Сапфір

Сапфі́р (лат. sapphirus, грец. σάπφειρος, від давньоєвр. ספּיר‎ , з давньоінд. çanipriуa, букв. — улюбленець Сатурна) — мінерал класу оксидів та гідрооксидів; один із різновидів корунду.

Сапфір

Сапфір
Клас мінералу	оксиди
Колір	синій, фіолетовий, жовтий, помаранчевий, зелений, рожевий, безбарвний
Форма кристалів	бочкоподібна
Сингонія	тригональна
Твердість	9
Густина	3, 99–4, 1 г/см³
Особливі характеристики	проявляє астеризм. плеохроїзм, люмінесценцію

Сапфір. Різновиди

Сапфір "Логан", 423 карати

Історична довідка

Відомий з 8 ст. до н. е. Уперше знайдений у Південно-Східній Азії. На острові Шрі-Ланка розробка родовищ триває близько двох тисячоліть. Сапфіри здавна були популярними як коштовне каміння. Мінерал називали каменем монархів, атрибутом сили і влади. Вважали, що сапфіри здатні оберігати свого володаря від заздрощів і залучати божественну милість. У середньовіччі із сапфірів виготовляли перстні священнослужителів.

В українській науковій літературі вперше описаний у лекції Феофана (Прокоповича) «Про камені та геми» (Києво-Могилянська академія, 1705–1709).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Al₂O₃.

Домішки: оксиди заліза — магнетит (Fe₃O₄), гематит (Fe₂O₃).

Фізичні властивості

Сингонія тригональна. Кристали довгасті, бочкоподібні. Густина — 3,99–4,1 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 9. Переважно синього кольору. Існують різновиди: фіолетовий, жовтий, помаранчевий, зелений, рожевий або безбарвний (лейкосапфір). Забарвлення зумовлене ізоморфними домішками. Спайність відсутня. Прозорий, непрозорий. Блиск скляний. Риса біла. Злам нерівний до раковистого.

Плеохроїзм:

у синього сапфіра чіткий, від темно- до зеленувато-жовтого і жовтого;
у жовтого — слабкий, від зеленувато-жовтого до жовтого;
у зеленого — слабкий, від жовтувато-зеленого до зеленого;
у фіолетового — чіткий, від фіолетового до рожевого.
Люмінесценція:

у синього — фіолетова або відсутня;
у жовтого — оранжева;
у безбарвного — від оранжевої до фіолетової.
Іноді спостерігається ефект астеризму — поява світлої фігури шестипроменевої зірки (завдяки голчастим кристалам рутилу).

Супутні мінерали: кварц, магнетит, піроп, рубін, топаз, турмалін, природні хлорити, циркон, шпінель.

Різновиди

Залежно від кольору, зумовленого домішками, та місцем знахідки виокремлюють різновиди сапфіра:

австралійський (корунд зеленого кольору з Австралії);
аквамариновий (світло-блакитний);
альмандиновий (червоно-пурпуровий корунд);
аметистовий (корунд фіолетового кольору);
білий (безбарвний різновид корунду);
благородний (сапфір темно-блакитного кольору; назва кордієриту);
бразилійський (торговельна назва коштовного блакитного прозорого турмаліну і топаза з родовищ Бразилії);
водний (коштовний блакитний різновид кордієриту з пляжних пісків острова Шрі-Ланки, світло-синій корунд);
зірчастий (коштовний різновид корунду з явищами астеризму);
кашмірський (сапфір зі штату Джамму й Кашмір, Індія);
«котяче око», або джиразоль (різновид сапфіра з явищем опалесценції);
рисячий (коштовний темно-синій різновид з острова Шрі-Ланки);
річковий (сапфір яскраво-блакитного кольору зі штату Монтана, США);
сіамський (сапфір із Таїланду);
східний (торговельна назва корунду синього кольору);
фальшивий (торговельна назва виробного синього кордієриту);
чоловічий (застаріла назва індиго-синього сапфіра);
шпінелевий (шпінель блакитного кольору);
сапфір-шпінель (шпінель синього кольору);
сапфір штучний.

Походження

Сапфір утворюється як магматичний мінерал у вигляді порфірових вкраплеників у базальтах і лампрофірах, у лужних пегматитах і при гідротермально-метасоматичних процесах у жилах слюдистих плагіоклазів. Промислове значення мають елювіальні (див. Елювій), елювіально-делювіальні (див. Делювій) та алювіальні (див. Алювій) розсипи.

Видобування

Основні місця комерційного видобутку сапфірів і рубінів: Афганістан, Австралія, М’янма, Камбоджа, Китай, Колумбія, Індія, Кенія, Лаос, Мадагаскар, Малаві, Непал, Нігерія, Пакистан, Шрі-Ланка, Таджикистан, Танзанія, Таїланд, США та В’єтнам. Сапфіри з різних географічних місць можуть мати різний вигляд і концентрацію хімічних домішок і, як правило, містити різні типи мікроскопічних включень.

У Північній Америці сапфіри видобувають переважно з родовищ у штаті Монтана (США). Кілька дорогоцінних сапфірів і рубінів також були знайдені в районі м. Франкліна (штат Північна Кароліна).

Штучний сапфір

1902 хімік О. Верней (1856–1913; Франція) оголосив про процес виробництва синтетичних кристалів рубіна (процес Вернея). Блакитний сапфір він синтезував із глинозему у 2009, запатентував у 1911.

Застосування

Природний синій сапфір — коштовний камінь І порядку, інші різновиди — ІІ порядку. Особливо високо цінують сапфіри густого волошкового кольору з Індії, Шрі-Ланки і Таїланду.

Натуральний сапфір використовують в ювелірній справі. Зі штучного монокристалічного сапфіра виготовляють стійкі захисні стекла для годинників та смартфонів. Переваги такого скла: стійке до удару, стирання, змін температури, недолік — висока ціна через затратний виробничий процес. Сапфір також застосовують у медицині (офтальмологія, стоматологія), електроніці (виробництво мікросхем і оптоелектронних пристроїв), приладобудуванні, військовій промисловості тощо.

Додатково

Майже половину синіх сапфірів світу знайдено на острові Шрі-Ланка; один із найбільших — масою 19 кг (95 000 карат). 2020 на тут знайдено брилу зірчастого сапфіра масою близько 510 кг (вартість близько 100 млн доларів США).

Світовий рекорд ціни за карат сапфіра на аукціоні належить сапфіру зі штату Джамму й Кашмір у каблучці, яку 2015 продано приблизно за 242 000 доларів США за карат. Найбільший помаранчевий сапфір — камінь масою 57,3 кар. Найбільший огранований сапфір — «Чорна зірка Квінсленду» (733 кар). Унікальним екземплярам сапфіра дають власні імена. Найбільш відомі сапфіри: «Зірка Індії» (563 кар), «Логан» (423 кар), «Зірка Азії» (330 кар), «Розполі» (135 кар), «Північна зірка» (116 кар), а також камені британської корони «Сапфір Стюартів» (104 кар), «Сапфір святого Едуарда» (167 кар).

Література

Сапфір // Українська мала енциклопедія : у 8 т. Буенос-Айрес : Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині, 1964. Т. 7. Кн. 13. С. 1680.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Сапфір // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Matlins A. Colored Gemstones. 3rd ed. Woodstock : Gemstone Press, 2010. 204 p.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Hughes R., Manorotkul W., Hughes E. Ruby & Sapphire: A Gemologist’s Guide. Bangkok : Lotus Publishing, 2017. 733 p.
Сапфір // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Parti Sapphires: the Colored Gemstones for 2021 // International Gem Society. 2021. URL: https://www.gemsociety.org/article/parti-sapphires-the-colored-gemstones-for-2021/

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Сапфір // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сапфір (дата звернення: 10.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.02.2024

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Сапфір

Зміст

Історична довідка

Характеристика

Хімічний склад

Фізичні властивості

Різновиди

Походження

Видобування

Штучний сапфір

Застосування

Додатково

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України