Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам’яток і визначних місць

Міжнаро́дна ха́ртія з охоро́ни й реставра́ції нерухо́мих па́м’яток і визначни́х мі́сць (англ. The Venice Charter for the Conservation and Restoration of Monuments and Sites), Венеційська хартія — ухвалений 31.05.1964 у м. Венеції міжнародний документ щодо професійних стандартів охорони та реставрації об’єктів нерухомої культурної спадщини.

Острів Сан Джорджо Маджоре у Венеції, де було ухвалено Міжнародну хартію з охорони й реставрації нерухомих пам’яток і визначних місць.

Історична довідка

1931 у м. Афінах (Греція) під егідою Міжнародного музейного бюро відбувся Перший міжнародний конгрес архітекторів і технічних фахівців з питань історичних пам'яток. На ньому ухвалено Афінську хартію, що містила 7 основоположних вимог щодо охорони й реставрації пам’яток:

1) створити спеціалізовані організації для консультування з питань реставрації;
2) забезпечити професійну експертизу проєктів реставрації;
3) створити національне законодавство, спрямоване на охорону історичних місць;
4) забезпечувати консервацію місць археологічних розкопок у разі, якщо віднайдені артефакти не підлягають реставрації;
5) дозволити використовувати в реставраційних роботах сучасну техніку та матеріали;
6) узяти історичні місця під опіку й охорону;
7) захистити території навколо історичних місць.
Потребу в уточненні, доповненні й розширенні цих вимог зумовлено значними обсягами руйнувань архітектурних пам'яток під час Другої світової війни. Другий міжнародний конгрес архітекторів і технічних фахівців з питань історичних пам'яток відбувся під егідою ЮНЕСКО 25–31.05.1964 на о. Сан Джорджо Маджоре у м. Венеції. На ньому опрацьовано й 31.05.1964 ухвалено 13 документів, серед яких найважливішим стала Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам’яток і визначних місць, відома відтоді як Венеційська хартія. Її створили 23 фахівці з 16 країн світу (Австрії, Бельгії, Ватикану, Греції, Данії, Італії, Іспанії, Мексики, Нідерландів, Перу, Польщі, Португалії, Тунісу, Франції, Чехословаччини, Югославії) під керівництвом архітектора й реставратора П. Гаццоли (1908–1979; Італія). Тоді ж створено Міжнародну раду з питань пам’яток і визначних місць (ІКОМОС) як неурядову організацію для сприяння обміну досвідом правового регулювання охорони й реставрації пам'яток на державному рівні. ІКОМОС на прохання ЮНЕСКО неодноразово проводила опитування своїх секцій і національних комітетів щодо заходів, які б забезпечили кращу охорону архітектурних ансамблів та історичних міст, результати яких використано під час підготовки низки фахових рекомендацій. Керуючись Венеційською хартією, ІКОМОС, проте, створив комітет для її перегляду, результатом діяльності якого стала Вашингтонська хартія 1987, яка стосується історичних міст. Проте Венеційська хартія виявилася документом настільки оптимальним, що протягом 1964–2023, попри численні спроби, до неї не внесено жодних змін і вона в сучасному світі формує і зберігає культурну норму щодо поводження з нерухомими пам’ятками.

Характеристика

Венеційська хартія містить ідеологічну преамбулу і 16 пунктів, згрупованих у 7 розділів. У преамбулі зазначено усвідомлення загальнолюдської цінності пам'яток як спільного надбання, яке слід передати наступним поколінням в усьому багатстві його автентичності. Тому на міжнародному рівні визначено й сформульовано основні принципи охорони й реставрації нерухомих пам'яток, надаючи при цьому кожній країні можливість втілювати їх відповідно до власних культури і традицій. У розділі «Визначення» надано дефініції понять «нерухома історична пам'ятка» та «охорона і реставрація нерухомих історичних пам'яток». У розділі «Мета» акцентовано необхідність збереження пам'яток не лише як творів мистецтва, а й як свідків історії. У розділі «Охорона» підкреслено необхідність забезпечити постійний догляд за пам'ятками, раціональне й безпечне використання їх, збереження їхнього середовища і пов'язаних мистецьких творів скульптури, монументального живопису тощо. Найбільший за обсягом і найзмістовніший розділ «Реставрація» у п'яти пунктах фіксує загальновизнані методичні принципи реставрації, застерігаючи від практичної реалізації гіпотез та самоуправства архітекторів — авторів проєктів реставрації, котрі не вправі самочинно вирішувати долю тієї чи іншої пам'ятки. У розділі «Визначні історичні місця» наголошено, що вони мають стати об'єктами особливої турботи. Розділ «Розкопки» застерігає від натурних відбудов розкопаних археологічних пам'яток, рекомендує застосовувати метод анастилозу та консервувати й охороняти руїни. Прикінцевий розділ «Документація та публікація» вимагає документально фіксувати всі види й етапи робіт на пам'ятках та зберігати в державних архівах і публікувати наукові звіти про дослідження наукові та реставрацію пам'яток.

Значення

Венеційська хартія була першим серйозним міжнародним документом, що встановлював наукову методику реставрації пам'яток, рятуючи її від засилля дилетантів. Це — найважливіший текст 20 ст. щодо визначення цінностей і процедур поводження з нерухомою культурною спадщиною. Також тут уперше сформульовано теоретичні засади для виділення міських і сільських поселень як особливого виду пам'яток нерухомої культурної спадщини. Венеційська хартія і тепер актуальна, а спроби її переглянути чи доповнити є марними.

Джерела

  1. Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини. Київ : Фенікс, 2008. С 77–79.
  2. Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам’яток і визначних місць (Венеціанська хартія) // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_757/print1368035958569336#Text

Література

  1. Вечерський В. Міжнародний досвід охорони культурної спадщини // Філософська і соціологічна думка. 1989. № 5. С. 36–41.
  2. González-Varas I. Conservación de bienes culturales: teoría, historia, principios y normas. 6a ed. Madrid : Cátedra, 2008. 628 p.
  3. Вечерський В. Пам’ятки всесвітньої спадщини в контексті принципів ICOMOS та законодавства України // Вступ до музеєзнавства і пам’яткознавства / За наук. ред. О. М. Гончарової, С. Ж. Пустовалова. Київ : Ліра-К, 2019. С. 7–16.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам’яток і визначних місць // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам’яток і визначних місць (дата звернення: 27.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
06.11.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶