Кладовище

Кладови́ще, цви́нтар — територія, спеціально відведена для поховання померлих.

Личаківський цвинтар у м. Львові
Петропавлівське кладовище у м. Сумах

Історична довідка

Стародавні кладовища називають некрополями. Ті з них, які збережено, мають статус пам’яток археології або історії. В Україні до кінця 18 ст. християн ховали в населених пунктах на територіях храмів і монастирів (Києво-Печерська лавра, Михайлівський Золотоверхий, Видубицький монастирі у м. Києві), а осіб інших конфесій [юдеїв (див. Юдаїзм), мусульман, караїмів] – на спеціально відведених земельних ділянках передмість або за межами населених пунктів. У 1780-х у підавстрійській і підросійській частинах України для боротьби з епідеміями майже синхронно введено раціональні санітарні правила, згідно з якими поховання в містах біля храмів заборонено й розпочато формування загальноміських кладовищ на околицях (Личаківський цвинтар у м. Львові з 1786). У Російській імперії міські кладовища наказано винести за межі міст, нижче за течією річок, які протікали через відповідне місто. Проте великі загальноміські кладовища тут стали створювати тільки в 19 ст. (Байкове кладовище у м. Києві з 1834).

На християнських кладовищах зазвичай споруджували кладовищенські церкви, костели, каплиці. За радянської доби старі кладовища розглядалися як територіальний резерв для розміщення нової забудови: промислових підприємств, житлових будинків, навчальних закладів, стадіонів, розважальних закладів, парків культури й відпочинку. З 1930-х по 1980-і їх проєктували й будували на кладовищах, які знищували відповідно до генеральних планів міст. Кладовища отримали правовий захист від забудови та плюндрування тільки 2004 згідно з Законом України «Про поховання та похоронну справу».

Характеристика

Законодавство визначає кладовище як відведену в установленому законом порядку земельну ділянку з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань. Територія кладовища повинна бути огороджена й озеленена. На території кладовища чи за його межами спеціально відводиться земельна ділянка, призначена для організації почесних поховань – місце почесного поховання. До таких місць належить також Національне військове меморіальне кладовище. Це розміщений на спеціально відведеній земельній ділянці об’ємно-просторовий об’єкт, що включає військове кладовище, музейний комплекс, ритуальну будівлю та інші необхідні споруди для організації почесних поховань загиблих (померлих) осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов’язків та присяги на вірність Українському народу.

Навколо кожного кладовища встановлено санітарно-захисну зону. Відстань від кладовища до найближчих житлових і громадських будинків має становити не менше 300 м. Кладовища не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха.

Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання. Виконання будь-яких будівельних робіт на кладовищах, у тому числі й закритих, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах заборонено.

Джерело

  • Про поховання та похоронну справу. Закон України № 1102-IV від 17.06.2022 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 7, ст.47. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#Text

Література

  1. Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 123.
  2. Вечерський В. Проблеми охорони історичних некрополів у сучасному українському містобудуванні // Біографічна некрополістика в контексті сучасної української науки. Наукові записки. Т. 9. Київ, 2002. С. 71–82.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кладовище // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кладовище (дата звернення: 29.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
27.01.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶