Ужгородський замок
У́жгородський за́мок і форте́ця — оборонний комплекс, пам’ятка архітектури національного значення, Закарпатська область, Україна.
Потужні муровані укріплення височать над містом на східному схилі вулканічної гори, що витяглася упоперек долини р. Уж. Висота замкової гори близько 30 м.
Зміст
Історична довідка
На підставі проведених у 2-й пол. 19 ст. архітектурно-археологічних досліджень вставлено, що мурований замок засновано у серед. 13 ст. на місці давнього слов’янського городища 9 ст.
1322 угорський король Карл І Роберт Анжуйський (1288–1342) віддав Ужгородський замок у власність воєводі Яношу Другету, рід якого володів замком до 1691. Упродовж цього часу муровані фортифікації замку розширювали й укріплювали (відповідно до потреб протистояння вогнепальній зброї, що постійно вдосконалювалась).
У 16 ст. Закарпаття стало ареною тривалої збройної боротьби між князями Трансільванії, Османською імперією та імперією Габсбургів. Стратегічне значення замку зросло після перемоги султана Османської імперії Сулеймана І Пишного над угорцями в битві під Могачем 1526. Власники Ужгородського замку Другети дотримувалися прогабсбурзької орієнтації.
Наприкінці 16 ст. замок докорінно перебудували італійські майстри. Під час реконструкції були використані новітні досягнення тогочасного європейського фортифікаційного мистецтва і складена розпланувальна система замкових і фортечних бастіонних укріплень, яка збереглася дотепер. Про будівельні роботи свідчать дати на замкових мурах: 1598 над головним в'їздом в замковий корпус, 1653 на північному мурі, 1658 на внутрішній стіні аркового в’їзду. Над датою «1598» на кам’яній плиті є барельєфне зображення чотирьох дроздів — родовий герб Другетів.
У 1690-х за нового власника Міклоша Берчені (1665–1725) замок знову було реконструйовано за проектом військового інженера Лемера (Франція).
З Ужгородським замком пов’язані важливі події угорської антигабсбурзької визвольної війни 1703–1711 під проводом князя Ференца ІІ Ракоці (1676–1735). Його війська разом з загонами повсталих селян Івана Беца (куруцами) довго тримали замок в облозі, аж поки вірна Габсбургам залога не здалася. У травні 1711, після поразки куруців і втечі Ференца ІІ Ракоці за кордон, гарнізон замку капітулював перед військом Габсбургів. Замок було конфісковано у М. Берчені (спільника Ференца ІІ Ракоці) і передано у державну власність.
1728 та 1879 замок істотно пошкоджено внаслідок пожеж.
У 2-й пол. 18 ст. у зв’язку з розширенням імперії Габсбургів замок опинився в глибокому тилу й утратив своє стратегічне значення. Відтак ерцгерцогиня Марія-Терезія 1775 передала його у власність мукачівському греко-католицькому єпископу.
1968 розпочалася наукова реставрація замку. Тепер тут міститься Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького.
Характеристика
Замок збудовано за типом західноєвропейських пізньосередньовічних укріплень. Його центральна частина прямокутна в плані, з внутрішнім двором і чотирма наріжними баштами. Цей тип замку в Європі називається «конвент» або «конвент-хауз». Такі замки здебільшого будувалися на найбільш загрожених європейських пограниччях військово-чернечими орденами (див. Ордени чернечі): Тевтонського ордену замок Марієнбург, тепер Мальборк, Польща; Орденський замок у Ризі, Латвія. Навколо палацу — фортеця, площею 1,5 га. З північно-західного боку фортецю захищав крутий схил, що утворював 2 тераси і спускався до рову завширшки 15–30 і глибиною 5–10 м. З інших трьох боків фортецю оточує широкий сухий рів з мурованими з каменя ескарпом і контрескарпом.
Фортеця зберегла конфігурацію плану, наближену до неправильного п’ятикутника. Вона має 5 загострених бастіонів. В’їзд розташовано в нижньому ярусі в’їзної башти, спотвореної пізнішими перебудовами. Цей в’їзд облямовано порталом з тесаних білокам’яних блоків і перекрито хрестовими склепіннями. Первісний звідний міст зараз замінено насипом.
Палац, головна споруда оборонного комплексу, додатково захищений з південно-східного і північно-східного боків невисоким муром з мостом, перекинутим через рів. Міст вів до палацового в'їзду. Остання ланка мосту була звідною і, піднімаючись на ланцюгах, закривала отвір брами. Палац — мурована з каменю чотирикутна в плані триповерхова споруда з підвалом і внутрішнім двориком. Укріплений чотирма наріжними оборонними баштами. Численні приміщення перекриті системою хрестових та циліндричних склепінь з розпалубками. Фасади декоровано білокам’яними ренесансними деталями [див. Ренесанс (архітектура) ], що частково збереглися. Уздовж північно-східного і південно-західного фасадів з боку внутрішнього двору влаштовано двоярусні аркади галерей, у яких арки спираються на пілони (тепер арки замуровано з улаштуванням вікон). Головний вхід у палац влаштовано на південному фасаді. Його підкреслено двобічними сходами, що ведуть на терасу з балюстрадою. З іншого боку розташована давня і колись єдина в’їзна брама, облямована 1598 білокам’яним ренесансним порталом. У внутрішньому дворику є криниця глибиною 35 м.
Церква святого Юрія, збудована в середині 13 ст., стояла на південний захід від палацу. Церква була готична, однонефна, зального типу. У ній 1646 був ухвалений акт про унію Православної церкви Угорської Русі з Римо-католицькою церквою. Замкова церква зазнала руйнувань під час пожежі 1728 й після того не відбудовувалася. Тепер її залишки музеєфіковано.
Значення
Ужгородський замок і фортеця є однією з найцінніших комплексних пам’яток пізньосередньовічної та ранньомодерної оборонної архітектури в Україні.
Додатково
- Згідно з легендою, городище в м. Ужгороді було резиденцією князя Лаборця. Воно не змогло встояти під натиском угрів, котрі на зламі 9–10 ст. ішли зі Сходу через Закарпаття в долину р. Дунаю, у Паннонію. Тому князь Лаборець зі своїми воїнами полишили городище, проте угри наздогнали й убили їх на березі р. Латориці.
- В 11 ст. укріплення на городищі були настільки міцними, що 1086 половці під проводом хана Кутеска не змогли їх здобути, хоча і звоювали все Закарпаття.
- Ужгородський замок і фортеця зображені на аверсі ювілейної монети номіналом 5 грн, присвяченої 1120-річчю м. Ужгорода. Її випустив 2013 Національний банк України як продовження нумізматичної серії «Стародавні міста України». Фактична вартість на 2020 становить 75 грн.
Література
- Поп Д., Поп И. Замки Подкарпатской Руси. Ужгород : ПД «Романа Повч», 2004. С. 45–55.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ, 2011. С. 523–530.
- Вечерський В. Замки та фортеці України. Київ: Балтія-Друк, 2015. С. 114–115.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ужгородський замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ужгородський замок (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.06.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
