Іваненко, Ірина Олександрівна
|
Іваненко, Ірина Олександрівна | |
|---|---|
| Народження | 08.11.1939 |
| Місце народження | Харків |
| Смерть | 24.03.2002 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, мистецтвознавство |
Іване́нко, Іри́на Олекса́ндрівна (08.11.1939, м. Харків, тепер Україна — 24.03.2002, м. Київ, Україна) — мистецтвознавець, архітектор, реставратор, лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1983).
Життєпис
1960 закінчила Київський будівельний технікум. 1960–1962 працювала техніком-архітектором у проектному інституті Діпромісто (м. Київ). 1962–1967 навчалася на мистецтвознавчому факультеті Київського державного художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). 1967–2002 працювала у сфері реставрації пам'яток архітектури в одній установі (м. Київ), яка змінювала назви й організаційні форми — у Республіканських науково-реставраційних майстернях (згодом — Українське спеціалізоване науково-реставраційне виробниче управління Держбуду УРСР, з 1980 iнститут Укрпроектреставрація, з 2001 інститут УкрНДІпроектреставрацiя): 1978–1989 та 1992–2002 — головний архітектор проектів, 1989–1992 — начальник комплексної архітектурно-реставраційної майстерні.
Діяльність
Як реставратор — учениця архітектора-реставратора Є. І. Лопушинської (1920–1996; Україна), разом з якою працювала на реставрації Межибізького замку, Судацької фортеці, Церкви Святого Іоанна Предтечі в Керчі. Досліджувала архітектурні пам'ятки, опрацьовувала проекти їх реставраці, вела авторський нагляд за виконанням реставраційних робіт у Київській, Кримській (тепер АР Крим), Одеській, Полтавській, Чернігівській областях та м. Києві.
Серед реалізованих проектів реставрації та пристосування архітектурних пам’яток: Аккерманської фортеці (1970–1990), Трьохсвятительської церкви в Лемешах (1974–1982), Маріїнського палацу у Києві (1978–1982), Покровської церкви в Сулимівці (1989–1990), споруд Приморського бульвару в Одесі (1991), Лютеранської кірхи в Одесі (1991), Свято-Троїцької церкви Диканьці (1985–1991), Будівлі театру опери і балету в Одесі (1996–2007).
Визнання
Державна премія України ім. Т. Шевченка (тепер — Національна премія України імені Тараса Шевченка; 1983) за реставрацію Маріїнського палацу в м. Києві.
Праці
- Від царського до президентського // Пам’ятки України: історія та культура. 1994. № 3-6. С. 46.
- Маріїнський палац у Києві // Пам’ятки України: історія та культура. 1994. № 3-6. С. 46-49.
- Благоустрій території Маріїнського палацу в м. Києві в період реставрації 1979-1982 рр. (За матеріалами науково-реставраціонного звіту інституту «Укрпроектреставрація») // Культурна спадщина Києва: дослідження та охорона історичного середовища. Київ : АртЕк, 2003. С. 44–56 (у співавт.).
- Маріїнський палац // Звід пам’яток історії та культури України: Енциклопедичне видання: У 28 т. / Київ. Кн. 1. Ч. 2. Київ : Головна редакція Зводу пам’яток історії та культури при видавництві «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана, 2004. С. 609-617 (у співавт.).
Література
- 50-річчя Укрреставрації. Історія корпорації. Київ–Львів, 1996. С. 101.
- Ірина Іваненко // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 2002. № 12. С. 237.
- Реставрація Маріїнського палацу (Київ) // Архітектура України у державних преміях: 1941–2007. Київ : Центр історико-містобудівних досліджень, 2008. С. 84–85.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Іваненко, Ірина Олександрівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Іваненко, Ірина Олександрівна (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
