості мінералів|шкалою твердості мінералів Мооса]] — 1–2. [[Колір]] жовтий з оранжево-жовтим, зеленуватим або буруватим відтінком. Непрозорий або просвічує. [[Блиск (мінералогія)|Блиск]] — від алмазного до перламутрового і тьмяного. Спайність за базопінакоїдом довершена, у двох напрямах під кутом 90 <sup>о</sup> — середня. Крихкий. Сильно радіоактивний. Рідкісний. | ||
| + | |||
| + | Асоціації: [[барит]], [[гіпс]], карнотит та інші ванадати, фосфати, карбонати, сульфати уранілу, метатюямуніт, [[уранофан]], фольбортит. | ||
| + | ===Походження. Розташування родовищ=== | ||
| + | Вторинний мінерал урану, один із кінцевих продуктів [[вивітрювання]] уранових мінералів. Утворюється в [[Осадові гірські породи|осадових гірських породах]] за впливу бікарбонатних (содових) вод на карнотит. Виділення зазвичай приурочене до [[пісковик]]ів, [[вапняк]]ів, кременистих порід. | ||
| + | |||
| + | Родовища і копальні: [[Італія]] (родовище Больценаго), [[Англія]] (графство Корнволл), США (штати [[Аризона]], [[Колорадо (штат)|Колорадо]], [[Монтана]], [[Невада]], [[Нью-Мексико]], [[Юта]]), [[Киргизстан]] (Тюя-Муюн), Мексика (штат [[Чіуауа]]), [[Аргентина]] (провінція Мендоса), [[Ізраїль]] (геологічна формація Хатрурім). | ||
| + | |||
| + | В Україні виявлений у Ватутінському родовищі уранових руд на півночі [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]]. | ||
| + | ==Додатково== | ||
| + | Типовий зразок мінералу експонується в Мінералогічному музеї ім. О. Є. Ферсмана (м. Москва, РФ). | ||
| + | ==Література== | ||
| + | # Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тюямуніт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с. | ||
| + | # Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с. | ||
| + | # Тюямуніт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с. | ||
| + | # Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart'sche, 2001. 870 p. | ||
| + | # Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine. Cambridge University Press, 2021. Vol. 85. P. 291–320. | ||
Версія за 06:28, 29 квітня 2024
Тюямуні́т [від назви родовища Тюя-Муюн (Киргизстан)] — мінерал, водний уранованадат кальцію шаруватої будови.
|
Тюямуніт | |
|---|---|
| Клас мінералу | ванадати |
| Колір | жовтий |
| Сингонія | ромбічна |
| Твердість | 1–2 |
| Блиск | від алмазного до перламутрового і тьмяного |
| Прозорість | непрозорий або просвічує |
| Густина | 3, 6–4, 3 г/см³. |
| Радіоактивність | радіоактивний |
| Особливі характеристики | рідкісний, крихкий |
Структурно близький до уранових слюдок. Уранова і ванадієва руда.
Кальцієвий аналог карнотиту.
Зміст
Історична довідка
1912 тюямуніт уперше описав учень В. Вернадського, хімік і мінералог К. Ненадкевич (1880; тепер Україна — 1963; тепер РФ) і назвав за місцем типового розташування.
Характеристика
Хімічний склад
Хімічна формула: Ca(UO2)2(VO4)2·5–8(H2O).
Хімічний склад, %: СаО — 5,7; UО3 — 46,5–65,3; V2О5 — 17,5–26,0; Н2О — близько 18 (вміст води залежить від вологості атмосфери).
Домішки: Na2О, К2O, МgО, СuO (до 4 %), SiO2.
Фізичні властивості
Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Форми виділення: листуваті і радіально-променисті агрегати, порошкуваті маси, тонкі нальоти. Густина — 3,6–4,3 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 1–2. Колір жовтий з оранжево-жовтим, зеленуватим або буруватим відтінком. Непрозорий або просвічує. Блиск — від алмазного до перламутрового і тьмяного. Спайність за базопінакоїдом довершена, у двох напрямах під кутом 90 о — середня. Крихкий. Сильно радіоактивний. Рідкісний.
Асоціації: барит, гіпс, карнотит та інші ванадати, фосфати, карбонати, сульфати уранілу, метатюямуніт, уранофан, фольбортит.
Походження. Розташування родовищ
Вторинний мінерал урану, один із кінцевих продуктів вивітрювання уранових мінералів. Утворюється в осадових гірських породах за впливу бікарбонатних (содових) вод на карнотит. Виділення зазвичай приурочене до пісковиків, вапняків, кременистих порід.
Родовища і копальні: Італія (родовище Больценаго), Англія (графство Корнволл), США (штати Аризона, Колорадо, Монтана, Невада, Нью-Мексико, Юта), Киргизстан (Тюя-Муюн), Мексика (штат Чіуауа), Аргентина (провінція Мендоса), Ізраїль (геологічна формація Хатрурім).
В Україні виявлений у Ватутінському родовищі уранових руд на півночі Кіровоградської області.
Додатково
Типовий зразок мінералу експонується в Мінералогічному музеї ім. О. Є. Ферсмана (м. Москва, РФ).
Література
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тюямуніт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
- Тюямуніт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
- Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart'sche, 2001. 870 p.
- Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine. Cambridge University Press, 2021. Vol. 85. P. 291–320.
