Екологічна катастрофа
Екологі́чна катастро́фа — негативна зміна екологічної рівноваги до стану зникнення умов існування живого організму, популяції, виду, біосфери. Здебільшого швидка, руйнівна, незворотна подія, пов’язана з нанесенням шкоди екосистемам і біологічному різноманіттю, що супроводжується загибеллю біоти (включно з людьми). Екологічній катастрофі може передувати екологічна криза, за якої зміна рівноваги в екосистемах відбувається поступово. Якщо не вживати послідовних стабілізаційних заходів, тривалі деструктивні кризові процеси призводять до незворотних катастрофічних змін для довкілля і здоров’я людей. Для природи кризові явища є однією з рушійних сил її еволюції. Екологічні кризи і катастрофи природного походження минулих геологічних епох є об’єктами дослідження палеонтології та палеогеографії.
Зміст
Класифікація
За походженням або за домінантними причинами виділяють природні й антропогенні (техногенні) екологічні катастрофи; за масштабом — локальні й глобальні. Локальна екологічна катастрофа призводить до втрати чи порушення складу і структури однієї або кількох локальних екосистем. Глобальна екологічна катастрофа спричинює загибель або порушення екосистем у масштабах континентів, океанів, усієї планети. Стихійні лиха, катаклізми пов’язані з природними екологічними катастрофами причинно-наслідковим зв’язком. Техногенні екологічні катастрофи здебільшого відбуваються внаслідок промислових аварій, грубого порушення технологічних процесів, воєн або їх поєднання. Потужні природні стихійні лиха також можуть спричиняти техногенні екологічні катастрофи. Чинниками, які викликали екологічну катастрофу, можуть бути хімічні, біологічні, радіоактивні, імпактні, тектонічні та інші впливи.
Приклади, причини, наслідки
Прикладами природних катаклізмів, які прямо чи опосередковано спричиняли екологічні катастрофи в геологічній історії планети, є виверження вулканів (особливо супервулканів), траповий магматизм, землетруси, падіння на Землю космічних тіл (комет, астероїдів), викиди газів з відкритих водойм, зледеніння тощо.
Приклади природних екологічних катастроф
- Виверження вулкана Тамбора на о. Сумбава в Індонезії у квітні 1815. До виверження висота вулкана становила 4300 м, а після вона скоротилася приблизно на 1400 м. Безпосередньо під час виверження загинуло близько 10 тис. осіб, ще близько 82 тис. — від голоду і хвороб внаслідок катастрофи. У результаті виверження в атмосферу потрапили мільйони тонн попелу, пилу і діоксиду сірки (SO2). Настала вулканічна зима: у Північній півкулі температура впала на 0,4–0,7 °C, що викликало неврожаї і брак продовольства.
- Затоплення водами річок Янцзи і Хуанхе території Китаю: 7 циклонів в липні 1931, громадянська війна, повінь спричинили голод у прилеглих регіонах. В антисанітарних умовах почалися спалахи холери, черевного тифу та дизентерії. Стихійне лихо, голод і хвороби сумарно забрали життя 1–3,7 млн осіб.
- Тропічні циклони, урагани, тайфуни (назва явища відрізняється залежно від регіону) — руйнівні стихії, яких за останні 50 років у світі відбулося близько 2 тис. Вони завдали сумарних збитків на суму близько 78 млн доларів. У листопаді 1970 до Східного Пакистану (тепер Бангладеш) прийшов Бхолійський циклон (швидкість вітру становила 225 км/год; вітер супроводжувався повінню). Жертвами стихії, а також повеней і голоду, спровокованих Бхолійським циклоном, стали від 300 тис. до 500 тис. осіб. Народне обурення діями влади під час катастрофічної стихії інспірувало початок війни за незалежність, яка 1971 закінчилася проголошенням Бангладешу. Трагедія була однією з причин заснування гуманітарної організації «Лікарі без кордонів».
- Цунамі на о. Суматра в Індонезії 26.12.2004. Цього дня в Індійському океані виник землетрус магнітудою (див. Магнітуда землетрусу) в 9,1 балів, що й спричинив цунамі. Через 20 хвилин після поштовхів 30-метрова хвиля докотилася до м. Банда-Ачех, третина з 320 тис. населення якого загинула. Загалом стихія забрала життя 230 тис. осіб у Таїланді, на о. Шрі-Ланка, узбережжях Індії.
Приклади техногенних (антропогенних) подій
До екологічних катастроф призвели:
- ядерне бомбардування міст Хіросіми і Нагасакі в Японії 06.08.1945 та 09.08.1945 — єдине в сучасній історії застосування ядерної зброї в світі;
- Чорнобильська катастрофа — радіаційне забруднення території України, частково Білорусі та Російської Федерації 26.04.1986;
- загибель Аральського моря в Казахстані й Узбекистані — на межі 20–21 ст.
- глобальне потепління або зміна клімату; підвищення концентрації вуглекислого газу (СО2) та інших парникових газів у повітрі — з середини ХІХ ст.;
- скидання нафти до Перської затоки під час війни між Іраком і коаліцією 28 країн на чолі зі США в 1991;
- прорив дамби на заводі з виробництва алюмінію в Угорщині 2010, внаслідок чого сотні гектарів території, а також р. Дунай із притоками були залиті червоним шламом (нерозчинним осадом, утвореним під час виробництва алюмінію);
- вибух і загорання нафтової платформи «Глибоководний горизонт» («Deepwater Horizon») у Мексиканській затоці 20.04.2010;
- аварія на атомній електростанції Фукусіма I в Японії 11–12.03.2011.
Головні причини екологічних криз
Причинами техногенних катастроф є природні чинники (негода, аномальна температура, землетруси, повені, пожежі, урагани, цунамі тощо) та антропогенні (помилки проектування, порушення правил обслуговування та експлуатації транспортних засобів і об’єктів техногенних виробництв, терористичні акти). Серед інших причин:
- Перенаселення Землі. На початку 19 ст. населення планети становило 1 млрд осіб, до 1987 — зросло до 5 млрд, а вже за перші десятиліття 21 ст. досягло 6 млрд.
- Економічний компонент: заощадження на очисних спорудах, безпеці виробництв, дотриманні технологічних процесів, виснаження надр і ресурсів.
- Науково-технічний прогрес.
- Низька екологічна свідомість населення.
Найпоширенішими наслідками екологічних катастроф є:
- забруднення довкілля (атмосфери, гідросфери, літосфери);
- порушення теплового балансу планети;
- зміна ланок колообігу речовин і енергії;
- втрата біорізноманіття на популяційному, видовому, біоценотичному (див. Біоценоз, Фітоценоз), біотопічному (див. Біотоп), екосистемному рівнях;
- формування антропогенних модифікацій ландшафтів;
- гуманітарні катастрофи;
- прямі і непрямі матеріальні збитки.
Екологічні катастрофи є рушієм розвитку екологічної свідомості. Їхня раптовість, несподіваність, масштаби викликають страх і занепокоєння у багатьох людей, що розвиває екологічну свідомість населення та активізує захист навколишнього середовища.
Екологічні катастрофи в Україні
Аварія на Чорнобильській АЕС стала подією суспільно-політичного значення міжнародного масштабу. Чорнобильська катастрофа вважається найбільшим екологічним лихом за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічними збитками. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 тис. осіб евакуювали із зон забруднення.
Сучасні екологічні загрози та локальні екологічні катастрофи в Україні:
- 1) зупинка водовідливів на закритих шахтах Донеччини, особливо шахти «Юнком» (1979 з метою запобігання частим викидам вугілля та породи, в шахті на глибині 903 м було здійснено підземний ядерний вибух — Об’єкт «Кліваж»);
- 2) забруднення підземних вод водоносного горизонту на об’єктах газодобувної промисловості, що вже має місце в с. Сенча Полтавської області;
- 3) провали ґрунту в смт. Солотвино Закарпатської області на території шахт видобування солі ДП «Солотвинський солерудник» внаслідок активізації карстових явищ.
Кодексом цивільного захисту України головним аварійно-рятувальним підрозділом держави, включно з випадками екологічних катастроф, визначено Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту України Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Джерела
- Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями: Постанова Кабінету Міністрів України № 368 від 24 березня 2004 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/368-2004-%D0%BF#Text
Література
- Lee D. Environmental Disasters. New York : Facts on File, 1998. 246 p.
- Ситник К., Багнюк В. Біосфера і клімат: минуле, сьогодення і майбутнє // Вісник Національної академії наук України. 2006. № 9. С. 3–20.
- Дідух Я. П. Екологічні наслідки глобальних змін клімату: причини, наслідки, дії // Вісник Національної академії наук України. 2009. № 2. С. 34–44.
- Katastrophen machen Geschichte. Umweltgeschichtliche Prozesse im Spannungsfeld von Ressourcennutzung und Extremereignis / Hrsg. von. P. Masius, J. Sprenger, E. Mackowiak. Göttingen : Universitätsverlag Göttingen, 2010. 196 p.
- Катастрофа екологічна // Словник-довідник з екології / Уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. С. 105.
- Євстігнєєв А. С. Екологічна безпека спеціального природокористування в Україні у контексті сталого розвитку: теоретико-правові аспекти. Київ : МПБП «Гордон», 2018. 494 с.
- Bazago F. G., Guardia M. L., Sendra J. G. Environmental Discourse in Natural Disaster scenarios // Economic Research — Ekonomska Istraživanja. 2020. № 33 (1). P. 3093–3107. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/1331677X.2019.1694425?scroll=top&needAccess=true
Автор ВУЕ
В. С. Білецький, Л. В. Зав’ялова
Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Зав’ялова Л. В. Екологічна катастрофа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Екологічна катастрофа (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
