Сапфірин

Сапфіри́н (від сапфір) — мінерал; силікат магнію й алюмінію острівної будови.

Сапфірин із кристалами флогопіту з о. Мадагаскар

Сапфірин
Клас мінералу	силікати
Колір	від світло-до темно-синього або зеленого; рідше — білий, сірий, світло-червоний, жовтий.
Форма кристалів	товстотаблитчасті або пластинчасті.
Сингонія	моноклінна
Твердість	7, 5
Блиск	скляний
Густина	3, 4–3, 5 г/см³
Особливі характеристики	рідкісний

Історична довідка

Назва пов’язана зі схожістю за кольором із сапфіром. У минулому сапфірином також називали низку блакитних різновидів певних мінералів (халцедон, шпінель). Уперше виявлено 1819 у Гренландії (регіон Західна Гренландія). Назву дав мінералог К. Л. Гізеке (1761; Німеччина — 1833; Ірландія).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула варіативна:

за виданням «Мінералогічний словник» (1975) Є. Лазаренка та О. Винар — Mg₂Al₄[O₆SiO₄];
за виданнями «Енциклопедія мінералогії» (англ. «Encyclopedia of Mineralogy»; 1983) та «Глосарій Флейшера мінеральних видів» (англ. «Fleischer’s Glossary of Mineral Species»; 2018) — (Mg, Al)₈(Al,Si)₆O₂₀.

Хімічний склад (%): MgO — 21,4; Al₂O₃ — 65,7; SiO₂ — 12,9.

Фізичні властивості

Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Форми виділення: розсіяні зерна, зернисті агрегати. Кристали товстотаблитчасті або пластинчасті. Утворює двійники. Спайність добра.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 7,5. Густина — 3,4–3,5 г/см³. Колір — від світло- до темно-синього або зеленого; рідше — білий, сірий, світло-червоний, жовтий. Блиск скляний. Злам нерівний, напівраковистий. Рідкісний.

Супутні мінерали: бронзит, гранат, кальцит, кіаніт, кордієрит, корнерупін, корунд, скаполіт, силіманіт, флогопіт, хризоберил, шпінель. Трапляється у зростках із біотитом та роговою обманкою.

Різновиди

Виділяють два різновиди:

сапфірин залізистий (містить двовалентне залізо);
сапфірин фальшивий (синій халцедон).

Походження. Розташування родовищ

Сапфірин переважно є продуктом метаморфізму високого ступеня в середовищах, бідних кремнеземом і багатих на магній та алюміній. Трапляється у гранулітових та амфіболітових фаціях, вапняно-силікатних скарнах і кварцитах. Відомий також у ксенолітах, сланцях, плагіоклазових гнейсах, анортозитах, рідше — в теригенних осадових гірських породах.

Родовища виявлено у Гренландії (містечко Фіскернес), Канаді (провінція Квебек), на острові Мадагаскар (м. Бетрока), Німеччині (земля Саксонія), Південно-Африканській Республіці (місцевість Трансвааль), Індії (штат Тамілнад), Росії (Уральські гори).

Кристали високої прозорості та чистого кольору (від зеленувато-блакитного до темно-синього) знайдено у Шрі-Ланці (Центральна провінція), де здавна ограновували сапфірини. Кристали розміром 30 мм і більше знайдено на півдні острова Мадагаскар. Інші знахідки: Алжир (гори Хоггар), Антарктида (Земля Ендербі), Австралія (штат Новий Південний Вельс, хребет Странгвейс на Північній території), Китай (провінція Цзянсу), Фінляндія (Лапландія), Франція (Піренеї), Італія (регіон П’ємонт), Танзанія (Центральна провінція), Шотландія (острів Харріс, Зовнішні Гебриди), Об’єднані Арабські Емірати, США (штати Аризона, Канзас, Нью-Йорк, Північна Кароліна).

Значення

Сапфірин — цінний виробний камінь. Прозорі чисті кристали — ювелірний матеріал.

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Сапфірин // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Strübel G., Zimmer S. Lexikon der Mineralogie. Stuttgart : Deutscher Taschenbuch Verlag ; Ferdinand Enke Verlag, 1982. 363 p.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://web.archive.org/web/20211125044026/http://www.handbookofmineralogy.com/pdfs/sapphirine.pdf
Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart’sche, 2001. 870 p.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Сапфірин // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Warr L. N. IMA–CNMNC Approved Mineral Symbols // Mineralogical Magazine. 2021. Vol. 85 (3). P. 291–320.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Сапфірин // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сапфірин (дата звернення: 9.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.02.2024

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Сапфірин

Зміст

Історична довідка

Характеристика

Хімічний склад

Фізичні властивості

Різновиди

Походження. Розташування родовищ

Значення

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України