Святогірський Успенський монастир у Зимному
Святогі́рський Успе́нський монасти́р Зимному — пам’ятка архітектури національного значення, Володимирський район, Волинська область, Україна.
Монастир міститься за 4 км на південь від м. Володимира — історичної столиці Волині, на пагорбі, що круто обривається до заплави р. Луги. Має вигідне в оборонному відношенні розташування і належить до типу оборонних монастирів, поширеного у Центральній та Східній Європі в пізньому середньовіччі.
Зміст
Історична довідка
Виникнення монастиря традиційно датують 11 ст. Вважають, що перша документована згадка про нього є в Києво-Печерському патерику 1062 у зв’язку зі смертю тут ігумена Києво-Печерського монастиря Варлаама, який повертався до м. Києва після паломництва до Царгорода (Константинополя, тепер м. Стамбул, Туреччина). Наступну згадку датовано 1458. Спершу всі монастирські споруди будували дерев’яними. У монастирі були печери. З 1460-х власники цих земель князі Чарторийські звели у монастирі муровані церкви й оборонні мури з баштами. Пізніше у всіх 4-х мурах влаштували додаткові аркові брами.
Успенський собор над печерами побудовано 1495, перебудовано 1550. У 16 ст. до північного муру й наріжної північно-західної башти прибудували трапезну. 1682 монастир перейшов на Унію і належав до Чину святого Василія Великого. З того часу занепав унаслідок втрати своїх маєтностей, оскільки правові документи на них останні православні ченці, незгодні зі зміною конфесії, вивезли до м. Києва.
Унаслідок перебудов 1724, ініційованих власником с. Зимне Михайлом Ієронімом Чацьким (1693–1745), собор став схожим на католицький костел, із двома вежами на головному фасаді. 1790 василіянський монастир закрито, Успенський собор став православною парафіяльною церквою.
1860–1862 справою поновлення храмів Зимненського монастиря переймався імператор Олександр ІІ, який асигнував на це значні кошти. 1893 монастир відновлено як православний жіночий.
Значні роботи з реконструкції монастирських споруд виконано 1898–1900 за проектом архітектора М. Козлова (1870–1926; Росія — Словаччина). Тоді надбудовано надбрамну дзвіницю, перебудовано Успенський собор, побудовано школу і на місці старої печерної каплиці створено підземну Варлаамівську церкву, освячену 1902. Реконструкція монастирського собору усунула 2 вежі на головному фасаді й надала йому рис православного храму в неоросійській стилістиці.
Протягом радянської доби монастир зазнав руйнувань після закриття 1946. У 1975–1990 монастирські оборонні мури з баштами, прилеглі до мурів корпуси, а також храми відреставровані (архітектор-реставратор Є. Осадчий, 1946–2014; мистецтвознавець Л. Крощенко, 1936 — після 2001). У 1991 тут відроджено жіночий монастир Української православної церкви, який 1996 отримав статус ставропігійного (див. Ставропігія).
Характеристика
Територія монастиря прямокутна в плані, оточена цегляними оборонними мурами з наріжними і середстінними баштами та брамами. У складі монастирського комплексу — Успенський собор, надбрамна башта з надбудованою дзвіницею з південного боку, трапезна, школа, численні муровані з цегли корпуси, зведені наприкінці 20 — на початку 21 ст.
На північній терасі, що прилягає до собору та оборонних мурів, — невеличка Троїцька церква. Поруч із нею у підпірній стіні пагорба — вхід у печери з підземною Варлаамівською церквою.
Успенський собор
Успенський собор — частина системи оборонних мурів монастиря, його північний фасад є продовженням мурів із баштою. Він прямокутний у плані, тринавовий, з однією півкруглою в плані вівтарною апсидою. З північного сходу прилягає добудована пізніше двоярусна оборонна башта. Первісно собор був без бань, перекривався склепіннями, як готичні костели. Ті 5 бань на циліндричних підбанниках, якими собор вінчається зараз, є результатом відбудови, самочинно здійсненої жіночим монастирем у середині 1990-х усупереч фаховій науково-проектній документації інституту «Укрпроектреставрація».
Існує версія першого дослідника цієї пам’ятки Г. Логвина про те, що первісно храм вінчався 4-ма наріжними оборонними баштами. Зовні на всіх фасадах є двоярусні контрфорси, що стилістично пов’язують цю пам’ятку з готикою.
Печерний комплекс
Із північного боку від собору біля підніжжя тераси, на якій він стоїть, у товщі цегляної підпірної стіни влаштовано вхід до печер у вигляді аркової галереї. Загальна довжина печер 140 м. У глибині печерного комплексу міститься Варлаамівська церква — невелике прямокутне в плані приміщення з двома апсидами на сході і заході, перекрите зімкненим склепінням із квадратним у плані вентиляційним отвором.
Оборонні мури
Оборонні мури з баштами, збудовані в 15–16 ст. із червоної цегли готичною системою мурування, у плані мають форму неправильного чотирикутника, по кутах якого — чотиригранні башти, увінчані наметовими дахами. Південний мур містить проїзну башту з надбудованою 1898–1900 архітектором М. Козловим дзвіницею, а також круглу в плані башту. По верху мурів завтовшки 0,9 м був бойовий обхід із бійницями.
Троїцька церква
Троїцька церква, збудована 1465–1475, стоїть поза межами монастирського двору, з зовнішнього боку оборонних мурів. Це одна з двох церков монастиря, яку з кінця 18 ст. використовували як каплицю. Після численних ремонтів вона добре зберегла первісні форми, унікальні в українській архітектурі. Церква невелика, дводільна, безстовпна, з напівкруглою вівтарною апсидою. Нава й вівтар перекриті світловими банями оригінальної форми.
Значення
Святогірський Успенський монастир є найстародавнішим і найбільшим у Західній Україні збереженим православним монастирем оборонного типу з деякими західноєвропейськими романо-готичними рисами в архітектурному устроєві. Цим пояснюється його унікальність і неабияка цінність для української науки й культури.
Додатково
Згідно з місцевою легендою, монастир заснував Великий князь Київський Володимир Святославич під час походу 992–993 на хорватів.
1566 коштом князя О. Чарторийського (1517–1571) для монастиря відлито дзвін вагою 720 кг. Після закриття монастиря 1949 його передали у Троїцький Дерманський монастир (с. Дермань-2 Здолбунівського району Рівненської обл.), 1960 — у Рівненський краєзнавчий музей, 2001 як реліквію повернули в Святогірський Успенський монастир у с. Зимне, де для нього спорудили в центрі двору окрему дерев’яну дзвіничку на підмурках старої втраченої. На дзвоні напис: «Сей звон дал уробити князь Олександро Чорторийский до Зимна року Божого 1566».
Цитати
Перша згадка про Святогірський монастир біля Володимира (тепер м. Володимир-Волинський) у Києво-Печерському патерику 1062: «Таже доиде [Варлаам] града Володимера и вниде в монастырь, ту сущий близ града, иже нарицают его Святая гора, и ту успе с миром во Господе»
(цит. за джерелом: Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ : Техніка. 2004. С. 108).
Довільна реконструкція пам’яток Святогірського Успенського монастиря 1898–1900 отримала принципову оцінку графині П. Уварової (1840–1924), голови Московського археологічного товариства, однієї з засновниць охорони пам’яток у Російській імперії:
«(…) вновь назначенные игуменьи одна перед другой, желая, очевидно, выслужиться перед каким-то новым направлением, охватившим нас в последнее время, строят, перестраивают, пользуясь любезными советами молодого архитектора, приставленного к строительству Мстиславового храма, да той безнаказанностью, которая вообще господствует для подобных работ у нас на Святой Руси, где, к несчастью, не выработалось понимание того, что церкви, как и остальные памятники старины, принадлежат государству и не могут расхищаться и перестраиваться без нанесения потерь истории страны, которой они принадлежат»(цит. за джерелом: Уварова П. Архитектурные памятники Юго-Западного края // Древности : Труды императорского Московского археологического общества. Москва, 1901. Т. 19. Вып. 2. С. 81).
Переклад:
«(…) новопризначені ігумені одна перед одною, бажаючи, очевидно, вислужитися перед якимось новим віянням, що захопило нас останнім часом, будують, перебудовують, користуючись люб’язними порадами молодого архітектора, приставленого до будівництва Мстиславового храму (М. Козлова, котрий наглядав за відбудовою Успенського собору у Володимирі-Волинському) та тією безкарністю, яка взагалі панує для таких робіт у нас на Святій Русі, де, на біду, не виплекано розуміння того, що церкви, як і решта пам’яток старовини, належать державі і не можуть розкрадатись і перебудовуватися без завдання втрат історії країни, якій вони належать»(переклад П. Ричкова та В. Луца за виданням: Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ : Техніка. 2004. С. 118).
Література
- Логвин Г. Архітектурний комплекс в Зимно // Архітектурні пам'ятники / За заг. ред. С. Я. Грабовського. Київ : Академія архітектури УРСР, 1950. С. 90–104.
- Крощенко Л., Осадчий Є. Святогірський Успенський монастир (спроба наукової реконструкції комплексу) // З історії української реставрації / Упоряд. В. Отченашко, А. Антонюк. Київ : Українознавство, 1996. С. 74–81.
- Крощенко Л. Історично-архівні дослідження Зимненського монастиря на Волині (Реконстукція підвалин) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів : НТШ, 2001. Т. 241: Праці Комісії архітектури та містобудування. С. 495–510.
- Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ : Техніка, 2004. С. 105–120.
- Вечерський В. Українські монастирі. Київ : Наш час, 2008. С. 310–317.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 403–407.
- Вечерський В. Замки та фортеці України. Київ : Балтія-Друк, 2015. С. 80–81.
- Чень Л. Архітектура монастирів Чину святого Василія Великого в Україні XVII–XX ст. Львів : Львівська політехніка, 2020. С. 45–47.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Святогірський Успенський монастир у Зимному // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Святогірський Успенський монастир у Зимному (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.10.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
