Кодекс канонічного права
Ко́декс каноні́чного пра́ва (ККП, Кодекс юрис каноніці; лат. Codex Іuris Canonici) — у християнстві — головний законодавчий документ церкви; корпус канонів як правових норм загального та універсального характеру, що регулюють діяльність Католицької церкви латинського обряду. Чинний ККП затверджений Апостольською конституцією папи Івана Павла ІІ «Sacrae disciplinae leges» 25 січня 1983.
Зміст
Історична довідка
З розвитком церкви потреба в упорядкуванні, збереженні та правильному застосуванні правових норм зумовила й практику укладання спеціальних збірників, які містили різні декрети, закони, приписи, ухвалені церковною владою. Спершу укладання таких збірників ґрунтувалося суто на хронологічному принципі, від 6 ст. — також і на систематичному.
Перший звід канонів Вселенських соборів і декреталій римських пап упорядкував Діонісій Малий у 6 ст. Серед інших відомих зібрань — «Collectio Dionysiо-Hadriana» папи Адріана І (8 ст.), церковно-правові твори Ґінкмара, архієпископа Реймського (зокрема «De jure metropolitanorum», 9 ст.), Іва, єпископа Шартрського (11 ст.).
Важливою середньовічною пам’яткою церковного права є «Узгодження суперечливих канонів» («Concordia discordantium canonum», 12 ст.) ченця й викладача права Граціана з Болоньї. Збірник канонів, названий згодом за його ім’ям «Декрет Граціана» (лат. «Decretum Gratiani»), став взірцем для наступних компіляцій, а його укладач отримав почесний титул «отця науки канонічного права» (лат. pater scientiae iuris canonici).
Згідно з рішеннями Базельського собору 1431–1449, був укладений «Corpus Juris Canonici», до складу якого увійшли, окрім «Декрету Граціана», ще й інші збірники канонів і папських декреталій — «Liber Sextus» (1298) папи Боніфація VIII, «Климентини» (1313) папи Климента V тощо. Систематизація й кодифікація «Корпусу» була здійснена протягом 16 ст.; опублікований за наказом папи Григорія ХІІІ у 1582. Разом зі збірниками папських булл цей кодекс лишався головним джерелом канонічного права Католицької церкви аж до поч. 20 ст.
Кодекс 1917
Завдання уніфікації й систематизації кодексу, вилучення застарілих норм та доповнення з урахуванням нових джерел права було артикульоване вже на Першому Ватиканському соборі. За ініціативою папи Пія X до 1917 було опрацьовано новий Кодекс канонічного права, який набув чинності за Бенедикта XV 19 травня 1918 (звідси — неформальна назва «кодекс Пія-Бенедикта»).
Правова система Католицької церкви розглядалася як принципово порівнянна зі світськими аналогами; структура ККП відображала систему побудови цивільних кодексів континентальної Європи.
Кодекс містив 2414 канонів, згрупованих у 5 книг. У додатку були подані папські конституції, найважливіша з яких стосувалася виборів папи. Всі норми ККП, незалежно від часу походження, мали однаково обов’язковий характер. Утім, поряд із наочними перевагами, кодекс мав і суттєві недоліки, що стосувалися нечіткості термінології, визначень, суперечностей між загальними нормами і партикулярними законами, орієнтованості переважно на внутрішньо-церковні проблеми та ін. За весь період чинності ККП його повний переклад з латини не було опубліковано.
Кодекс 1983
Чинний ККП, проголошений Іваном Павлом ІІ у 1983, розглядають як церковно-юридичне закріплення нового богословського бачення Церкви, виробленого Другим Ватиканським собором. Новий підхід до розуміння ролі й призначення Церкви обстоював і унікальність її правової системи. Це визначило зміни в структурі і принципах систематизації ККП.
Новий кодекс містить 1752 канони, які згруповані у 7 книг: про загальні норми, про народ Божий, про учительне служіння Церкви, про святительне служіння Церкви, про тимчасові блага Церкви, про санкції у Церкві, про процеси.
Кодекс містить визначення «вірних Христу», вказує на права, обов’язки, покликання членів Церкви; норми щодо правового статусу духовенства, римського понтифіка й курії, кардиналів і колегії єпископів, ієрархічного та адміністративно-територіального устрою Церкви; канони чернечих інститутів; норми, що регулюють місіонерську, проповідницьку, катехитичну, освітню діяльність, церковно-майнові відносини, проведення таїнств, літургії часів, обрядів, шанування святих; порядок застосування канонічних санкцій, процесу церковного судочинства тощо.
ККП не регулює питання, пов’язані з міжнародними угодами Святого престолу. Чинний Кодекс канонічного права не поширює свою дію на Східні католицькі церкви, які дотримуються інших (не-латинського) літургійних обрядів. Для них засадою канонічного права є Кодекс канонів Східних церков, ухвалений 1990.
Цитата
«Кодекс, що являє собою головний законодавчий документ Церкви, уґрунтований на юридичній та законодавчій спадщині Одкровення і Переказу, варто вважати необхідним засобом, завдяки якому зберігається належний порядок як в індивідуальному та суспільному житті, так і в самій діяльності Церкви.»
«Codex, utpote quod sit primarium documentum legiferum Ecclesiae, innixum in hereditate iuridica et legifera Revelationis atque Traditionis, necessarium instrumentum censendum est, quo debitus servetur ordo tum in vita individuali atque sociali, tum in ipsa Ecclesiae navitate.»Constitutio Аpostolica «Sacrae disciplinae leges» / Пер. з лат. А. Арістової. URL: http://www.vatican.va/content/john-paul-ii/la/apost_constitutions/documents/hf_jp-ii_apc_25011983_sacrae-disciplinae-leges.html
Джерела
- Codex Iuris Canonici. URL: http://www.vatican.va/archive/cod-iuris-canonici/cic_index_la.html
- Кодекс канонического права / Пер. с лат. А. Н. Коваля. Москва : Институт философии. Теологии и истории св. Фомы, 2007. 624 с. http://www.vatican.va/archive/cod-iuris-canonici/russian/codex-iuris-canonici_russian.pdf
Література
- New Commentary on the Code of Canon Law / Ed. by J. B. Peal et al. New York : Paulist Press, 2000. 1984 p.
- Джероза Л. Церковне право / Пер. з іт. Н. Щиглевська. Львів : Свічадо, 2001. 336 с.
- Отрош М. І. Кодекс канонічного права Католицької Церкви латинського обряду // Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2013. Вип. 61. С. 340–345.
- Hahn J. Church Law in Modernity: Toward a Theory of Canon Law between Nature and Culture. Cambridge : Cambridge University Press, 2019. 282 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Кодекс канонічного права // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кодекс канонічного права (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.11.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
