Економіка воєнного часу
Еконо́міка воє́нного ча́су, воє́нна еконо́міка (англ. wartime economy) — сукупність спеціалізованих заходів, до яких вдається держава для мобілізації економічної системи в умовах війни; характеристика розвитку народного господарства — виробництва, мобілізації та розподілу ресурсів в умовах війни.
Зміст
Історична довідка
Перша світова війна
Під час Першої світової війни відбулося суцільне перебудування народного господарства відповідно до реалій воєнного часу. Цей період характеризувався абсолютним переважанням військових видатків і військового виробництва у структурі економіки. Обсяги військового виробництва в загальній структурі промисловості наприкінці 1918 сягали: 75 % — у Франції; 65 % — у Великій Британії; 40 % — у США. Цивільні підприємства переводили на військове виробництво. Почали масове виготовлення нових видів техніки: літаків, танків, бронеавтомобілів. Пріоритетними стали виробництво продовольства і фуражу. Фінансова та продовольча допомога США Великій Британії та Франції слугували для підтримки економіки під час війни. Країни, які вели активні бойові дії, шукали додаткові джерела залучення фінансів. Так, у Великій Британії активно використовували ресурси колоній, випускали військові облігації. Відбувся ріст оподаткування (зокрема 1920 податок на прибуток зріс від 6 % до 30 %).
Друга світова війна
Під час Другої світової війни основне воєнне виробництво сконцентрували на виготовленні засобів ведення війни — техніці, пальному, боєприпасах. Запровадили державне регулювання економіки, особливо в нацистській Німеччині. У країнах антигітлерівської коаліції з’явилися спеціалізовані органи для управління військовою економікою, почали формувати військово-промислові комплекси. Поширювали державні інвестиції у військове виробництво.
США продемонстрували нетиповий приклад значного росту економіки під час ведення війни. Зросли всі галузі економіки. Безробіття впало до 2 %. Цьому сприяли такі чинники:
- військові дії відбувалися на чужій території, тому виробнича інфраструктура країни не постраждала;
- координація виробничих можливостей для забезпечення виконання військових пріоритетів;
- поява значної кількості нових робочих місць, пов’язаних із військовим виробництвом;
- унормування цін на продовольчі товари та орендної плати для стримування інфляції;
- довоєнні роки впровадження програми «Нового курсу» Ф. Д. Рузвельта.
У США відбулося зростання державного сектора економіки у період великої депресії та Другої світової війни. Промислове виробництво значною мірою переорієнтували на воєнні потреби. Автомобільна промисловість займалася виробництвом військової техніки. Продаж автомобілів населенню для приватного користування обмежили.
1941 утворено Адміністрацію управління цінами (англ. Office of Price Administration), що здійснювала контроль ціноутворення, стримуючи ріст цін та орендної плати.
1942 засновано Раду військового виробництва (англ. War Production Board) для контролю виготовлення зброї та боєприпасів (здійснювала переорієнтацію цивільних підприємств на воєнні потреби, укладала з ними оборонні контракти).
До кінця 1943 дві третини американської економіки інтегровано у військове виробництво. Економічний потенціал США став важливим чинником, що дозволив союзникам отримати необхідні ресурси та фінанси, необхідні для перемоги над антигітлерівською коаліцією (див. Ленд-ліз).
Для Великої Британії характерною рисою була цілковита мобілізація ресурсів тилу для забезпечення військових та цивільних потреб. У вересні 1939 в країні введено контроль валютних операцій. Британський уряд використовував золоті та доларові резерви для оплати боєприпасів, нафти, сировини та обладнання, переважно зі США. Пріоритетне виробництво — виготовлення літаків, що дозволило здобути перемогу у Битві за Британію 1940–1941. Протягом війни у Великій Британії найповніше проведено мобілізацію економіки держави. Велика Британія залежала від [[імпорт]у товарів морем (перед війною країна імпортувала 70 % продовольства). Після розгортання Битви за Атлантику значна частка ресурсів та продовольства виявилася недоступною. Для вирішення цієї проблеми реалізовано:
- урядове збалансування потреб цивільних і військових виробництв;
- використання переробки для дефіцитних ресурсів (на брухт знімали садові огорожі; алюмінієвий посуд збирали для [[авіаційна промисловість|авіаційної промисловостіїї);
- введення норм на відпуск продукції для забезпечення мінімальних стандартів споживання для всіх;
- активізація домашнього сільськогосподарського виробництва (впродовж війни зросло на 35 %).
У результаті комплексу заходів валовий внутрішній продукт країни 1941 був на 21 % вищим за відповідний показник 1938. Промислове виробництво переорієнтовано на боєприпаси.
Характеристика
Економіка воєнного часу характеризується всебічним розширенням виробництва воєнної продукції та скороченням випуску цивільної продукції, підпорядкуванням розподілу національного доходу військовим потребам за рахунок скорочення цивільного споживання. На економіку воєнного часу покладено реалізацію двох завдань — допомога війську та забезпечення потреб цивільних в умовах обмежених ресурсів.
Складники економіки воєнного часу:
- виготовлення засобів збройної боротьби;
- забезпечення військового господарства;
- забезпечення процесів відновлення пошкодженої інфраструктури;
- організація виробництва цивільної продукції;
- підтримка соціальних потреб населення.
Головні принципи втілення економіки воєнного часу:
- баланс у розподілі ресурсів між військовими та цивільними потребами;
- розподіл військових витрат відповідно до реалізації конкретних військових цілей.
Механізми реалізації економіки воєнного часу:
- мобілізація наявних матеріальних ресурсів;
- перерозподіл фінансування регулювання виробничих і логістичних процесів;
- контроль фінансової системи;
- впровадження законодавчих змін;
- удосконалення економічних розрахунків;
- удосконалення інституційних механізмів управління економікою.
Для ефективного впровадження цілей воєнної економіки можуть застосовувати такі засоби: введення елементів економічного планування та державного контролю за виробництвом і розподілом товарів;
- застосування норм відпуску продукції,
- введення контролю за цінами;
- призов на військову службу для цивільної роботи;
- випуск військових облігацій для покриття військових видатків тощо.
В умовах економіки воєнного часу такі риси вільного ринку, як вільна конкуренція, прибутковість та ефективність, поступаються директивним механізмам для швидкої мобілізації наявних ресурсів військового виробництва. Широко застосовують директивні механізми управління економічною сферою.
В Україні
Після розгортання повномасштабного вторгнення РФ від 24.02.2022 українська економіка зазнала суттєвих втрат. Близько 30 % підприємств повністю зупинили діяльність, 45 % — скоротили виробництво. Підприємства гірничо-металургійного комплексу завантажені на половину потужностей. Вони працюють для внутрішнього ринку, переважно — забезпечення військових потреб. Порушення логістики та руйнування виробничих потужностей призвели до скорочення імпорту в країну на 65 % у березні 2022 (порівняно з лютим 2022) та скорочення експорту на 54 % за цей період.
Блокування морських портів ворогом стало суттєвим негативним чинником для економічної сфери України. Неможливість вивезти сільськогосподарську продукцію (один із ключових секторів вітчизняного експорту) формує загрозу голоду для низки країн Азії та Африки.
Особливістю української економіки воєнного часу є неможливість тотального переведення її потужностей на військове виробництво (на кшталт воюючих країн під час Другої світової війни), скільки значну частку економіки займає сфера послуг, а не промислове виробництво.
В умовах воєнного часу уряд здійснює переформатування економіки. Для стимулювання ділової активності бізнесу надано максимальну свободу зі зменшенням регуляції. Запроваджують численні податкові пільги:
- відтермінування на час воєнного стану строків сплати податків для підприємств, які неспроможні їх заплатити;
- фізичних осіб – підприємців (ФОПи) першої та другої груп звільнено сплати від єдиного соціального внеску (ЄСВ);
- підприємства та ФОПи третьої групи звільнено від сплати ЄСВ за найманих працівників, які призвані до лав Збройних сил України та батальйонів територіальної оборони;
- звільнення від сплати податку на землю та орендної плати за землю державної та комунальної власності на всіх територіях, де ведуться бойові дії;
- скасування акцизів на пальне за зниження ПДВ (7 % замість попередніх 20 %);
- зняття податку на доходи фізичних осіб із благодійної допомоги, яка надається учасникам бойових дій та жителям територій з бойовими діями.
Для подолання наслідків російського вторгнення в Україні запроваджено низку спеціальних заходів:
- фінансові виплати працівникам, які втратили роботу внаслідок бойових дій;
- допомога внутрішньо переміщеним особам;
- компенсація за пошкоджене або зруйноване майно;
- запровадження контролю за цінами на соціальні товари, пальне та лікарські засоби;
- програма евакуації підприємств із зони бойових дій на Захід України;
- випуск облігацій внутрішньої державної позики;
- скасування відповідальності за несвоєчасну оплату кредитів споживчих;
- Верховна Рада України ухвалила закон про націоналізацію активів РФ та її резидентів;
- фінансова підтримка аграрного сектора.
Надзвичайно важливими для економіки є заходи фінансової сфери. Попередньо проведені реформи банківського регулювання та монетарної системи Національного банку України. Накопичені фінансові активи дають можливість в умовах повномасштабної війни уникнути валютної паніки та стримувати курс долара. Для акумулювання фінансового ресурсу введено заборону на експорт товарів (окрім критично важливих позицій). Також призупинено експорт соціально значимих товарів — м’яса, жита, вівса, гречки, цукру, проса, солі.
Див. також
Джерела
- Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану: Закон України № 2120-IX від 15 березня 2022 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-ІХ#Text
- Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів: Закон України № 2116-IX від 3 березня 2022 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2116-20#Text
Література
- Pigou A. C. The Political Economy of War. New York : Macmillan, 1941. 169 p.
- Kennedy G. The Economics of Defence. London : Faber & Faber, 1975. 252 p.
- Le Billon Ph. Geopolitics of Resource Wars: Resource Dependence, Governance and Violence. London : Frank Cass, 2005. 277 p.
- Гріненко О., Дєнєжкін М., Кутовий О. Мобілізаційна підготовка національної економіки в контексті сучасних воєнних конфліктів // Наука і оборона. 2013. № 3. С. 40–44. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nauio_2013_3_8
- Семененко О., Москаленко І., Середюк С. та ін. Методика оцінювання здатності національної економіки забезпечити достатній рівень воєнної безпеки держави // Social development & Security. 2020. Т. 10. № 6. С. 93–106. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/socdevsec_2020_10_6_11
- Gagliano G. Economic War for Resource // Modern Diplomacy. 2020. URL: https://moderndiplomacy.eu/2020/12/31/the-economic-war-for-resource/
- Keupp M. M. Defense Economics: An Institutional Perspective. Cham : Springer, 2021. 138 p.
- Економіка звикає до воєнного часу. Заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук про падіння ВВП, допомогу партнерів та український «план Маршалла» // Forbes. 2022. URL: https://forbes.ua/inside/ekonomika-zvikae-do-voennogo-chasu-zastupnik-golovi-nbu-sergiy-nikolaychuk-pro-padinnya-vvp-dopomogu-partneriv-ta-ukrainskiy-plan-marshalla-18032022-4800
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бабка В. Л. Економіка воєнного часу // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Економіка воєнного часу (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
