Могитич, Іван Романович
|
Могитич, Іван Романович | |
|---|---|
| Народження | 22.01.1933 |
| Місце народження | Підліски |
| Смерть | 04.103.2006 |
| Місце смерті | Львів |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, мистецтвознавство |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Почесні звання | заслужений працівник культури України; народний архітектор України |
Моги́тич, Іва́н Рома́нович (22.01.1933, с. Нягрин, тепер с. Підліски, Калуського району Івано-Франківської області, Україна — 04.06.2006, м. Львів, Україна) — архітектор, реставратор, історик архітектури, автор проєктів реставрації низки пам’яток архітектури, Україна.
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї вчителів. Батько Р. І. Могитич (1890–1956, тепер Україна — тепер Чехія) був офіцером Армії Української Народної Республіки, 1944 емігрував до Протекторату Богемії та Моравії Великої Німецької імперії (тепер Чехія). Син Р. І. Могитич (1955 р. н., тепер Україна) — архітектор-реставратор, історик архітектури, 2006–2015 заступник директора інституту Укрзахідпроєктреставрація.
І. Могитич 1955 закінчив інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інституту (тепер Національний університет «Львівська політехніка»). Як інженер-будівельник працював у Львівсько-Волинському будівельному тресті майстром, виконробом, начальником дільниці, головним інженером. 1961 перейшов працювати в систему реставрації пам’яток. З 1964 — головний архітектор Львівської міжобласної реставраційної майстерні, з 1979 — керівник комплексної архітектурно-реставраційної майстерні інституту Укрпроєктреставрація, з 1988 — директор Львівського філіалу інституту Укрпроєктреставрація. 1991–2005 — директор інституту Укрзахідпроєктреставрація, сфера діяльності якого охопила 9 західних областей України, де збереглося найбільше пам’яток архітектури.
Діяльність
Автор понад 100 наукових праць з реставрації пам’яток архітектури та історії архітектури Західної України, зокрема про традиції та впливи у народній архітектурі Західних областей України, про народну архітектуру Українських Карпат і дерев’яні церкви, про зодчество Галицької і Волинської земель Давньої Русі й особливості техніки мурування та архітектурних форм. 1980 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Народні традиції у високогірному будівництві Гуцульщини та їхнє місце в етнічній історії Українських Карпат». 1965–1966 був членом підпільної політичної організації «Український національний фронт» разом із З. Красівським та Я. Лесівим. Один із засновників Українського національного комітету ICOMOS (Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць — організації, асоційованої з ЮНЕСКО) та його віце-президент. 1990–1995 — депутат Львівської обласної ради.
Автор, співавтор, керівник авторських колективів реалізованих проєктів реставрації понад 130 найвизначніших пам’яток архітектури: вежі Корнякта (1965–1970) і костелу Іоанна Хрестителя (1987–1991) у м. Львові, Благовіщенської церкви в Коломиї (1968), Скиту Манявського (1969–1981), костелу Святого Варфоломія та дзвіниці в Дрогобичі (1982–1987), церкви Святого Юра у Дрогобичі (1974–1975), Пантелеймонівської церкви в Галичі (1997–1998), замків у Олесько, Золочеві, Мукачевому, Невицькому та інших.
Визнання
Заслужений працівник культури України (з 1989).
Народний архітектор України (з 1996).
Дійсний член Академії будівництва України (з 2004).
Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2007, посмертно)
Додатково
Реалізовані проєкти реставрації пам’яток, їх комплексів (ансамблів), виконані під керівництвом і за участю І. Могитича, неодноразово були удостоєні Державної премії України в галузі архітектури. Але його серед лауреатів не було, оскільки протягом 1996–2006 він сам був членом Комітету із Державної премії України в галузі архітектури. Цю премію йому присуджено посмертно.
І. Могитич мріяв до 90-річного віку завершити всі важливі справи й після того пішки помандрувати на Святу Гору Афон. Мрія лишилася нездійсненною.
Цитата
В. Вечерський:
«Особливо вдячна пам’ять — Івану Романовичу Могитичу (1933–2006), котрий протягом багатьох десятиріч по праву очолював Львівську реставраційну школу й був неформальним лідером реставраційної галузі в цілій Україні. Окрім неоціненних практичних заслуг в організації реставраційної справи в Західному регіоні України, в забезпеченні наукової реставрації дерев’яних храмів у Дрогобичі, Потеличі, Фастові, Скиті Манявському та десятках сіл, його великим науковим здобутком було з’ясування, на матеріалах археологічних розкопок, початкових стадій розвитку українського дерев’яного храмобудування ХІІ–ХІІІ століть.»Цит. за: Вечерський В. Українські дерев’яні храми. Київ : Наш час, 2007. С. 155–161.
Галерея
|
Праці
- Крещатые церкви Гуцульщины // Архитектурное наследство. Вып. 27. Москва : Стройиздат, 1979. С. 97–107.
- Традиции и влияния в народном зодчестве западных областей Украины // Архитектурное наследство. Вып. 32. Москва : Стройиздат, 1984. С. 114–118.
- Народна архітектура Українських Карпат XV–ХХ ст. Київ : Наукова думка, 1987. 272 с. (у співавторстві).
- Архитектура Галицкой и Волынской земель ХІІ–XIV вв. в свете новых открытий // Архитектурное наследство. Вып. 37. Москва : Стройиздат, 1990. С. 209–222.
- Нариси архітектури української церкви. Львів, 1995. 49 с.
- Датування та реконструкція будівельних періодів пам'ятки архітектури XVI–XVIII ст. — церкви св. Юрія у Дрогобичі // Вісник Укрзахідпроектреставрації. 1996. № 5. С. 48–55.
- Сторінки архітектури Галичини і Волині ХІІ–ХIV ст. // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 1997. № 8. С. 3–20.
- Пам’ятки західної України: охорона і реставрація за повоєнних часів // Пам'ятки України: історія та культура. 1997. № 1. С. 19–22.
- Оборонні вежі Галицької і Волинської земель ХІ — початку ХVІ ст. // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, Львів. 2000. Вип. 11. С. 3–14.
- Архітектура дерев’яних храмів // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, Львів. 2002. Вип. 12. С. 8–29.
Література
- 50-річчя Укрреставрації. Історія корпорації. Київ-Львів, 1996. С. 106.
- Бібліографія друкованих праць Івана Могитича // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 2003. № 13. С. 7–12.
- Іван Могитич // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 2006. № 16. С. 184–185.
- Могитич Р. До портрету Івана Могитича. Дещо з історії львівської реставрації 1960-х років // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 2006. № 16. С. 151–153.
- Мацкевий Л., Могитич Р. Дослідник давньої архітектури Іван Могитич // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. 2008. № 12. С. 454–457.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Могитич, Іван Романович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Могитич, Іван Романович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
