Відмінності між версіями «Руда»

Версія за 16:03, 24 квітня 2024

Руда́ — природне мінеральне утворення, що містить метали та їх сполуки у кількостях та у вигляді, придатних і економічно доцільних для промислового використання; іноді рудами називають також деякі види неметалічної сировини: наприклад, азбестова, баритова, графітова, сірчана руди; п'єзокварц, флюорит та ін.

Зміст

1 Історична довідка
2 Класифікація та загальна характеристика
3 Практика видобування і переробки
4 Література
5 Автор ВУЕ
6 Важливо!

Історична довідка

Зародження рудного промислу оцінюють у таких темпоральних рамках:

9–18 ст. до н. е. — початок видобутку руд заліза;
7–5 тис. р. до н. е. — початок збирання та використання самородків і видобутку руд кольорових металів — міді, золота, олова, стибію.

Передумови початку видобування і переробки руд металів, виникнення металургії полягали в послідовному розвитку гірничих технологій кам’яної доби й були пов’язані з формуванням вже в неоліті стійкої спільноти «гірничих людей», які протягом століть вели розробку нерудної сировини, накопичуючи відповідний досвід. Всередині цієї спільноти розгорнулася довготривала цілеспрямована діяльність з освоєння металів, у певних аспектах пов’язана також із сакральними культами.

Географія видобутку і металургійної переробки руд у давньому світі охоплює всі населені континенти, але в часі ці процеси нерівномірні. Найдавніші мідні предмети та шматки руди виявлені у ранньоземлеробних поселеннях Передньої Азії близько 4 000 років до н. е. У 4–3 тисячоліттях до н. е. мідні знаряддя стали витісняти камʼяні (на Стародавньому Сході — з 4 тисячоліття до н. е., в Європі — з 3 тисячоліття до н. е.). На території України мідна доба датується 4–3 тисячоліттям до н. е.

Найдавніші бронзові вироби знайдені в Південному Ірані та Давній Месопотамії і датовані 4 тисячоліттям до н. е. Наприкінці цього 4 тисячоліття бронза проникла до Малої Азії та Єгипту. 3 тисячоліття до н. е. вироби з бронзи вже були поширені в Україні, на всьому Півдні Європи та в Індії. 2 тисячоліття до н. е. бронзова металургія розповсюдилася рештою регіонів Європи та Китаєм. Тоді бронзу виготовляли на півдні Балканського півострова та на островах Егейського моря (див. Крито-Мікенська культура). В Африці та Південній Америці початок бронзової доби зафіксований пізніше — у 1 тисячолітті до н. е. У Месопотамії та Єгипті хронологічні рамки бронзової доби збігаються з часами утворення первинних цивілізацій.

Терени України часів ранньої та середньої бронзи належали до Циркумпонтійської металургійної провінції, а в період пізньої бронзи — до Євразійської та Європейської металургійних провінцій.

Класифікація та загальна характеристика

За хімічним складом мінералів, що переважають у рудах, розрізняють силікатні, кременисті, оксидні, сульфідні, карбонатні і змішані руди.

За рівнем якості виділяють руди:

природно багаті, у яких вміст корисних компонентів вищий за середньогалузевий. Така сировина може йти у плавку без попереднього збагачення (див. Збагачення корисних копалин);
бідні, у яких вміст корисних компонентів нижчий від середньогалузевого на даний час. Такі руди підлягають обов’язковому збагаченню.

За природою мінерального складу розрізняють руди мономінеральні, полімінеральні (агрегати цінних і супутніх мінералів) і комплексні (у складі яких є інші компоненти, вилучення яких економічно доцільне).

За характеристиками у виробничій діяльності використовують такі терміни: сира (видобута руда, яка підлягає збагаченню), збагачувана (легко- або важкозбагачувана), товарна (підготовлена до металургійної переробки), збагачена (або незбагачена), конвертерна, уламкова, крупна (великогрудкова), випалена, бінарна, чиста (незбіднена), відсортована, окиснена тощо.

Також розрізняють руди балансові і забалансові. Балансові — такі, що відповідають кондиціям, установленим для підрахунку балансових запасів корисних копалин (див. Баланс запасів корисних копалин) у надрах Землі. Руди забалансові — ті, використання яких у даний час економічно недоцільне через недостатні запаси в родовищі корисної копалини, малу потужність покладу корисної копалини, низький вміст корисних компонентів тощо.

За наявності забалансової руди в контурі кар’єру доцільність її промислового використання визначається проектом. За аніоном металу розрізняють:

сульфідні руди — халькопірит CuFeS₂, галеніт PbS, цинкова обманка ZnS;
оксидні руди — хроміт (FeCr₂O₄ або MgCr₂O₄), каситерит SnO₂, магнетит Fe₃O₄;
силікатні руди — непуїт (Ni₆[(OH)₈|Si₄O₁₀] або Mg₆[(OH)₈|Si₄O₁₀]), берил Be₃Al₂(SiO₃)₆, сподумен LiAl(SiO₃)₂.

За катіоном металу виділяють:

руди чорних металів (Fe, Mn, Cr), інколи в цю групу включають також Ti, Ni, Co, W, Mo, V;
руди кольорових і легких металів (Cu, Pb, Zn, Sn, Al, Mg, Li, Be);
руди дорогоцінних металів (Au, Ag, Pt).

Особливості будови рудної маси, обумовлені орієнтуванням і просторовим співвідношенням різних мінеральних агрегатів, з яких складається руда, визначаються текстурою руд, а будова власне мінеральних агрегатів — їх структурою.

За структурою виділяють такі різновиди руд:

Бобова — залізна, манганова, алюмінієва руда (боксити), що має відповідну структуру (вкраплення, які за формою нагадують боби). Походження — осадове та елювіальне. Осадова руда утворює пласти, прошарки і лінзи, елювіальна накопичується у «кишенях». Найчастіше представлена бурим залізняком і утворюється на дні озер та боліт (відповідно руда озерна і руда болотна). Руда болотна — відклади бурого залізняка (лімоніту) на дні боліт у вигляді конкрецій, твердих кірок. Різновидом бобової руди є руда горохова.
Вкраплена (розсіяна) — складається переважно з пустої породи з украпленнями рудних матеріалів — зернистих або їх скупчень чи прожилок. Часто ореолом облягає крупні суцільні рудні тіла. Утворює також самостійні, іноді великі родовища; протиставляється руді суцільній.
Галмейна — вторинна цинкова, утворена переважно каламіном (геміморфітом) та смітсонітом; розповсюджена в зонах окиснення цинкових родовищ.
Дернова (також лугова) — пористі, пухкі, іноді зцементовані утворення лімоніту з неорганічними домішками.
Жовнова — рудні жовна; трапляється в осадових залізних (лімонітових), фосфоритових та ін. покладах.
Комплексна — складна руда декількох металів або ін. корисних компонентів, наприклад, мідно-нікелева, яка містить також кобальт, золото, срібло, платину, телур, селен тощо.
Кондиційна/некондиційна — та, що відподідає / не відповідає встановленим вимогам за вмістом корисних чи шкідливих компонентів, крупністю зерен або ін. показниками.
Окиснена — приповерхнева руда сульфідних родовищ; виникає як результат окиснення первинних руд.
Оолітова — руда, що складається з дрібних округлих конкрецій (оолітів); розповсюджений структурний тип залізних руд.
Природнолегована — латеритна залізна руда з більшим, ніж зазвичай, вмістом нікелю, кобальту, мангану, хрому та ін. металів, які додають чавуну та ін. продуктам, що виплавляються з такої руди, легованості.
Рядова (сира) — 1) звичайна руда, характерна для даного родовища; 2) та, яка надходить з гірничих виробок на збагачення.
Сажиста — багата мідна руда; являє собою тонкодисперсні пухкі маси чорного кольору, складені вторинними оксидами (тенорит) і сульфідами міді ковеліном і халькозином, які утворюються в зоні вторинного сульфідного збагачення.
Суцільна (масивна) — утворена виключно рудним матеріалом; протиставляється руді вкрапленій.

Практика видобування і переробки

Видобування руд здійснюють, як правило, підземним (шахтним) та відкритим (кар’єрним) способами. Інколи застосовують морські гірничі технології (наприклад, для видобування залізно-марганцевих конкрецій), а також свердловинні технології (наприклад, гідромеханічний спосіб для видобування руд похованих розсипів, підземне вилуговування).

Практично всі руди металів перед металургійною переробкою збагачують, застосовуючи сукупність методів відділення металів і мінералів один від одного за їх фізичними та/або хімічними властивостями. Хімічний склад компонентів руди при цьому, як правило, не змінюється. Одержані у процесі збагачення рудні концентрати піддають металургійній переробці.

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Металічні і неметалічні корисні копалини / Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 739 с.
Сивий М. Географія мінеральних ресурсів України. Львів : Простір М, 2013. 683 с.
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва. Київ–Алчевськ : Вид. дім Києво-Могилянської академії, вид-тво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. 542 с.
H. I. Haiko, V. S. Biletskyi. First metals discovery and development the sacral component phenomenon. // Theoretical and Practical Solutions of Mineral Resources Mining // A Balkema Book, London, 2015, р. 227–233.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Руда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Руда (дата звернення: 14.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.07.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 За характеристиками у виробничій діяльності використовують такі терміни: сира (видобута руда, яка підлягає збагаченню), збагачувана (легко- або важкозбагачувана), товарна (підготовлена до металургійної переробки), збагачена (або незбагачена), конвертерна, уламкова, крупна (великогрудкова), випалена, бінарна, чиста (незбіднена), відсортована, окиснена тощо.
-Також розрізняють руди балансові і забалансові. Балансові — такі, що відповідають кондиціям, установленим для підрахунку [[Балансові (забалансовані) запаси корисних копалин|балансових запасів корисних копалин]] у [[Надра Землі|надрах Землі]]. Руди забалансові — ті, використання яких у даний час економічно недоцільне через недостатні запаси в родовищі корисної копалини, малу потужність [[Поклади корисних копалин|покладу корисної копалини]], низький вміст корисних компонентів тощо.
+Також розрізняють руди балансові і забалансові. Балансові — такі, що відповідають кондиціям, установленим для підрахунку балансових запасів корисних копалин (див. [[Баланс запасів корисних копалин|Баланс запасів  корисних копалин]]) у [[Надра Землі|надрах Землі]]. Руди забалансові — ті, використання яких у даний час економічно недоцільне через недостатні запаси в родовищі корисної копалини, малу потужність [[Поклади корисних копалин|покладу корисної копалини]], низький вміст корисних компонентів тощо.
 За наявності забалансової руди в контурі кар’єру доцільність її промислового використання визначається проектом.

Відмінності між версіями «Руда»

Версія за 16:03, 24 квітня 2024

Зміст

Історична довідка

Класифікація та загальна характеристика

Практика видобування і переробки

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України