Квакери
Ква́кери [ англ. quakers, букв. — трясуни, від англ. quake — трястися, тремтіти, здригатися; самоназва — Релігійне товариство друзів (англ. англ. Religious Society of Friends), Товариство друзів, Друзі] — послідовники радикального, містично-орієнтованого та універсалістського релігійного напряму протестантського (див. Протестантизм) коріння. Заснований ремісником Джорджем Фоксом (1624–1691) в Англії.
Зміст
Історична довідка
Рух виник у середовищі міської бідноти як реакція на релігійну нетерпимість, обрядовірство і формалізм, що панували в суспільстві. Джордж Фокс розпочав релігійну діяльність у 1640-х після т. з. духовного пробудження. Серед чинників формування його світогляду називають пуританізм, творчість Я. Беме, протестантську містику в осередках лютеранського пієтизму. Свою першу проповідь виголосив 1648, де акцентував важливість Божого страху та благоговіння (трепету) перед Богом. Повчав, що Святий Дух промовляє в людське серце, через нього дає «внутрішній людині» одкровення, навіть і поза Святим Письмом. Радикально відкинув догматику і релігійний культ англіканства та значною мірою християнства назагал, хоча вважав своє вчення поверненням християнства до його першоджерел.
Громаду, засновану Фоксом, поповнювали колишні пуритани, баптисти, інші нонконформісти, які цінували суворість моральних норм, заперечували становий поділ, особливий статус духовенства, сприймали загальне священство як відкрите для всіх людей богоспілкування.
Назва «квакери» була надана опонентами, що звинувачували вірян у надмірній емоційності, й початково була зверхньою, презирливою. Згодом була сприйнята послідовниками руху, з часом втратила негативні конотації.
Перші громади діяли в Англії, Вельсі, Ірландії, Нідерландах. Від 1656 (а особливо після смерті Фокса) центр квакерського руху поступово перемістився в США (перші спілки були засновані переселенцями у північноамериканських колоніях у Массачусетсі, Пенсильванії).
Квакери послідовно поширювали ідеї християнського гуманізму та індивідуалізму. Поряд із тим багато з них заперечували монополію християнства на духовну правду; ідеї життя як стосунків з Богом, якого вшановували в різні часи під різними іменами, та «персонального одкровення» стали передумовою універсалістського погляду, релігійної терпимості.
Позірна інакшість квакерів у віровченні, громадській та релігійній поведінці зумовила жорстокі репресії проти них з боку влади майже до прийняття в Англії «Закону про віротерпимість» (1689). У США гоніння тривали аж до 19 ст.
На початок 18 ст. спільноти квакерів поширилися майже у всіх американських колоніях. 1752 квакери очолили аболіціоністський рух (див. Аболіціонізм) і були активними його учасниками аж до подій Громадянської війни в США 1861–1865 та скасування рабства. Вели самовіддану й послідовну боротьбу проти смертної кари, антигуманного ставлення до в’язнів, за подолання неписьменності тощо.
Внутрішня згуртованість, працелюбність і чесність вірян, яку визнавали навіть противники, стали передумовою процвітання квакерських спільнот, збільшенню в їх середовищі кількості фермерів, торговців, промисловців. Усе це сприяло послабленню початкового ригоризму й ізоляціонізму та розширенню соціальної активності квакерських організацій. Особливу увагу квакери надавали антивоєнній і філантропічній діяльності, яка активізувалася після Першої світової війни під керівництвом «Комітету служіння американських друзів» (створений 1917). Квакери допомагали полоненим, переміщеним особам, відновлювали зруйновані райони, боролися з голодом і епідеміями. Попри малочисельність у порівнянні з іншими рухами протестантів, квакери помітно впливали на релігійне і культурне життя Західної Європи і США.
Після Другої світової війни миротворча діяльність вірян поширилася на багато країн і регіонів Африки, Азії, Латинської Америки. 1947 американським і англійським квакерам присуджена Нобелівська премія миру.
У найважчі роки «холодної війни» виступали проти політики сили у міжнародних відносинах, намагалися встановити контакти з миротворчими організаціями всіх країн, навіть СРСР, проводили марші миру, мирні страйки, конференції. Настання ядерної ери щобільше активізувало миротворчу діяльність квакерів, яка, своєю чергою, сприяла доктринальному розвитку пацифістських і філантропічних ідей. Натепер працюють у різноманітних царинах доброчинності та гуманітарної допомоги.
Від 20 ст. понад половина світової квакерської спільноти мешкає в країнах Африки.
Віровчення і культ
Віровчення квакерів уґрунтовано на уявленні про те, що в душі кожної людини присутній Бог («внутрішнє світло»), «Логос», «внутрішній Христос», «Дух Святий»). Людина здатна Його відчувати і сприймати божественний заклик. Бог водночас є іманентним (присутнім у житті кожної людини) і трансцендентним (безкінечно перевершує людину).
Вища істина, як повчали квакери, відкривається не через сповідання віри, церковні догми, канони та проповіді, а зсередини людини, і для її пізнання потрібно дослуховуватися власного внутрішнього голосу.
Відмежовувались як від католицизму, так і від ортодоксальних протестантських деномінацій. За відсутності, особливо на ранній стадій, чіткої доктрини, квакери заперечували всі християнські догмати (включно з Боговтіленням, Трійцею), рівним чином і культові відправи, ритуали, символіку, музику, які витіснило спонтанне й емоційне богослужіння. Відкидали таїнства (включно з хрещенням, причастям, вінчанням), обряди, а також всі християнські свята. Вважали, що тільки «внутрішнім світлом» можливо пізнати Біблію, яку сприймали за свідчення релігійного досвіду правдивих вірян і важливе джерело істини (але не безумовний авторитет).
У молитовних будинках квакерів дотепер відсутні будь-які релігійні символи (ікони, хрести), піснеспіви й музика, не допускається будь-яка підготовлена проповідь. Щонеділі віряни збираються разом і «занурюються у мовчання», доки хтось не відчує необхідності щось вимовити, осягнувши присутність і поклик Святого Духа. Нерідко трапляються віряни, які тріпотять від духовних екстатичних переживань. Піком цієї внутрішньої екзальтованості стає проголошення проповіді або пророцтва. Відсутня релігійна субординація — священники і пастори. Старійшинами конгрегації, які слідкують за порядком в зібранні, можуть призначати як чоловіків, так і жінок.
Із доктриною «внутрішнього світла» органічно пов’язані соціальні погляди квакерів, їхня етична система та особливості поведінки, що тривалий час обумовлювали вороже ставлення до них з боку інших протестантських організацій і світської влади. В основу вчення «свідоцтва про мир» покладено «безкомпромісний пацифізм», тобто категорична відмова від будь-якого насильства, навіть із метою самозахисту (оскільки в кожному присутнє «внутрішнє світло», то вбивство людини означає убивство Бога). Саме тому квакери завжди відмовлялися брати в руки зброю. Виступали проти зовнішньої розкоші, чиновшанування, офіційної присяги. Зберігали максимальну простоту в мовленні, одязі, поведінці, ігнорували становий етикет (не знімали капелюха й не кланялися можновладцям), вимагали від кожного одновірця безумовної щирості й правдивості.
Квакери проповідують і цінують релігійну терпимість. Вважають, що всі люди — язичники, християни, агностики тощо, чоловіки й жінки є носіями «божественного світла».
Сучасний стан
Натепер товариство зберігає слабко-інституційний характер. Окремі квакери поділяють християнські погляди, але християнська традиція, як і Святе Письмо, не мають вирішального авторитету. Через це, релігієзнавці часто уникають характеристики квакерства як форми протестантизму.
Громади квакерів поширені майже у всіх країнах, де присутні англомовні протестанти. Об’єднані в незалежні регіональні та національні організації під назвою щорічні збори, які часто розбіжні у своїх доктринальних позиціях. Діє консультаційний Всесвітній комітет друзів (офіційний сайт: https://quaker.org/). Станом на 2012, за його даними, кількість вірян у світі перевищувала 377 тис., з них:
- 52 % (бл. 197 тис.) — на Африканському континенті (найчисельніші спільноти діяли в Кенії — понад 146 тис. та Бурунді — 35 тис.);
- 35 % (бл. 133 тис.) — в Америці (зокрема, 76,4 тис. діють у США, понад 22 тис. — у Болівії, бл. 20 тис. — у Гватемалі);
- 7% (понад 24 тис.) — в Європі та на Близькому Сході (основна частка, бл. 16 тис. вірян — у Великій Британії);
- 6 % (бл. 23,2 тис.) — в Азії й Тихоокеанському регіоні (найбільша кількість — у Непалі та на Тайвані).
В Україні кількість квакерів незначна, осередки діяли в містах Києві, Переяславі. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну (2022) квакери брали активну участь в гуманітарних проєктах допомозі України (направляли одяг та продукти харчування для українців, організовували допомогу біженцям, мобільні медичні бригади).
Додатково
Першою жертвою гонінь на квакерів стала англійка Мері Даєр, яку привселюдно стратили через повішення 01.06.1660.
Джерела
- George Fox Speaks for Himself / Ed. by H. M. Ross. York : William Sessions, 1991. 154 p.
- Finding Quakers Around the World // Friends World Committee for Consultation. 2012. URL http://files.ctctcdn.com/be27a135001/f9b92ea7-3eec-4f70-9d71-2fa3dc5f41e2.pdf
Література
- Barbour Н., Frost J. The Quakers. New York : Greenwood Press, 1988. 407 р.
- Ingle H. L. First Among Friends: George Fox and the Creation of Quakerism. New York : Oxford University Press, 1996. 407 р.
- Cooper W. A. A Living Faith: An Historical and Comparative Study of Quaker Beliefs. 2nd ed. Richmond : Friends United Press, 2001. 270 р.
- Історія релігії в Україні : в 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Київ : Світ знань, 2002. Т. 5: Протестантизм. 424 с.
- Historical Dictionary of The Friends (Quakers) / Ed. by M. Abbott, M. Chijioke, P. Dandelion et al. Lanham : Scarecrow Press, 2003. 432 р.
- Hamm Т. The Quakers in America. New York : Columbia University Press, 2006. 293 p.
- Allen R., Moore R. The Quakers, 1656–1723: The Evolution of an Alternative Community (The New History of Quakerism). University Park : Penn State University Press, 2018. 345 p.
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л., Арістова А. В. Квакери // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Квакери (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
