Ландшафт культурний
Ландша́фт культу́рний — різновид ландшафту антропогенного: спільне творіння людини і природи, що має історико-культурну цінність; один із видів об’єктів/пам’яток нерухомої культурної спадщини.
Зміст
Загальні відомості
Міжнародному терміну «ландшафт культурний» у законодавстві України відповідає «ландшафтний об’єкт культурної спадщини». Його трактують як природну територію, яка має історичну цінність. За типом ці об’єкти належать до визначних місць. У разі занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам’яток України вони набувають статусу ландшафтних пам’яток.
Історична довідка
Першим міжнародним документом, спрямованим на захист ландшафтів культурних, була Рекомендація щодо охорони краси та характеру ландшафтів і місць, ухвалена 11.12.1962 Генеральною конференцією ЮНЕСКО у м. Парижі.
В Україні у 1980-х вживали як рівнозначний термін «історичний ландшафт». Проблематику захисту історичних ландшафтів України вперше 1988 порушив у пресі В. Вечерський.
Термін «ландшафт культурний» запроваджено в міжнародну пам’яткоохоронну термінологію 1992 документом ЮНЕСКО «Провідні настанови щодо втілення у життя Конвенції про захист всесвітньої культурної та природної спадщини» для позначення різноманітних об’єктів культурної спадщини, що репрезентують як спільні творіння людини та природи, так і природні ландшафти, асоціативно пов’язані з визначними історичними подіями або з видатними мистецькими та літературними творами. Основи політики збереження таких ландшафтів визначено Європейською ландшафтною конвенцією 2000 (ратифіковано Україною 07.09.2005) та конкретизовано в документах Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Віденському меморандумі «Всесвітня спадщина та сучасна архітектура — управління історичним міським ландшафтом» 2005 та Декларацією про збереження історичних міських ландшафтів 2005. Відповідно до цього 2005 порядком внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» виділено окремий вид об’єктів / пам’яток культурної спадщини — ландшафтні.
Першу таку пам’ятку місцевого значення занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України 2006. Це «Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького» на околиці м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (з 2009 це пам’ятка національного значення).
2008–2009 з ініціативи В. Вечерського в історичному центрі міста Києва ідентифіковано, досліджено й задокументовано об’єкт культурної спадщини «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра». 2010 його занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Пам’ятка міститься у межах частин Дарницького, Дніпровського, Печерського, Подільського, Шевченківського районів м. Києва, охоплюючи високе правобережжя та долину р. Дніпра від Дарницького залізничного мосту на півдні до Подільсько-Воскресенського мостового переходу на півночі. Пам’ятка займає цілісну територію площею 2 800 га, що простяглася уздовж р. Дніпра на 8,6 км із південного сходу на північний захід при максимальній ширині 3,6 км.
2010 до Державного реєстру нерухомих пам’яток України занесено пам’ятку ландшафту місцевого значення «Історичний ландшафт давньоруського міста Вишгорода» (площею 190 га). 2010–2023 опрацьовують документацію щодо занесення інших ландшафтів культурних до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, внесення найцінніших із них до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (ландшафти культурні «печерних міст» Кримської Ґотії, ландшафт культурний каньйону в м. Кам’янці-Подільському), визначення коректних режимів використання територій усіх цих пам’яток.
Характеристика
Ландшафт культурний — історично сформована природно-антропогенна територія, результат взаємодії природи та діяльності людини. Ця територія донесла до нашого часу антропологічну, археологічну, естетичну, етнографічну, історичну, архітектурну, мистецьку, наукову чи художню цінність. Ландшафт культурний пов’язаний із цілеспрямованою діяльністю людини. Він формується у процесі тривалого антропогенного впливу, піддаючись змінам унаслідок активної господарської діяльності.
Розрізняють ландшафти, антропогенний характер яких пов’язаний із корисною для людини діяльністю (сільськогосподарські угіддя, системи лісозахисних смуг, штучні водойми, сади і парки, історичні міста тощо), і ландшафти, антропогенний характер яких є результатом негативних наслідків людської діяльності (нерекультивовані території гірничо-видобувних галузей промисловості). До ландшафтів культурних зазвичай належать агроландшафти, меліоровані території, лісопарки, дендропарки тощо. Необхідною умовою нормального функціонування, збереження і збагачення ландшафту культурного є постійне спостереження за ним та регульоване і нормоване природокористування. Для ландшафтів культурних історичних міст важливе дотримання обмежень господарської діяльності, особливо — будівництва.
Великі за розміром ландшафтні об’єкти культурної спадщини (пам’ятки ландшафту) можуть містити на своїй території об’єкти (пам’ятки) культурної спадщини всіх типів і видів — споруди (витвори), комплекси (ансамблі); археологічні, історичні, монументального мистецтва, садово-паркового мистецтва, архітектури, містобудування, науки і техніки.
Предметом охорони пам’ятки ландшафту (тобто сукупністю характерних властивостей, що становить історико-культурну цінність пам’ятки) є матеріальне втілення її основних характеристик. Під час визначення предмета охорони звичайно досліджують, описують і оцінюють:
- природні, історичні та художньо-естетичні якості, відображені у природно-ландшафтній складовій (рельєф, водойми, рослинність);
- наявність об’єктів, які втілюють пам’ять про важливі історичні події або процеси, що відбувалися на цій території, етапи розвитку історії та культури нації, суспільні явища, життя та діяльність відомих осіб;
- розпланувально-просторову композицію території;
- форми та матеріально-технічну структуру об’єктів, які є частинами пам’ятки ландшафту;
- місце розташування зазначеної пам’ятки ландшафту та її роль у середовищі.
Територія пам’ятки ландшафту, згідно з законодавством, належить до земель історико-культурного призначення та до особливо цінних земель. Її включають до Державного земельного кадастру, планів землекористування, проєктів землеустрою, іншої проєктно-планувальної та містобудівної документації.
Додатково
2013–2023 київські забудовники намагалися оскаржити в судах юридичний статус пам’ятки ландшафту «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (безуспішно станом на 2023).
Джерела
- Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини. Київ : Фенікс, 2008. 176 с.
- Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : ВАТ «РВК «Деснянська правда», 2011. 796 с.
- Tentative Lists // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/tentativelists/?action=listtentative&state=ua&order=states
Література
- Звіряка А., Вечерський В. Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра як ландшафтна пам’ятка // Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. 2010. Вип. 5. С. 198–235.
- Звіряка А. Культурний ландшафт у формуванні території м. Києва // Регіональна історія України. 2010. Вип. 4. С. 227–236.
- Безлатня Л. О. Поняття «культурний ландшафт»: суть, сфери застосування // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Географія. 2014. Вип. 26. С. 127–132.
- Вечерський В. Композиційно-художня оцінка території пам’ятки культурного ландшафту Києва // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Музеєзнавство і пам’яткознавство. 2020. Т. 3. № 1. С. 8–20.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ландшафт культурний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ландшафт культурний (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.09.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
