Приморський бульвар в Одесі
Примо́рський бульва́р в Оде́сі — ансамбль пам’яток архітектури національного значення, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Розташований на краю приморського плато, Приморський бульвар є головним архітектурним ансамблем м. Одеси. Пов’язуючи забудову історичного центру міста з морем, формує парадний морський фасад міста. Забудований тільки з одного боку — південно-західного. Протилежний північно-східний бік озеленено й відкрито з крутосхилу в бік моря й порту. З північно-західного боку бульвар обмежує Воронцовський палац, з південно-східного — Будинок Старої біржі. Центром бульвару є напівкругла площа з будівлями Присутствених місць, будинку Завадовського (готелю «Петербурзький») і пам’ятником першому градоначальнику м. Одеси герцогу А.-Е. де Рішельє. Від площі до моря й порту ведуть Приморські сходи. До складу ансамблю входять також палац Шидловського, готель «Лондонський» і дво- триповерхові житлові будинки, які стоять впритул один до одного.
Історична довідка
Забудову ансамблю сформовано переважно в першій половині 19 ст. у стилі класицизму. 1820 затверджено розроблений архітектором Ф. Шалем (друга половина 18 ст. — після 1825; Франція — тепер Україна) проєкт генерального плану м. Одеси, в якому важливе значення було надано її прибережній забудові, зокрема розкритому до моря бульвару. 1823 генеральний план скориговано у зв’язку зі спорудженням архітектором Ф. Боффо ансамблю Воронцовського палацу. 1827–1830 сформовано композиційний центр бульвару — напівкруглу площу, створену архітекторами А. Мельниковим (1784–1854; тепер РФ), Ф. Шалем, Ф. Боффо та скульптором І. Мартосом. 1828 у центрі площі встановлено пам’ятник А.-Е. де Рішельє. 1829–1837 ансамбль доповнив Будинок Старої біржі, побудований за проєктом Ф. Боффо, а 1837–1842 за його ж проектом споруджено Приморські сходи. Протягом 1830-х — 1840-х на схилах приморського плато за проєктами архітектора Дж. Торічеллі (1800–1842; Швейцарія — тепер Україна), військових інженерів генерал-майора Г. Морозова (1798–1857; тепер РФ — Україна) та полковника М. Любенкова (початок 19 ст. — після 1857; тепер РФ) влаштовано тераси, підперті контрфорсами. 2008 виконано реконструкцію бульвару та Приморських сходів, уздовж яких улаштовано фунікулер. Під час реконструкції археологічними дослідженнями виявлено залишки античного поселення 6–5 ст. до н. е., які музеєфіковано (див. Музеєфікація).
Протягом 19–20 ст. бульвар мав різні найменування: Новий (1827–1831), Приморський (1831–1857), Міський (1857–1877), Миколаївський (1877–1919), Фельдмана (1919–1941), Миколаївський (1941–1944), Приморський (з 1944).
Характеристика
У центральній частині бульвару розташована напівкругла площа з пам’ятником. Він разом з перпендикулярними до бульвару Приморськими сходами та вулицею Катерининською (назва на 2022) фіксує поперечну вісь містобудівної композиції, яка розпланувально й просторово поєднує місто з портом. Симетрично до цієї осі розташовано по одному кварталу забудови, перед ними прокладено проїзну частину. Бульварну частину, яка прилягає до схилу й відгороджена від нього кам’яним парапетом, становлять три пішохідні доріжки, розділені алеями з каштанів та платанів.
Найвизначнішими спорудами ансамблю є:
Приморські сходи — важливий архітектурний акцент у сприйнятті панорами історичного центру м. Одеси з боку моря. Споруда зазнала реконструкцій 1933, 2008. Сходи трапецієподібні в плані з розширенням донизу: угорі завширшки 13,4 м, унизу — 21,7 м за загальної довжини 136,47 м та перепаду висот 27 м. Десять сходових маршів, розділених горизонтальними майданчиками, влаштовано на арках, що спираються на пілони, поставлені на фундаменти з паль. На всій довжині сходи скріплюються 24 поперечними анкерними (див. Анкер) зв’язками; з обох боків обмежені уступчастими парапетами. Матеріал сходів — блоки черепашнику.
Присутствені місця формують північно-західну частину симетричної композиції напівкрутлої площі. Ескізний проєкт будівлі виконав 1826 А. Мельников, її розпланування — 1827–1830 Ф. Боффо. У 1930-х змінено внутрішнє розпланування, 1943 будинок пошкоджено, 1947–1948 відбудовано. Він триповерховий, складається з двох рівновисоких призматичних корпусів з головними фасадами, що виходять на прилеглу вулицю Катерининську і Приморський бульвар; їх об’єднує центральний увігнутий у плані (чверть кола) корпус. Головний вхід влаштовано через аркадну (див. Аркада) відкриту лоджію центрального об’єму. Дугоподібний у плані абрис лоджії повторює вестибюль, який відкривається до парадних сходів двома широкими отворами. Внутрішнє розпланування — змішаного типу. Стіни муровано з блоків черепашнику; фасади потиньковані. Архітектурно-стилістичне вирішення — у формах пізнього класицизму (ампіру) з метричним шерегом прямокутних вікон, на другому поверсі акцентованих прямими сандриками та підвіконними фільонками. Монументальність форм підкреслена міжповерховими гуртами та карнизом на модильйонах, увінчаним високим парапетом із балюстрадою. Симетрію дугоподібного головного фасаду підкреслено центральною п’ятиарковою вхідною лоджією та пілястрами великого іонічного ордера, що надають композиції урочистого вигляду.
Будинок Завадовського (готель «Петербурзький») формує південно-східну частину напівкруглої площі. Побудовано 1833 Ф. Боффо за ескізним проєктом 1826 А. Мельникова як житловий будинок контр-адмірала І. Завадовського (1780–1837; тепер Україна). У середині 19 ст. перетворений на готель і тоді ж дещо перепланований. Будинок, вирішений у стилі пізнього класицизму (ампіру), — триповерховий, на підвалах. Його композиція включає два рівновисокі призматичні корпуси: Г-подібний у плані уздовж вулиці Катерининської та прямокутний у плані — уздовж Приморського бульвару. Їх поєднує центральний увігнутий у плані (чверть кола) об’єм. Головний вхід влаштовано через відкриту аркадну лоджію до суміжного з нею вестибюля і парадних сходів. Внутрішнє розпланування — коридорне, двобічне. Стіни муровано з блоків черепашнику, фасади потиньковано. Відповідно до проєкту А. Мельникова, композиція фасадів майже ідентична композиції Присутствених місць. Відмінністю, введеною Ф. Боффо для уникнення монотонності, є заміна іонічного ордера пілястр на коринфський та застосування барельєфного (див. Барельєф) ліплення на фризі.
Разом із Присутственими місцями будинок є архітектурною домінантою унікального ансамблю.
Значення
Приморський бульвар є містобудівним об’єктом. Формує своєрідність Одеси як історичного міста. Його забудова — один із найкращих архітектурних ансамблів України доби класицизму. Відіграє провідну роль у традиційному характері середовища «Історичного центру Одеси», що його за пропозицією України 2023 внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Джерело
Архитектурные объекты г. Одессы и других городов Причерноморья, конец XVIII — начало ХХ ст. / Ред. и сост. В. Ю. Алексеева. Одесса : ЧПКФ «Хоббит», 2003. 224 с.
Література
- Тищенко О. Приморський бульвар // Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 190–191.
- Тимофієнко В. І., Вечерський В. В., Сердюк О. М. та ін. Історико-містобудівні дослідження Одеси. Київ : Фенікс, 2008. 156 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Приморський бульвар в Одесі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Приморський бульвар в Одесі (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
