Чигиринський замок
Чигири́нський за́мок — пам’ятка архітектури, історії, ландшафту національного значення, м. Чигирин, Черкаська область, Україна.
Історична довідка
Чигиринський замок заснував на стародавньому городищі черкаський і канівський староста князь О. Вишневецький (1560–1594; Україна) згідно з привілеєм короля Речі Посполитої Сигізмунда ІІІ Вази від 1589. За описом 1622 замок мав дубові оборонну огорожу і 3 башти (одна з них надбрамна). У 1630-х споруджено трикутне в плані земляне укріплення бастіонного типу (див. Бастіон), що повторювало конфігурацію гори. З 1648 замок став військовою резиденцією Б. Хмельницького і зазнав модернізації, яку продовжив гетьман П. Дорошенко, для якого Чигиринський замок був головною резиденцією. Замок отримав муровані з каменю укріплення — оборонні вали і бастіони староіталійської системи. У червні 1674 військо московського воєводи князя Г. Ромодановського (дата народження невідома ― 1682; тепер Росія) разом із гетьманом Лівобережної України І. Самойловичем оточили П. Дорошенка в Чигиринському замку. Йому на допомогу прийшов з військом великий візир Османської імперії Кара-Мустафа (1634, за ін. даними 1635; тепер Туреччина ― 1683; тепер Сербія), наслідком чого облогу знято і московське військо відступило на Лівобережжя. П. Дорошенко відновив свою владу над Правобережжям. У вересні 1676 П. Дорошенка знову взяли в облогу в Чигиринському замку і після короткого бою 19.09.1676 він здався І. Самойловичу, зрікшися гетьманства. Відтоді місто утратило столичний статус, а в замку розмістили московську залогу. Цілковите руйнування замку стало наслідком Чигиринських походів 1677–1678. Влітку 1677 в замку три тижні боронилися від 120-тисячного турецького війська 5 тисяч українських козаків і 24 тисячі московських стрільців. їм вчасно прийшли на допомогу Г. Ромодановський та І. Самойлович з військом, тож турки відступили. Навесні 1678 інженер-фортифікатор на московській службі П. Л. Ґордон (1635; Шотландія ― 1699; тепер Росія) запроєктував із південного напільного боку замку земляний кронверк, названий у документах «Новим Верхнім городом», — додаткове укріплення бастіонного типу голландської системи. 08.07.1678 розпочалася нова турецька облога Чигиринського замку. Провідник московського війська Г. Ромодановський, котрому підкорявся гетьман І. Самойлович, мав таємний царський наказ знищити м. Чигирин, якщо його оборона виявиться надто складною. 10.08.1678 з огляду на небажання московських воєначальників боронити місто, фактичний керівник оборони замку П. Л. Ґордон уночі вивів із нього залогу й висадив у повітря замковий пороховий погріб та гармати, набиті порохом. За цей подвиг П. Л. Ґордон отримав генеральський чин. Замок зруйнували, місто сплюндрували, воно втратило політичне та стратегічне значення. За Прутським договором 1711 Чигирин перейшов до Речі Посполитої. Руйнацію замку продовжила господарська діяльність місцевого населення протягом 19 ст.: на Кам’яній горі влаштовано виробництво млинових жорен з місцевого каменю-пісковика. Внаслідок цього зникла вся західна половина замкової території, оскільки в цьому місці кар’єр понизив гору на декілька метрів.
На початку 20 ст. територію замку археологічно дослідив В. Хвойка, 1953 — Г. Логвин. Обидва виявили залишки мурованих укріплень. В. Вечерський за результатами обстеження м. Чигирина 1987 вперше запропонував виконати натурну фрагментарну реконструкцію Чигиринського замку станом на літо 1678 з означенням на місцевості трасування оборонних мурів, місць розташування башт і бастіонів, брам з можливим відтворенням однієї-двох башт. Ця ідея отримала розвиток після того, як 1989–1992 археологи під керівництвом П. Горішнього (1928 р. н.; Україна) повністю розкопали на Замковій горі руїновані залишки мурованого наріжного бастіону П. Дорошенка. Реставраційне відтворення бастіону виконано протягом 1995–2007.
З 1989 Чигиринський замок є частиною Нацiонального iсторико-культурного заповiдника «Чигирин». На території замку 1974 споруджено багатофігурний пам’ятник Б. Хмельницькому понад 18 м заввишки. Завдяки вдалому розташуванню в ландшафті й точно знайденому масштабу він став не тільки містобудівною домінантою, а й пластичним символом м. Чигирина. За постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2012 № 929 Замкову гору оголошено пам’яткою історії, архітектури, ландшафту національного значення з охоронним № 230040-Н.
Характеристика
Залишки замку містяться на видовженому з півночі на південь горішньому плато Богданової (Кам’яної, Замкової) гори, яка височить над містом. Одне з історичних найменувань гори пов’язане з іменем Б. Хмельницького, інше — із замком.
Відомі чотири вірогідні зображення Чигиринського замку: 2 топографічно точні плани самого замку та план усього м. Чигирина з замком, які виконав 1678 П. Л. Ґордоном, а також малюнок «Штурм Чигирина 1678 року» з літопису Самійла Величка. Обидва плани демонструють розпланувально-просторовий устрій замку: його обриси, близькі до трикутника, визначені конфігурацією Кам’яної гори. Замкові мури об'єднувалии тенальний фронт (ламане в плані укріплення, що вможливлювало перехресний обстріл довкілля) на північному кінці гори, бастіони й равеліни з напільного південного боку й на схилах гори. Оборонні огорожі були частково мурованими, частково — дерев’яно-земляними. Посеред замкового подвір’я ближче до північного краю гори містилася дерев’яна тридільна триверха Миколаївська церква. Вона була головною архітектурною домінантою. На замковому подвір’ї стояли численні одноповерхові будинки. Зафіксовано кілька дерев’яних башт без верхів, поєднаних із бастіонними укріпленнями. Вони слугували, ймовірно, своєрідними бастіями, на верхніх помостах яких встановлювали гармати. Від цих укріплень зберігся реставрований південно-східний двоярусний із підвалом кам’яний бастіон П. Дорошенка. Він п’ятикутний у плані, з відкритою горжею, двома рядами гарматних бійниць і сховищем пороху в підвалі, перекритому циліндричним склепінням. На території замку в 19 ст. встановлено пам’ятник воїнам, полеглим під час оборони Чигиринського замку в 16–17 ст., у формі хреста на постаменті з пам’ятними написами.
Значення
Богданова гора є головною комплексною пам’яткою колишньої гетьманської столиці, історико-культурне значення якої знівельовано під час іноземного панування і оприявнено внаслідок реставраційно-відновлювальних робіт, виконаних за незалежної України. Чигиринський замок відіграв важливу роль в історії України як укріплене ядро першої столиці Гетьманщини. Відбудований бастіон П. Дорошенка демонструє могутність оборонних укріплень гетьманського замку.
Цитата
Мандрівники-іноземці середини 17 ст. описували нездоланність Чигиринського замку.
Павло Алеппський 1654:
«Цитадель Чигирина не має рівних собі в усій країні козаків за висотою, величиною гори, на якій її збудовано, за своєю просторістю й силою-силенною вод і боліт, що її оточують. З цієї причини вона дуже сильна».
Евлія Челебі 1657:
«Тепер це міцна фортеця, що має три ряди стін... Цитадель стоїть на крутій скелі. Довкруг фортеці три смуги напрохідних ровів... У цитаделі стоять козацькі будинки, вкриті тертицями, з городами й садами. Там само – арсенал, прекрасні гармати, монастир із дзвіницею, схожою на башту.»Цит. за: Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ, 2011. С. 108-109
Література
- Логвин Г. Чигирин–Суботів (Архітектурно-історичний нарис). Київ : Академія архітектури УРСР, 1954. 74 с.
- Ленченко В. Гетьманський замок у Чигирині // Пам’ятки України: історія та культура. 1994. № 3–6. С. 63–68.
- Кілессо С. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. Київ : Техніка, 2000. 142 с.
- Бажанова Т. Малюнок Чигирина з Літопису Самійла Величка: спроба історико-містобудівної інтерпретації // Пам’ятки України: історія та культура. 2002. № 2. С. 33–39.
- Бажанова Т. Традиції фортифікаційного будівництва у Старому замку Чигирина (XVIІ ст.): Наукові дослідження з реконструкції мурованого бастіону Чигиринської фортеці // Архiтектурна спадщина України. 2002. Вип. 5. С. 61–74.
- Вечерський В. Гетьманські столиці України. Київ : Наш час, 2008. С. 123–131; 292–295.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 108–118.
- Капуста В. З історії Чигиринської фортеці: Бастіон Дорошенка // Жовква крізь століття : в 6 вип. Львів : Видавництво «Растр-7», 2012. Вип. 2. С. 192–204.
- Вечерський В. Замки та фортеці України. Київ : Балтія–Друк, 2015. С. 29–30.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Чигиринський замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Чигиринський замок (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
