Свято-Миколаївська церква в Диканьці
Свято-Микола́ївська це́рква в Дика́ньці — православний храм, пам’ятка архітектури національного значення, Полтавський район, Полтавська обл., Україна.
Зміст
Історична довідка
Першу дерев'яну церкву, присвячену св. Миколаю, спорудив на цьому місці у 1670-х з благословення Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича Л. Кочубей (після 1620 — після 1660). Наступну — 1754 П. Кочубей (1738–1786). Мурована церква, що існує дотепер, споруджена 1794–1797 на замовлення князя В. Кочубея (1768–1834) за проєктом архітектора М. Львова (1753–1804). 1851–1852 її перебудували з улаштуванням під церквою родинного поховального склепу Кочубеїв. Тоді ж прибудовано терасу з заходу, в інтер'єрі встановлено новий різьблений дубовий іконостас та опалювальні печі. 1852 церкву заново освятили. Тут зберігалася явлена у 1660-х ікона св. Миколи, яку вважали чудотворною. За радянської влади церкву було закрито, 1932–1933 пограбовано поховальні склепи Кочубеїв. 1963 в приміщенні влаштовано музей атеїзму на громадських засадах, який 1973 став відділом Диканьського краєзнавчого музею. 1981–1982 пам’ятка реставрована і з 1989 використовується за прямим призначенням.
Мурована дзвіниця споруджена за проєктом архітектора Л. Руски 1810 (за іншими джерелами — 1827) на поздовжній вісі церкви, але відокремлено від останньої.
Характеристика
Мурована однобанна церква була важливим архітектурним акцентом садиби, що належала козацькому роду Кочубеїв (див. Палац Кочубеїв у Диканьці), започаткованої наприкінці 17 ст. Вона разом зі Свято-Троїцькою церквою фіксувала головну композиційну вісь архітектурного ансамблю. Функціональні відмінності між двома храмами зумовили їхнє принципово відмінне архітектурне вирішення: Свято-Троїцька церква була парафіяльною для Диканьки, Свято-Миколаївська — садибною.
Церква центрична, однобанна, кругла в плані. Належить до типу ротондальних базилік. Масивний подвійний купол, увінчаний сферичною банею, спирається на внутрішнє кільце стін, полегшене вісьмома арковими отворами. В інтер'єрі зберігся розпис купола, що створює ілюзію кесонованої сфери. З заходу головний вхід, влаштований у вигляді лоджії, акцентує двоколонний портик в антах тосканського ордера з трикутним фронтоном. Зовні фасади оздоблено нішами, членовано пілястрами й увінчано антаблементом з аттиком. Архітектурний декор фасадів та інтер'єра витримано в строгих стильових формах високого класицизму. Зберігся дерев’яний іконостас, майстерно виконаний кріпосними різьбярами 1852. У поховальній крипті під церквою збереглися надгробки представників родини Кочубеїв. Тут поховані 5 князів і 3 княгині цього роду, зокрема: князь В. Кочубей (1812–1850), княгиня О. Кочубей (1812–1888), М. Дурново, уроджена княжна Кочубей (1848–1894), князь С. Кочубей (1820–1880) та його син Леонтій (1864–1865), князі В. Кочубей (1862–1911) та С. Кочубей (1884–1909).
Дзвіниця прямокутна в плані, двоповерхова. Перший поверх тридільний, житлового призначення. Другий поверх — трипрогонова аркова конструкція, увінчана трикутним фронтоном. На другому ярусі містилися дзвони.
Церква діюча. 1989, через кілька років після проведення ремонтно-реставраційних робіт, її передано православній громаді.
|
Значення
Диканьські церква Святого Миколи та дзвіниця становлять історичну й архітектурну цінність як унікальний сакральний ансамбль споруд у стилі класицизму, а також як уцілілий фрагмент великого палацово-паркового ансамблю садиби Кочубеїв. Історико-меморіальна цінність пам’ятки пов’язана з родинною історією М. Гоголя та зі збереженими похованнями родини Кочубеїв.
Додатково
У цій церкві перед чудотворною іконою св. Миколая молилась за дітей Марія Іванівна Гоголь-Яновська (Косяровська) із с. Василівки (Яновщини) (1791–1868), перших двоє дітей якої померли після пологів. Сина, котрий народився 1809, подружжя Гоголів назвало Миколою на знак вдячності цьому святому й цій іконі.
Література
- Клепацький П. Г. Нариси з історії Диканського маєтку Кочубеїв від полов. XVIIдо полов. XIXст. // Записки Полтавського інституту народної освіти. 1927. Т. 4. С. 11.
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 200.
- Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 229–230.
- Полтавіка. Полтавська енциклопедія : в 12 т. Полтава : Полтавський літератор, 2009. Т. 12: Релігія і Церква. С. 200–202.
- Гаврилишина Н. Маєтності роду Кочубеїв (ІІ половина XVII — 60-ті рр. XVIII ст.): формування, господарство, географія // Краєзнавство. 2013. № 3. С. 149–157.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Свято-Миколаївська церква в Диканьці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Свято-Миколаївська церква в Диканьці (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
