Відмінності між версіями «Гауді, Антоніо»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ( | + | '''Гауді́, Анто́ніо''' ({{lang-es|Antonio Plаcido Guillermo Gaudі y Cornet}}, 25.06.1852, м. Реус, автономна спільнота Каталонія, Іспанія — 10.06.1926, м. Барселона, автономна спільнота Каталонія, Іспанія) |
| + | |||
| + | ==Життєпис== | ||
| + | Народився у сім’ї промисловця. 1869 разом з братом переїхав на навчання до м. [[Барселона (місто)|Барселони]]. Мандрував [[Каталонія|Каталонією]], вивчаючи її [[Архітектурна пам'ятка|архітектурні пам’ятки]]. 1873 розпочав навчатися [[Архітектура|архітектурі]] у Провінційній архітектурній школі, яку 1875 перетворено на архітектурний факультет Вищої технічної школи архітектури у м. Барселоні. Диплом архітектора отримав 1878, уже маючи досвід практичної роботи креслярем і помічником у місцевих архітекторів. Проєктуючи [[малі архітектурні форми]] ([[Вітрина|вітрини]], вуличні [[Ліхтар (архітектура)|ліхтарі]] тощо), звернув на себе увагу барселонського промисловця графа Е. Гуеля (1846–1918; Іспанія), котрий з 1882 став його головним замовником з необмеженими фінансовими можливостями. 03.11.1883 Гауді призначено головним архітектором будівництва [[Собор Саграда Фамілія у Барселоні|собору Саграда Фамілія у Барселоні]]. Керував спорудженням [[Храм (архітектура)|храму]] до смерті (його продовжили інші архітектори на підставі [[Проєкт (архітектура)|проєкту]] Гауді). Від 1900 працював над створенням [[Ансамбль (архітектура)|ансамблю]] [[парк]]у Гуель у м. Барселоні. 1906 збудував там власний [[будинок]], в якому оселився. | ||
| + | |||
| + | 1910 у м. Парижі відбулася виставка робіт А. Гауді. 1911 її експонували у м. Мадриді. Протягом 1910-х померли члени сім’ї Гауді, його духовні й світські покровителі, друзі, співробітники. Це спонукало архітектора від 1915 зосередитися виключно на спорудженні собору Саграда Фамілія. | ||
| + | ==Творчість== | ||
| + | Гауді — провідна постать у сферах архітектури й [[дизайн]]у не тільки Каталонії, а й [[Іспанія|Іспанії]] протягом кінця 19 — першої чверті 20 ст. Він розпочав свою архітектурну творчість у [[Стилістика|стилістиці]] каталонської [[Неоготика|неоготики]] із застосуванням переосмислених елементів [[Мавританський стиль|мавританського стилю]]. На зламі 19–20 ст. сформувалася його власна, оригінальна стилістика, названа каталонським модерном. Для неї характерна ірраціональність пластичних архітектурних форм, поєднана з точним інженерним розрахунком; криволінійні скульптурні форми з відсутністю прямих ліній і кутів, плоских площин, а також активна [[поліхромія]]. Твір, у якому найпослідовніше втілено ці принципи — Будинок Міла — мешканці м. Барселони назвали «La Pedrera» — каменоломня. У своїх будинках архітектор сам проєктував усе — від загальної [[Композиція архітектурна|композиції]] до найдрібніших [[Деталь архітектурна|архітектурних деталей]], зокрема: елементи [[Благоустрій|благоустрою]] території, [[фонтан]]и й лави, [[Огорожа|огорожі]], [[ґрати]], [[ворота]], [[Хвіртка|хвіртки]], клямки, дверні ручки, ліхтарі, [[сходи]], опорядження [[Туалет|туалетів]] і ванних кімнат тощо. Сьогодні все це сприймається як твори мистецтва. Більшість споруд Гауді розташовані у м. Барселоні, серед них головним витвором усього життя архітектора є собор Саграда Фамілія (Святого Сімейства), розпочатий 1883 і не завершений дотепер. Архітектор передбачав, що спорудження його триватиме 200 років. | ||
| + | |||
| + | Серед творів Гауді: | ||
| + | *Садиба Гуеля у Барселоні (1883–1887); | ||
| + | *Будинок Вісенса у Барселоні (1883–1888); | ||
| + | *Палац Гуеля у Барселоні (1886–1890); | ||
| + | *Єпископський палац у м. Асторга поблизу м. Леона (Іспанія, 1889–1893); | ||
| + | *Прибутковий будинок Ботинеса у м. Леоні (1891–1894); | ||
| + | *Будинок Кальвета у Барселоні (1898–1900); | ||
| + | *Парк Гуель у Барселоні (1900–1914); | ||
| + | *Будинок Батло у Барселоні (1904–1906); | ||
| + | *Будинок Міла у Барселоні (1906–1910); | ||
| + | *Парафіяльна школа собору Саграда Фамілія у Барселоні (1909); | ||
| + | *Собор Саграда Фамілія у Барселоні (1883–1926, не завершено). | ||
| + | ==Визнання== | ||
| + | У 1950-х творчість Гауді став пропагувати [[Далі, Сальвадор|С. Далі]]. Великі ретроспективні [[Виставка|виставки]] творів Гауді відбулися 1956 у м. Барселоні та 1957 у м. [[Нью-Йорк (місто)|Нью-Йорку]]. Особливо значної популярності твори й творчі принципи Гауді набули в [[Японія|Японії]]. | ||
| + | |||
| + | 1952 для збереження творчої спадщини архітектора створено Асоціацію друзів Гауді. | ||
| + | |||
| + | 1956 у Політехнічному університеті Каталонії створено Кафедру Гауді. | ||
| + | |||
| + | 1969 Міністерство культури Іспанії визнало 17 творів Гауді історико-мистецькими пам’ятками попри те, що (всупереч правилам) не минуло 100 років від часу створення їх. | ||
| + | |||
| + | 1976 Міністерство закордонних справ Іспанії організувало виставку творів Гауді, яка експонувалася в багатьох країнах світу. | ||
| + | |||
| + | 1984 Твори Антоніо Гауді ({{lang-en|Works of Antoni Gaudí}}) — архітектурні пам’ятки і комплекси авторства Гауді у м. Барселоні та її околицях визнано пам'яткою [[Всесвітня спадщина ЮНЕСКО|всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]], а 2005 перелік споруд доповнено. | ||
| + | |||
| + | 2002 оголошено Міжнародним роком Гауді (з нагоди його 150-річчя) з проведенням значної кількості заходів у різних країнах світу. | ||
| + | |||
| + | 2013 [[парламент]] і виконавча рада Каталонії (женералітат) створили Раду з популяризації та поширення творчості Гауді — постійний орган під головуванням міністра культури Каталонії. | ||
| + | |||
| + | З ініціативи архієпископа м. Барселони, публічно проголошеної 1998, [[Святий престол]] 2000 розпочав процес [[Беатифікація|беатифікації]] Гауді. З 2003 його вважають слугою Божим. Беатифікацію передбачено завершити 2026, в сторіччя від часу смерті Гауді, коли заплановано закінчити будівництво собору Саграда Фамілія. | ||
| + | |||
| + | 15.04.2024 ЮНЕСКО разом з Міжнародною спілкою архітекторів до 100-ї річниці від смерті Гауді визначили м. Барселону світовою столицею архітектури в 2026, з проведенням там, вдруге в історії (після 1996), Всесвітнього конгресу архітектури. | ||
| + | ==Додатково== | ||
| + | За переказом, 15.03.1878 керівник архітектурного факультету, вручаючи диплом Гауді, сказав, що не знає, кому дає цей диплом: божевільному чи генію — час покаже. | ||
| + | |||
| + | Замолоду Гауді був антиклерикалом, франтом і гурманом, завсідником опери, театрів і ресторанів. У 40-річному віці став таким ревним католиком і [[Аскет|аскетом]], що мало не помер 1893 через суворе дотримання посту; незнайомці на вулицях важали його за місцевого жебрака, що і стало опосередкованою причиною смерті Гауді внаслідок невчасної і неякісної медичної допомоги після нещасного випадку (травмування трамваєм). | ||
| + | |||
| + | Гауді був каталонським націоналістом, підкреслено розмовляв тільки [[Каталонська мова|каталонською мовою]], через що мав конфлікти з поліцією. Якось заарештувавши його, поліціянти поцікавилися: невже він не може розмовляти [[Іспанська мова|іспанською мовою]]? На це архітектор відповів, що може, але не хоче. | ||
| + | |||
| + | 1936 під час [[Громадянська війна в Іспанії 1936–1939|громадянської війни в Іспанії 1936–1939]] майстерню Гауді в соборі Саграда Фамілія розгромили республіканці. | ||
| + | ==Література== | ||
| + | # Zerbst R. Gaudí, 1852–1926: Antoni Gaudí i Cornet: a life devoted to architecture. Cologne : Taschen, 2002. 239 p. | ||
| + | # Van Hensbergen G. Antoni Gaudí. Barcelona : Plaza & Janés, 2002. 322 p. | ||
| + | # Crippa M. A. Antoni Gaudí 1852–1926. Von der Natur zur Baukunst. Köln : Taschen-Verlag, 2003. 96 s. | ||
| + | # Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 200–202. | ||
Версія за 10:51, 22 квітня 2024
Гауді́, Анто́ніо (ісп. Antonio Plаcido Guillermo Gaudі y Cornet, 25.06.1852, м. Реус, автономна спільнота Каталонія, Іспанія — 10.06.1926, м. Барселона, автономна спільнота Каталонія, Іспанія)
Життєпис
Народився у сім’ї промисловця. 1869 разом з братом переїхав на навчання до м. Барселони. Мандрував Каталонією, вивчаючи її архітектурні пам’ятки. 1873 розпочав навчатися архітектурі у Провінційній архітектурній школі, яку 1875 перетворено на архітектурний факультет Вищої технічної школи архітектури у м. Барселоні. Диплом архітектора отримав 1878, уже маючи досвід практичної роботи креслярем і помічником у місцевих архітекторів. Проєктуючи малі архітектурні форми (вітрини, вуличні ліхтарі тощо), звернув на себе увагу барселонського промисловця графа Е. Гуеля (1846–1918; Іспанія), котрий з 1882 став його головним замовником з необмеженими фінансовими можливостями. 03.11.1883 Гауді призначено головним архітектором будівництва собору Саграда Фамілія у Барселоні. Керував спорудженням храму до смерті (його продовжили інші архітектори на підставі проєкту Гауді). Від 1900 працював над створенням ансамблю парку Гуель у м. Барселоні. 1906 збудував там власний будинок, в якому оселився.
1910 у м. Парижі відбулася виставка робіт А. Гауді. 1911 її експонували у м. Мадриді. Протягом 1910-х померли члени сім’ї Гауді, його духовні й світські покровителі, друзі, співробітники. Це спонукало архітектора від 1915 зосередитися виключно на спорудженні собору Саграда Фамілія.
Творчість
Гауді — провідна постать у сферах архітектури й дизайну не тільки Каталонії, а й Іспанії протягом кінця 19 — першої чверті 20 ст. Він розпочав свою архітектурну творчість у стилістиці каталонської неоготики із застосуванням переосмислених елементів мавританського стилю. На зламі 19–20 ст. сформувалася його власна, оригінальна стилістика, названа каталонським модерном. Для неї характерна ірраціональність пластичних архітектурних форм, поєднана з точним інженерним розрахунком; криволінійні скульптурні форми з відсутністю прямих ліній і кутів, плоских площин, а також активна поліхромія. Твір, у якому найпослідовніше втілено ці принципи — Будинок Міла — мешканці м. Барселони назвали «La Pedrera» — каменоломня. У своїх будинках архітектор сам проєктував усе — від загальної композиції до найдрібніших архітектурних деталей, зокрема: елементи благоустрою території, фонтани й лави, огорожі, ґрати, ворота, хвіртки, клямки, дверні ручки, ліхтарі, сходи, опорядження туалетів і ванних кімнат тощо. Сьогодні все це сприймається як твори мистецтва. Більшість споруд Гауді розташовані у м. Барселоні, серед них головним витвором усього життя архітектора є собор Саграда Фамілія (Святого Сімейства), розпочатий 1883 і не завершений дотепер. Архітектор передбачав, що спорудження його триватиме 200 років.
Серед творів Гауді:
- Садиба Гуеля у Барселоні (1883–1887);
- Будинок Вісенса у Барселоні (1883–1888);
- Палац Гуеля у Барселоні (1886–1890);
- Єпископський палац у м. Асторга поблизу м. Леона (Іспанія, 1889–1893);
- Прибутковий будинок Ботинеса у м. Леоні (1891–1894);
- Будинок Кальвета у Барселоні (1898–1900);
- Парк Гуель у Барселоні (1900–1914);
- Будинок Батло у Барселоні (1904–1906);
- Будинок Міла у Барселоні (1906–1910);
- Парафіяльна школа собору Саграда Фамілія у Барселоні (1909);
- Собор Саграда Фамілія у Барселоні (1883–1926, не завершено).
Визнання
У 1950-х творчість Гауді став пропагувати С. Далі. Великі ретроспективні виставки творів Гауді відбулися 1956 у м. Барселоні та 1957 у м. Нью-Йорку. Особливо значної популярності твори й творчі принципи Гауді набули в Японії.
1952 для збереження творчої спадщини архітектора створено Асоціацію друзів Гауді.
1956 у Політехнічному університеті Каталонії створено Кафедру Гауді.
1969 Міністерство культури Іспанії визнало 17 творів Гауді історико-мистецькими пам’ятками попри те, що (всупереч правилам) не минуло 100 років від часу створення їх.
1976 Міністерство закордонних справ Іспанії організувало виставку творів Гауді, яка експонувалася в багатьох країнах світу.
1984 Твори Антоніо Гауді (англ. Works of Antoni Gaudí) — архітектурні пам’ятки і комплекси авторства Гауді у м. Барселоні та її околицях визнано пам'яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а 2005 перелік споруд доповнено.
2002 оголошено Міжнародним роком Гауді (з нагоди його 150-річчя) з проведенням значної кількості заходів у різних країнах світу.
2013 парламент і виконавча рада Каталонії (женералітат) створили Раду з популяризації та поширення творчості Гауді — постійний орган під головуванням міністра культури Каталонії.
З ініціативи архієпископа м. Барселони, публічно проголошеної 1998, Святий престол 2000 розпочав процес беатифікації Гауді. З 2003 його вважають слугою Божим. Беатифікацію передбачено завершити 2026, в сторіччя від часу смерті Гауді, коли заплановано закінчити будівництво собору Саграда Фамілія.
15.04.2024 ЮНЕСКО разом з Міжнародною спілкою архітекторів до 100-ї річниці від смерті Гауді визначили м. Барселону світовою столицею архітектури в 2026, з проведенням там, вдруге в історії (після 1996), Всесвітнього конгресу архітектури.
Додатково
За переказом, 15.03.1878 керівник архітектурного факультету, вручаючи диплом Гауді, сказав, що не знає, кому дає цей диплом: божевільному чи генію — час покаже.
Замолоду Гауді був антиклерикалом, франтом і гурманом, завсідником опери, театрів і ресторанів. У 40-річному віці став таким ревним католиком і аскетом, що мало не помер 1893 через суворе дотримання посту; незнайомці на вулицях важали його за місцевого жебрака, що і стало опосередкованою причиною смерті Гауді внаслідок невчасної і неякісної медичної допомоги після нещасного випадку (травмування трамваєм).
Гауді був каталонським націоналістом, підкреслено розмовляв тільки каталонською мовою, через що мав конфлікти з поліцією. Якось заарештувавши його, поліціянти поцікавилися: невже він не може розмовляти іспанською мовою? На це архітектор відповів, що може, але не хоче.
1936 під час громадянської війни в Іспанії 1936–1939 майстерню Гауді в соборі Саграда Фамілія розгромили республіканці.
Література
- Zerbst R. Gaudí, 1852–1926: Antoni Gaudí i Cornet: a life devoted to architecture. Cologne : Taschen, 2002. 239 p.
- Van Hensbergen G. Antoni Gaudí. Barcelona : Plaza & Janés, 2002. 322 p.
- Crippa M. A. Antoni Gaudí 1852–1926. Von der Natur zur Baukunst. Köln : Taschen-Verlag, 2003. 96 s.
- Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 200–202.
