Пам'ятник
Па́м'ятник — скульптурний або архітектурний твір, встановлений для увічнення пам’яті про видатну людину чи історичну подію.
Пам’ятники є одним із важливих атрибутів цивілізації. Для кожної людської спільноти (місцевої громади, конфесії, етносу, нації) її пам’ятники є засобами фіксації історичної пам’яті та збереження ідентичності.
Історична довідка
Звичай установлювати пам’ятники на честь правителів виник у Стародавніх Єгипті, Месопотамії, Персії (статуї фараонів у храмових комплексах). У Стародавніх Греції та Римі відомі пам’ятники видатним людям у вигляді бюстів (погрудь), повнофігурних композицій, кінних статуй. Встановлення пам’ятників набуло значного розвитку в Італії доби Відродження і звідти поширилося на інші країни Європи — Францію, Англію, німецькі землі, Польщу.
В Україні до кінця 18 ст. меморіальну функцію забезпечували пам’ятні храми й каплиці; пам’ятники з’явилися на початку 19 ст. (див. пам’ятник Слави в Полтаві). Суспільно важливі пам’ятники архітектори й скульптори вирішували як витвори монументального мистецтва, що формують архітектурне середовище: пам’ятники А.-Е. Рішельє в м. Одесі (1823-1828), князю Володимиру Святославичу (1853) та Б.-З. Хмельницькому (1888) у м. Києві, Т. Шевченку в м. Харкові (1935) та інші. У 20 ст. на всій території СРСР найпоширенішими стали пам’ятники В. Леніну та Й. Сталіну (тепер на території України їх демонтовано). У 21 ст. стали популярними позбавлені пафосу невеликі за габаритами так звані контактні пам’ятники, які органічно вписано в архітектурне середовище (пам’ятник архітектору В. Городецькому в Пасажі у м. Києві).
Характеристика
Для створення пам’ятників використовують довговічні матеріали й відповідні технології їх оброблення — камінь (граніт, базальт, пісковик, вапняк, мармур, туф тощо), метали (мідь, бронзу, чавун, сталь, алюміній), бетон, залізобетон. Пам’ятники розміщують у публічному просторі — на вулицях, площах, у скверах, парках, перед репрезентативними спорудами. За композиційною роллю вони є архітектурно-пластичними акцентами й іноді — домінантами.
Пам’ятник, установлений безпосередньо на місці поховання людини, називають надгробком. Великі за розмірами пам’ятники на честь видатних осіб і визначних подій історичного масштабу називають монументами. Великі архітектурно-скульптурні композиції, присвячені подіям великої соціальної значущості називають меморіалом або меморіальним комплексом (див. Меморіальні споруди).
В Україні відповідно до законодавства пам’ятники в публічному просторі встановлюють за рішенням органів місцевого самоврядуванння. Установлення пам’ятників на приватних територіях відбувається за рішенням власника земельної ділянки.
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 206–207.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 283–284; 313.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Пам'ятник // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пам'ятник (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
