Апостольська Сигнатура
Апо́стольська Сигнату́ра (лат Signatura Apostolica), Верховний трибунал Апостольської Сигнатури (лат. Supremum Tribunal Signaturae Apostolicae) — дикастерія, яка виконує функції Верховного суду в системі судочинства Католицької церкви, забезпечує належне відправлення правосуддя в Церкві.
Зміст
Загальні відомості
Назва дикастерії походить від лат. «signatura», букв. — те, що має бути підписане (йдеться про підпис Папи Римського на проханнях з питань правосуддя і милосердя).
Від 1967 Палаццо делла Канчеллерія в м. Римі (до того — офіційна резиденція канцлера) став штаб-квартирою судових установ Римської курії: Апостольської Пенітенціарії, Римської Роти та Апостольської Сигнатури.
Завдання і компетенцію Верховного трибуналу Апостольської Сигнатури визначила конституція папи Йоана Павла II «Pastor bonus» (28.06.1988), яка також встановила, що трибунал має діяти у відповідності до спеціального закону. Закон про Сигнатуру в червні 2008 проголосив папа Бенедикт XVI («Lex propria»; 2008).
Верховний Трибунал Апостольської Сигнатури складається з кардиналів, єпископів і священників, призначених понтифіком терміном на 5 років. Глава Апостольської Сигнатури — префект, зазвичай має сан кардинала.
Апостольська Сигнатура керується власним правом.
Офіційний сайт: https://www.vatican.va/roman_curia/tribunals/apost_signat/index_it.htm.
Історична довідка
Витоки інституції вбачають у посаді референдарія в курії, який зачитував папі прохання, що вимагали схвалення, та отримував від нього вказівки. Посада була створена 1294 папою Боніфацієм VIII для капелана, кардинала Педро Родрігеса (?–1310). Приватний характер діяльності референдаріїв, щоденне близьке спілкування з папою, довірений характер стосунків свідчать про значимість посади. Водночас титул референдарія не забезпечував йому жодних додаткових прерогатив.
За понтифікатів Інокентія VI, Урбана V та Григорія XI зафіксовані референдарії-куріалісти, які мали титульну службу в канцелярії або Римській Роті, брали участь у дипломатичних (легатських) місіях, відзначені папською прихильністю.
У 15 ст. прелати-референдарії стали новою чисельною категорією службовців папської курії з судовими функціями: вони за приписами папи розглядали прохання з бенефіційних або інших спірних справ. Так, відомі 75 референдаріїв за понтифікату Мартина V. Констанцький собор (1414–1418) рекомендував одночасну кількість референдаріїв не більше шести. Папа Пій II наполягав на восьми. Папа Євгеній IV делегував референдаріям право підпису окремих документів.
За Сікста IV оформилася Сигнатура благодаті та справедливості («Signaturae gratiae et missionum»); за пап Александра VI і Юлія II її було розділено на два органи — Сигнатуру правосуддя та Сигнатуру милості, кожну на чолі з кардиналом-префектом. Сигнатура милості була перетворена Сікстом V (22.01.1588) на Конгрегацію й утратила своє значення. Сигнатура правосуддя стала власне судовим органом. У середині 17 ст. папа Александр VII заснував у структурі органу колегію доповідачів (13.07.1659) із правом голосу, звичайні референдарії мали лише дорадчий голос. Історико-юридична реконструкція функціонування Сигнатури правосуддя свідчить, що з розвитком інших судів Святого престолу (насамперед Римської Роти) її значення спадало, вона стала касаційною інстанцією, зокрема у справах світського судочинства Папської держави (Регламент папи Григорія XVI від 10.11.1834).
У 16 ст. кількість референдаріїв невпинно зростала. За Павла III діяло 27 референдаріїв, 8 із яких були аудиторами (суддями) Священної Роти. Папа Сікст V обмежив кількість службовців до сотні. 1609 зафіксовано не менше 162 референдаріїв в обох Сигнатурах. Це призвело до змін характеру інституції: вона більше не могла працювати як закрита та чітко регламентована установа. Разом з тим сталі суддівські функції за референдаріями так і не були закріплені, останні з часом перетворилися на професійний клас периферійних адміністраторів у Римській курії.
Верховний трибунал Апостольської Сигнатури відновив/встановив папа Пій X конституцією «Sapienti Consilio» (від 29.06.1909) з питань організації Римської курії, до якої було додано «Закон Священної Римської Роти та Апостольської Сигнатури» («Lex propria Sacrae Romanae Rotae et Signaturae Apostolicae»). До складу суду входило 6 кардиналів разом з головою (префектом). 06.03.1912 понтифік видав і наказав записати в акти Апостольського престолу «Правила, яких слід дотримуватися під час судових процесів у Верховному трибуналі Апостольської Сигнатури».
28.06.1915 папа Бенедикт XV в хірографі «Attentis expositis diei» виклав компетенцію Апостольської Сигнатури. Ці положення увійшли до «Кодексу канонічного права» (1917). Кодекс встановив кількість членів Сигнатури необмеженою, його визначення зберігалися незмінними майже півстоліття.
Папа Павло VI запровадив нову організацію Римської курії конституцією «Regimini Ecclesiae universae» (15.08.1967): повноваження Апостольської Сигнатури було поширено в царині відправлення адміністративного правосуддя (нагляд за шлюбними справами). Ці нововведення були закріплені «Правилами» від 23.03.1968, які діяли упродовж 40 років, у період ґрунтовного перегляду канонічного законодавства (зокрема, 1983 було оприлюднено новий «Кодекс канонічного права»).
Цитата
З Апостольського листа motu proprio папи Франциска «Munus Tribunalis» від 02.03.2024: «Виконуючи свою функцію Верховного Трибуналу Церкви, Апостольська Сигнатура поставлена на службу вищого душпастирського уряду Римського Архиєрея та його універсальної місії у світі. Таким чином, вирішуючи суперечки, що виникли навколо акту церковної адміністративної влади, Верховний Трибунал дає оцінку законності рішень, виданих куріальними інституціями в їхньому служінні Наступникові святого Петра та вселенській Церкві».
Цит. за: Папа пристосував норми Апостольської Сигнатури до реформи Курії // Римсько-Католицька Церква в Україні. 2024. URL: https://rkc.org.ua/blog/2024/03/02/papa-prystosuvav-normy-apostolskoyi-sygnatury-do-reformy-kuriyi
Джерела
- Costituzione Apostolica Pastor Bonus (1988). URL: https://www.vatican.va/content/john-paul-ii/la/apost_constitutions/documents/hf_jp-ii_apc_19880628_pastor-bonus-roman-curia.html.
- Lex propria Supremi Tribunalis Signaturae Apostolicae (2008). URL: https://www.vatican.va/content/benedict-xvi/en/apost_letters/documents/hf_ben-xvi_apl_20080621_antiqua-ordinatione.html
Література
- Katterbach B. Referendarii utriusque Signaturae a Martino V ad Clementem IX et Praelati Signaturae Supplicationum a Martino V ad Leonem XIII. Città del Vaticano : Bybliotheca Apostolica Vaticana, 1931. 408 р.
- Beltrami G. Notizie su prefetti e referendari della Segnatura Apostolica desunte dai brevi di nomina. Città del Vaticano : Libreria Editrice Vaticana, 1972. 188 р.
- Puza R. Signatura iustitiae und commissio. Ein Beitrag zum Prozessgang an der römischen Kurie in der Neuzeit // Zeitschrift für Rechtsgeschichte. Kanon. Abteilung. 1978. Bd. 64. Р. 95–115.
- Puza R. Rescriptum und Commissio. Die Entscheidung der Signatura Iustitiae im 16. und 17. Jahrhundert // Zeitschrift für Rechtsgeschichte. Kanon. Abteilung. 1980. Bd. 66. Р. 354–370.
- Weber C. Il referendariato di ambedue le Segnature. una forma speciale del «servizio pubblico» della Corte di Roma e dello Stato pontificio // Offices et Papauté (XIVe-XVIIe siècle). Charges, hommes, destins / dir. A. Jamme, O. Poncet. Rome : Publications de l’École française de Rome, 2005. Р. 565–586.
- Санжаров В. А. Організаційна складова вищої ланки церковного правосуддя в Середні віки та Ранньо-Модерну добу // «V Всеукраїнські науково-правові читання» пам’яті доктора юридичних наук, професора, Заслуженого юриста України, член-кореспондента Національної академії правових наук України Ніни Романівни Нижник / за заг. ред. А. Є. Шевченка. Вінниця: ТОВ ТВОРИ, 2022. С.125–130.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Санжаров В. А. Апостольська Сигнатура // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апостольська Сигнатура (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
