Держпром у Харкові
Держпро́м у Ха́ркові, Будинок Державної промисловості — адміністративна будівля, пам'ятка архітектури й містобудування національного значення, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Будівля розташована в історичному центрі міста і є архітектурною домінантою одного з найбільших у світі майдану Свободи, площею 11 га. Майдан складається з двох частин — прямокутної (400×120 м; виходить до вулиці Сумської), і круглої (діаметром 380 м). Держпром є центром композиції круглої частини площі. Його фланкують будинки проєктних організацій (тепер головний корпус Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна) та кооперації (тепер північний корпус Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна), збудовані у 1930-х і перебудовані після Другої світової війни. Завдяки розташуванню у нагірній частині м. Харкова ансамбль забудови майдану Свободи створює неповторний урбаністичний (див. Урбаністика) силует міста.
Історична довідка
Рішення про спорудження великої адміністративної будівлі у м. Харкові як столиці Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) ухвалено у березні 1925. Влітку 1925 проведено архітектурний конкурс на кращий проєкт. Першу премію отримав і був схвалений до реалізації проєкт під девізом «Непроханий гість» архітекторів С. Серафімова (1878–1939; тепер РФ), М. Фельгера (1881; тепер Україна — 1962; тепер РФ) та С. Кравця (1891; тепер Литва — 1966; тепер РФ). Будівництвом керував інженер П. Роттерт (1880–1954; тепер РФ). Завершену будівлю урочисто відкрито 07.11.1928 до 11-ї річниці Жовтневого перевороту 1917. Насправді будівельні роботи тривали й 1929.
Первісно будівля призначалася для розміщення управлінь республіканських трестів і державного банку, технічної бібліотеки на 200 тис. томів з читальними залами, великої їдальні та залів засідань на 250 і 1000 місць. До переведення столиці УСРР у м. Київ 1934 тут перебували Рада народних комісарів УСРР, Державна планова комісія при Раді народних комісарів УСРР, Вища рада народного господарства, народні комісаріати, галузеві управління і трести. Після 1934 тут знаходився Харківський обласний виконавчий комітет. 1943–1947 будівлю відремонтовано після пошкоджень під час Другої світової війни; в ній розмістилися проєктні установи та трести, зокрема «Електромонтаж», «Південьспецбуд», «Теплоенергомонтаж». Наприкінці 1940-х група харківських інженерів провела тут першу в Україні телевізійну передачу. На початку 1950-х у центральному корпусі влаштовано телевізійну студію (встановлено високу телевізійну антену). 1960 демонтовано димар автономної котельні.
Станом на 2022 у будівлі розміщувались проєктні організації, різні установи, офіси приватних фірм тощо. Будівля зазнала пошкоджень від обстрілів і бомбардувань м. Харкова російськими військовими під час російсько-української війни.
Характеристика
Будівля є великим ансамблем, що займає три примайданні квартали, розділені радіальними вулицями. Складається з дев’яти корпусів, що утворюють віялоподібну структуру в плані. Їхні поздовжні осі спрямовані радіально до центру круглої частини майдану Свободи. Корпуси, висота яких збільшується від периферії до центру, симетрично згруповані по троє в кожному з трьох блоків. Два головні корпуси центрального блоку 11-поверхові, 63 м заввишки. Всі об’єми на висоті третього, п’ятого і шостого поверхів з’єднані між собою критими мостами-переходами. Тут найяскравіше представлено основні прийоми стилю конструктивізму, що ламали архітектурні традиції: вільний план, пласкі дахи, стрічкове засклення вікон, відсутність декору. Завдяки цьому архітектурна композиція Держпрому виразна й неповторна.
Конструктивну основу будівлі становлять багатоярусні монолітні залізобетонні рами. Завдяки застосуванню каркасу стіни вирішено як смуги великих стрічкових вікон, що тягнуться по всьому фасаду, поєднуючи внутрішній простір із зовнішнім. Довкілля включено у композицію будівлі, оскільки її пронизують дві міські вулиці, які сприймаються одночасно як міські шляхи і як величезні інтер’єри. Архітектурна композиція створена поєднанням вертикальних і горизонтальних паралелепіпедів і розрахована на візуально-моторне сприйняття, тобто під час руху, коли будівля з’являється перед глядачем у несподіваних ракурсах, що змінюються, наче в калейдоскопі.
Загальний об’єм будівлі — 360 000 куб. м, довжина фасадів — 300 м, площа засклення вікон — 17 га. Понад 1000 робочих приміщень згруповано за функціональним принципом і з’єднано між собою по горизонталі коридорами, по вертикалі – сходами та ліфтами. Інтер’єри адміністративних приміщень вирішені лаконічно, оскільки головну увагу архітектори зосередили на публічних просторах — залах, вестибюлях, холах, коридорах, їдальнях. Пласкі експлуатовані дахи призначено для проведення виробничої гімнастики під час робочих перерв. Технічне оснащення Держпрому було найпрогресивнішим на момент будівництва. Він мав автономну систему опалення, механічну вентиляцію з підігрівом повітря, автономні водогін, каналізацію, сміттєпровід, а також ліфти, електричне освітлення, радіоточки в усіх кабінетах, власну телефонну станцію з міжнародним зв’язком, телеграф, телетайп.
Значення
Держпром у Харкові як столиці УСРР мав важливу ідеологічну місію: унаочнити образ нової республіки — пролетарської та інтернаціональної, відірваної від національної традиції і спрямованої в майбутнє. Це найбільша в світі будівля у стилі конструктивізму. Як визначна пам’ятка радянського модернізму (конструктивізму) вона (за пропозицією України) внесена 2017 до Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Додатково
Незважаючи на інтернаціональний характер втіленого в будівлі Держпрому конструктивізму, позбавленого українських національних рис, на початку 1930-х більшовицька влада (див. Більшовики) заборонила цей стиль, оголосивши його «українською націоналістичною диверсією».
07.07.1933 у своєму кабінеті на п’ятому поверсі був убитий чекістами (за офіційною версією – застрелився) М. Скрипник.
Цитата
С. Кілессо:
«Важко назвати іншу споруду, яка мала б такий великий вплив на архітектурну творчість і стимулювала б пошуки нових форм і прийомів художньої виразності.»Цит. за: Історія української архітектури / Ю. Асєєв, В. Вечерський, О. Годованюк та ін.; за ред. В. Тимофієнка. Київ : Техніка, 2003. С. 415.
Література
- Нариси історії архітектури Української РСР (радянський період) / Ред. кол.: Г. В. Головко (гол. ред.), М. С. Коломієць, Б. П. Хакало та ін. Київ : Держбудвидав УРСР, 1962. С. 59–62.
- Андрущенко М. Будинок Державної промисловості (Держпром) // Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 244–245.
- Асєєв Ю., Вечерський В., Годованюк О. та ін. Історія української архітектури. Київ : Техніка, 2003. С. 414–415.
- Швиденко О. О. Внутрішні простори держпрому: реалізація, зміни, збереження // Комунальне господарство міст. Серія: Технічні науки та архітектура. 2014. Вип. 116. С. 55–59.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Держпром у Харкові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Держпром у Харкові (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
