Відмінності між версіями «Тюямуніт»
| Рядок 46: | Рядок 46: | ||
# Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart'sche, 2001. 870 p. | # Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart'sche, 2001. 870 p. | ||
# Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine. Cambridge University Press, 2021. Vol. 85. P. 291–320. | # Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine. Cambridge University Press, 2021. Vol. 85. P. 291–320. | ||
| + | [[Автор_ВУЕ::Білецький В. С.|В. С. Білецький]] | ||
| + | |||
| + | {{Цитування_автор}} | ||
| + | |||
| + | {{Оприлюднено | ||
| + | |Науковий напрям=Геологічні науки | ||
| + | |Дефініція=мінерал, водний уранованадат кальцію шаруватої будови. | ||
| + | |Аудіосупровід= | ||
| + | |Відео= | ||
| + | |Аудіо= | ||
| + | |Ілюстрації= | ||
| + | |Обсяг гасла= | ||
| + | |Рік оприлюднення=2024 | ||
| + | |Місяць оприлюднення=04 | ||
| + | |Дата оприлюднення=29 | ||
| + | }} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Природа]] [[Категорія:Геологічні науки]] [[Категорія: Геологія металевих і неметалевих корисних копалин]] [[Категорія: Мінералогія, кристалографія]] [[Категорія:Мінерали]] [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
Версія за 06:30, 29 квітня 2024
Тюямуні́т [від назви родовища Тюя-Муюн (Киргизстан)] — мінерал, водний уранованадат кальцію шаруватої будови.
|
Тюямуніт | |
|---|---|
| Клас мінералу | ванадати |
| Колір | жовтий |
| Сингонія | ромбічна |
| Твердість | 1–2 |
| Блиск | від алмазного до перламутрового і тьмяного |
| Прозорість | непрозорий або просвічує |
| Густина | 3, 6–4, 3 г/см³. |
| Радіоактивність | радіоактивний |
| Особливі характеристики | рідкісний, крихкий |
Структурно близький до уранових слюдок. Уранова і ванадієва руда.
Кальцієвий аналог карнотиту.
Зміст
Історична довідка
1912 тюямуніт уперше описав учень В. Вернадського, хімік і мінералог К. Ненадкевич (1880; тепер Україна — 1963; тепер РФ) і назвав за місцем типового розташування.
Характеристика
Хімічний склад
Хімічна формула: Ca(UO2)2(VO4)2·5–8(H2O).
Хімічний склад, %: СаО — 5,7; UО3 — 46,5–65,3; V2О5 — 17,5–26,0; Н2О — близько 18 (вміст води залежить від вологості атмосфери).
Домішки: Na2О, К2O, МgО, СuO (до 4 %), SiO2.
Фізичні властивості
Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Форми виділення: листуваті і радіально-променисті агрегати, порошкуваті маси, тонкі нальоти. Густина — 3,6–4,3 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 1–2. Колір жовтий з оранжево-жовтим, зеленуватим або буруватим відтінком. Непрозорий або просвічує. Блиск — від алмазного до перламутрового і тьмяного. Спайність за базопінакоїдом довершена, у двох напрямах під кутом 90 о — середня. Крихкий. Сильно радіоактивний. Рідкісний.
Асоціації: барит, гіпс, карнотит та інші ванадати, фосфати, карбонати, сульфати уранілу, метатюямуніт, уранофан, фольбортит.
Походження. Розташування родовищ
Вторинний мінерал урану, один із кінцевих продуктів вивітрювання уранових мінералів. Утворюється в осадових гірських породах за впливу бікарбонатних (содових) вод на карнотит. Виділення зазвичай приурочене до пісковиків, вапняків, кременистих порід.
Родовища і копальні: Італія (родовище Больценаго), Англія (графство Корнволл), США (штати Аризона, Колорадо, Монтана, Невада, Нью-Мексико, Юта), Киргизстан (Тюя-Муюн), Мексика (штат Чіуауа), Аргентина (провінція Мендоса), Ізраїль (геологічна формація Хатрурім).
В Україні виявлений у Ватутінському родовищі уранових руд на півночі Кіровоградської області.
Додатково
Типовий зразок мінералу експонується в Мінералогічному музеї ім. О. Є. Ферсмана (м. Москва, РФ).
Література
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тюямуніт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
- Тюямуніт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
- Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart'sche, 2001. 870 p.
- Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine. Cambridge University Press, 2021. Vol. 85. P. 291–320.
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Тюямуніт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тюямуніт (дата звернення: 15.05.2024).
Оприлюднено: 29.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
