Костел Святого Варфоломія та дзвіниця у Дрогобичі
Косте́л Свято́го Варфоломі́я та дзвіни́ця у Дрого́бичі — комплекс пам’яток архітектури національного значення, Львівська обл., Україна.
Міститься в історичному центрі м. Дрогобича на території колишнього замку, який був оточений ровом, валом, дерев’яними стінами, мав башти: дерев’яні та одну пізнішу муровану. Ці укріплення (крім мурованої башти) розібрані на поч. 19 ст. і тепер навколо костелу з дзвіницею — невеликий парк.
Зміст
Історична довідка
Будівництво мурованого костелу розпочалося 1392 як фундація Владислава ІІ Ягайла і закінчилося в 1410-х. Вважається, що в цю споруду включили залишки мурованого терему місцевого воєводи 13 ст. Костел горів 1498, відновлений і заново освячений 1511. Протягом свого існування мав посвяту Вознесіння Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста і Святого Варфоломія.
1648 його поруйновано, 1681 відбудовано, відремонтовано 1754 й пізніше реконструйовано: 1780 збудовано нові хори замість розібраних старих у пресбітерії; 1788–1789 розібрано притвор перед південним порталом; 1791–1795 та 1800 художники Андрій Соліцький і Борщ виконали фрески в інтер’єрі; 1800 з цегли розібраного 3-го ярусу башти (дзвіниці), розташованої біля костелу, перед його північним порталом прибудували каплицю, а також реконструювали портал на західному фасаді. Великі реставраційні роботи на пам’ятці здійснено наприкінці 19 — на поч. 20 ст.: 1882 за проектом дрогобицького інженера-архітектора Едмунда Леона Остої Солецького (1842–1896) до пресбітерія з півночі прибудували ризницю (т. з. сакристію або захристію). Наприкінці 19 ст. вікна прикрасили вітражі, виготовлені за ескізами художників Я. Матейка, С. Виспянського і Юзефа Мегоффера (1869–1946, Польща). Реставрація, проведена 1902–1913 за проектом архітектора Францішка Єльонека (1864–1917), значно змінила вигляд пам’ятки: ліквідацію високого готичного аттика над пресбітерієм і накриття його пониженим дахом фахівці оцінили негативно.
У 1930-х в інтер’єрі реставрували розписи.
Радянська влада закрила костел 1949, перетворивши його на склад. 1989 його повернули римо-католицькій громаді.
2017 в костелі освячено новий вівтар.
Мурована споруда теперішньої дзвіниці збудована 1550–1551 архітектором з м. Перемишля (тепер Польща) Яном Грендошем як надбрамна триярусна оборонна башта. Третій ярус розібрано 1799, коли башту переобладнали на костельну дзвіницю, відновлено 1883. До 1883 споруду увінчувала баня, після того — високий наметовий дах.
Характеристика
Костел муровано з червоної цегли й зовні не тиньковано, що є характерним для північної (німецької) готики. На червоному тлі фасадів викладено ромбічні орнаменти з чорної перепаленої цегли (т. з. залізняка). Для цього ж напряму готичної архітектури характерний і план цього костелу зального типу — тринавовий, з навами однакової висоти і витягнутим гранчастим пресбітерієм, однакової ширини з середньою навою. За планом і загальною композицією дрогобицький костел схожий на Кафедральний костел у Львові (без прибудов). В інтер'єрі квадратного в плані залу 4 опорні пілони несуть систему циліндричних і хрестових склепінь. Пресбітерій перекрито нервюрними готичними склепіннями. Стіни зовні укріплені ступінчастими контрфорсами. Монументальний основний об'єм увінчаний на західному і східному фасадах готичними ступінчастими фронтонами. Фриз угорі пресбітерія прикрашений керамічними рельєфними плитками, а в стіни вмонтовані білокам'яні рельєфи — елементи язичницької скульптури. В інтер'єрі збереглися готичні білокам'яні портали, а біля північного стовпа — скульптурний надгробок Катерини Рамултової (дружини володаря місцевих солеварень) 1572 роботи Себастіана Чешека.
Дзвіниця розташована на південь від костелу. Вона цегляна, нетинькована, квадратна в плані, триярусна, завершена високим наметовим дахом з хрестом на вершечку. У першому ярусі наскрізний арковий проїзд. Стіни прорізані бійницями й прикрашені нішами. Третій ярус, увінчаний аркатурним фризом, має на кожному фасаді поєднані аркові отвори у вигляді романського трифорія.
Значення
Костел є рідкісним на теренах України, добре збереженим зразком північної (німецької) сакральної готики, для якої характерні зальний тип храму та будівництво не з каменю, а з цегли.
Додатково
На фасаді костельної дзвіниці є інформаційна дошка з написом: «Давньоруська оборонна вежа ХІІ ст. Надбудова прикостельної дзвіниці зроблена в XVI ст.». Ця інформація не відповідає дійсності.
Література
- Юрченко С. Про час будівництва вежі парафіяльного костьолу в Дрогобичі // Архітектурна спадщина України : в 5 вип. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1994. Вип. 1. С. 220–223.
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 162–163.
- Асєєв Ю., Вечерський В., Годованюк О. та ін. Історія української архітектури. Київ : Техніка, 2003. С. 145–146.
- Лукомський Ю., Миська Р., Тимошенко Л. Археологічні дослідження вежі-дзвіниці костьолу Святого Бартоломея в Дрогобичі 2015 р. // Дрогобицький краєзнавчий збірник : в 21 вип. Дрогобич : Коло, 2017. Вип. 19–20. С. 9–55.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Костел Святого Варфоломія та дзвіниця у Дрогобичі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Костел Святого Варфоломія та дзвіниця у Дрогобичі (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
