Культурне надбання національне
Культу́рне надба́ння націона́льне — сукупність унікальних культурних цінностей, об’єктів культурної спадщини, що мають виняткове історичне значення для формування культурного простору України.
Об'єкт культурного надбання національного — Царські врата іконостаса Борисоглібського собору у м. Чернігові;
Пилип Якоб Дрентветт 4-й, Аугсбург, Німеччина, 1702 р.; у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів Стародавній».
Історична довідка
Уперше поняття вжито в Законі «Основи законодавства України про культуру», який Верховна Рада України ухвалила 14.02.1992. У статті 14 визначено, що унікальні цінності матеріальної та духовної культури, а також культурні цінності, що мають виняткове історичне значення для формування національної самосвідомості українського народу, визнано об'єктами національного культурного надбання і внесено до Державного реєстру національного культурного надбання. Об'єкти національного культурного надбання не підлягають роздержавленню і приватизації. Постановою Кабінету Міністрів України № 466 (12.08.1992) затверджено Положення про Державний реєстр національного культурного надбання. Центральні органи виконавчої влади, відповідальні за пам’ятки архітектури й містобудування та пам’ятки історії, археології і монументального мистецтва, протягом 1993–1998 забезпечили формування Державного реєстру національного культурного надбання в частині нерухомої культурної спадщини. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 128 (02.06.1999) затверджено Державний реєстр національного культурного надбання (пам'ятки містобудування і архітектури України), що містив 3 541 пам’ятку (оприлюднено 1999 в журналі «Пам’ятки України: історія та культура»). Наказом Міністерства культури і мистецтв України № 393 (15.06.1999) затверджено Державний реєстр національного культурного надбання (пам’ятки історії, монументального мистецтва та археології), де названо 114 пам’яток історії, 40 пам’яток монументального мистецтва, 425 пам’яток археології, 50 історико-культурних заповідників (оприлюднено 2000 в журналі «Пам’ятки України: історія та культура»). Обидві частини Державного реєстру національного культурного надбання створено за єдиними принципами й формою, із суцільною нумерацією об’єктів.
Зазначені накази втратили чинність, оскільки згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» (2000) формують інший список нерухомих пам’яток культурної спадщини — Державний реєстр нерухомих пам'яток України. Найцінніші й найкраще збережені пам’ятки архітектури та містобудування України згадано в ілюстрованому довіднику «Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання», що вийшов друком 2000. Міністерство культури та інформаційної політики України впродовж 2020–2021 створило Державний реєстр національного культурного надбання як перелік унікальних музейних предметів Музейного фонду України. У ньому зафіксовано тільки 159 об’єктів, які є рухомими культурними цінностями і зберігаються в музеях та історико-культурних заповідниках міст Києва, Охтирки, Сум, Чернігова, Чигирина. Востаннє реєстр поповнено 26.07.2021.
Характеристика
До культурного надбання національного належать нерухомі пам’ятки культурної спадщини всіх типів і видів та рухомі культурні цінності, що належать до Музейного фонду України, Державного бібліотечного фонду України, Національного архівного фонду України. Відповідно до Закону України «Про культуру» (2010) унікальні культурні цінності, що мають виняткове історичне, художнє, наукове та інше культурне значення для формування вітчизняного культурного простору і визначають внесок українського народу у всесвітню культурну спадщину, визнано об'єктами національного культурного надбання і внесено до Державного реєстру національного культурного надбання. Процедуру реєстрації та порядок обліку об’єктів національного культурного надбання визначає Кабінет Міністрів України..
Згідно з Положенням про Державний реєстр національного культурного надбання до Державного реєстру національного культурного надбання зараховують:
- пам’ятки історії — будинки, споруди, пам’ятні місця та предмети, пов’язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком науки, техніки, культури, життям і діяльністю видатних діячів;
- пам’ятки археології — городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам’яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів та археологічні знахідки, що є визначними пам’ятками національної культури і характеризують певні етапи історичного розвитку;
- пам’ятки містобудування і архітектури — унікальні ансамблі та комплекси, окремі об’єкти архітектури, а також пов'язані з ними твори монументальної скульптури і живопису, декоративно-ужиткового і садово-паркового мистецтва, природні ландшафти;
- пам'ятки мистецтва — визначні твори монументального, образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва України;
- документальні пам'ятки — унікальні акти державності, інші важливі архівні матеріали, кіно-, фото- і фонодокументи, старовинні рукописи, рідкісні друковані видання.
До Державного реєстру національного культурного надбання можуть бути долучені й інші об’єкти, що становлять виняткову цінність з погляду історії, культури, етнології чи науки. Зарахування об'єктів національного культурного надбання до Державного реєстру здійснюють в установленому порядку центральні органи виконавчої влади, до компетенції яких належать функції державного управління в галузі обліку й охорони пам'яток культурної спадщини. Правила обліку, охорони, реставрації та використання об’єктів національного культурного надбання визначає чинне законодавство про пам’ятки культурної спадщини, музейний, бібліотечний і архівний фонди України, а також інструкції відповідних центральних органів виконавчої влади. Вивезення об’єктів, зафіксованих у Державному реєстрі національного культурного надбання, за межі України заборонено. Винятком може бути лише їх тимчасове експонування за кордоном з дозволу в кожному окремому випадку відповідного центрального органу виконавчої влади.
Джерела
- Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : ВАТ «РВК «Деснянська правда», 2011. 796 с.
- Про культуру: Закон України № 2778-VI від 14 грудня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. 2011. № 24. Ст. 168. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2778-17#Text
- Державний реєстр національного культурного надбання // Портал відкритих даних. URL: https://data.gov.ua/dataset/014aba3a-63ed-4edf-b6b1-b26f1ad29953
- Про затвердження Положення про Державний реєстр національного культурного надбання: Постанова Кабінету Міністрів України № 466 від 12 серпня 1992 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-92-%D0%BF#Text
Література
- Правові акти з охорони культурної спадщини. Київ : Науково-дослідницький інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1995. С. 113–142.
- Кучерук М., Вечерський В., Ткаченко О. Державний реєстр національного культурного надбання (пам’ятки містобудування і архітектури України) // Пам’ятки України: історія та культура. 1999. № 2–3. С. 1–175.
- Вечерський В., Годованюк О., Тиманович Є. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. 664 с.
- Погорілий В., Герасимчук В., Денисенко О., Юренко С. Державний реєстр національного культурного надбання (пам’ятки історії, монументального мистецтва та археології) // Пам’ятки України: історія та культура. 2000. № 2. С. 1–48.
- Вечерський В. Культурна спадщина // Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / Упоряд. А. М. Киридон. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. С. 334–338.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Культурне надбання національне // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Культурне надбання національне (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
