Відмінності між версіями «Залізні руди»
| (Не показано 16 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Залі́зні ру́ди''' — природні мінеральні утворення, що містять [[ | + | '''Залі́зні ру́ди''' — природні мінеральні утворення, що містять [[Ферум]] у таких сполуках і концентраціях, за яких їх промислове використання технічно можливе і економічно доцільне. |
==Історична довідка== | ==Історична довідка== | ||
Початки [[Металургія|металургії]] заліза датують 18–16 ст. до н. е. Спершу видобували метеоритне залізо, згодом — рудне. Однією з перших територій зародження металургії заліза вважають схід та південний схід Причорномор’я, регіон розселення картвельських племен. Первісними рудами були [[гематит]] ([[Залізняк (геологія)|червоний залізняк]]) і магнетитові піски. На території Колхіди (Західна [[Грузія]]) дослідниками виявлено найдавніший центр металургії заліза з численними об’єктами розробки руд та залізоплавильними майстернями. [[Залізні вироби]] набули широкого розповсюдження у 9–7 ст. до н. е. Упродовж тривалого часу якісне залізо було рідкістю і конкурувало з [[Бронза|бронзо]]ю. Рудне залізо вперше отримано в середині 3 тисячоліття до н. е. Найбільш обґрунтованою версією отримання першого металу із залізних руд є спроби додавання їх до складу [[Шихта|шихти]] мідних витопів як [[Флюс (речовина)|флюсу]] або [[Лігатура (металургія)|лігатури]]. Дослідження стародавніх залізних браслетів, виявлених у [[Тімна|Тімн]]і, свідчать, що залізо для їх виготовлення з’явилось у процесі витоплення [[Мідь|міді]] й було побічним продуктом використання залізної руди як флюсу. Найдавніша письмова згадка про якісне осталене залізо збереглася на знайденій у Північній Месопотамії глиняній табличці 1400 до н. е. | Початки [[Металургія|металургії]] заліза датують 18–16 ст. до н. е. Спершу видобували метеоритне залізо, згодом — рудне. Однією з перших територій зародження металургії заліза вважають схід та південний схід Причорномор’я, регіон розселення картвельських племен. Первісними рудами були [[гематит]] ([[Залізняк (геологія)|червоний залізняк]]) і магнетитові піски. На території Колхіди (Західна [[Грузія]]) дослідниками виявлено найдавніший центр металургії заліза з численними об’єктами розробки руд та залізоплавильними майстернями. [[Залізні вироби]] набули широкого розповсюдження у 9–7 ст. до н. е. Упродовж тривалого часу якісне залізо було рідкістю і конкурувало з [[Бронза|бронзо]]ю. Рудне залізо вперше отримано в середині 3 тисячоліття до н. е. Найбільш обґрунтованою версією отримання першого металу із залізних руд є спроби додавання їх до складу [[Шихта|шихти]] мідних витопів як [[Флюс (речовина)|флюсу]] або [[Лігатура (металургія)|лігатури]]. Дослідження стародавніх залізних браслетів, виявлених у [[Тімна|Тімн]]і, свідчать, що залізо для їх виготовлення з’явилось у процесі витоплення [[Мідь|міді]] й було побічним продуктом використання залізної руди як флюсу. Найдавніша письмова згадка про якісне осталене залізо збереглася на знайденій у Північній Месопотамії глиняній табличці 1400 до н. е. | ||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Загалом відомо понад 300 мінералів, що містять залізо. | Загалом відомо понад 300 мінералів, що містять залізо. | ||
| − | Найважливіші: [[магнетит]] (72,4 % Fe), гематит (70 % Fe), [[гетит]] (62,9 % Fe), [[лепідокрокіт]] (62,9 % Fe), [[лімоніт]] (40-62 % Fe), [[сидерит]] (48,2 % Fe), [[ільменіт]] (36,8 % Fe), [[шамозит]] (34–42 % FeO), вівіаніт (43,0 % FeO), [[скородит]] (34,6 % Fe2О3), [[ярозит]] (47,9 % Fe<sub>2</sub>О<sub>3</sub>). Бідні руди (до 46 % Fe) потребують збагачення. | + | Найважливіші: [[магнетит]] (72,4 % Fe), гематит (70 % Fe), [[гетит]] (62,9 % Fe), [[лепідокрокіт]] (62,9 % Fe), [[лімоніт]] (40-62 % Fe), [[сидерит]] (48,2 % Fe), [[ільменіт]] (36,8 % Fe), [[шамозит]] (34–42 % FeO), вівіаніт (43,0 % FeO), [[скородит]] (34,6 % Fe2О3), [[ярозит]] (47,9 % Fe<sub>2</sub>О<sub>3</sub>). Бідні руди (до 46 % Fe) потребують [[Збагачення корисних копалин|збагачення]]. |
| + | |||
| + | Домішки: корисні — [[нікель]], [[кобальт]], [[Марганець (хімічний елемент)|марганець]], [[вольфрам]], [[молібден]], [[хром]], [[ванадій]] та інш; шкідливі — [[сірка]], [[фосфор]], [[цинк]], [[свинець]], [[арсен]], [[мідь]]. Родовища залізних руд промислового значення пов'язані з ендогенною, екзогенною та метаморфогенною серіями. Серед них за [[генезис]]ом виділяють [[Магматичні родовища|магматичні]], [[Карбонати|карбонатні]], [[Скарн|скарнові]], вулканогенні [[Родовища гідротермальні|гідротермальні]], вулканогенно-осадові, [[Вивітрювання кора|кори вивітрювання]], [[Родовища осадові|осадові]], [[Родовища метаморфогенні|метаморфогенні]]. | ||
| − | |||
==Запаси та поширення== | ==Запаси та поширення== | ||
===Запаси=== | ===Запаси=== | ||
Оцінки запасів залізних руд у світових запасах різняться залежно від джерел. | Оцінки запасів залізних руд у світових запасах різняться залежно від джерел. | ||
| − | За даними | + | За даними російських джерел (2014), ресурси залізних руд виявлені в 98 країнах світу, світові прогнозні запаси оцінювали в 790 млрд т; підтверджені світові запаси — 206,9 млрд т. РФ за підтвердженими балансовими запасами залізних руд була світовим лідером (55,9 млрд т). На її частку припадало 27 % світових запасів. Частка України — 11,7 %, [[Бразилія|Бразилії]] — 11,1 %, [[Китай (держава)|Китаю]] — 10,2 %, [[Австралія|Австралії]] — 7,3 %, [[США]] — 3,3 %, [[Індія|Індії]] — 3,2 %. |
| + | |||
| + | На початку 21 ст. українські джерела наводили таке співвідношення країн за розвіданими запасами залізних руд: Україна — 16 %; РФ і Австралія — по 15 %; Китай — 11 %; США — 9 %; Бразилія і [[Казахстан]] — по 6 %; інші країни — 22 %. | ||
| − | |||
===Поширення=== | ===Поширення=== | ||
| − | Магматичні родовища залягають на великих площах у вигляді [[Лаколіт|лаколітів]]. Представлені титаномагентитовими та ільменіт-титаномагнетитовими покладами. Розташування: | + | '''''Магматичні родовища''''' залягають на великих площах у вигляді [[Лаколіт|лаколітів]]. Представлені титаномагентитовими та ільменіт-титаномагнетитовими покладами. Розташування: РФ — в [[Карелія|Карелії]] (Пудожгірське), на [[Уральські гори|Уралі]] (Качканарське, Гусівгірське, Першоуральське та інші), Гірському Алтаї (Харлівське), Східних [[Саяни|Саянах]] (Лисаківське, Кручинівське, Мало-Тагульське); у США (Тегавус), [[Норвегія|Норвегії]] (Телнес), [[Швеція|Швеції]] (Таберг). |
| − | Карбонатитові родовища розміщені в лужно-ультраосновних [[інтрузив]]ах центрального типу. Відомі на [[Балтійський щит|Балтійському щиті]] (Африканда, Ковдор), [[Сибірська платформа|Сибірській платформі]] (Гулинський масив), [[Африканська платформа|Африканській платформі]] | + | '''''Карбонатитові родовища''''' розміщені в лужно-ультраосновних [[інтрузив]]ах центрального типу. Відомі на [[Балтійський щит|Балтійському щиті]] (Африканда, Ковдор), [[Сибірська платформа|Сибірській платформі]] (Гулинський масив), [[Африканська платформа|Африканській платформі]] — [[Уганда]] (Сукулу), [[Зімбабве]] (Дорова), [[ПАР]] (Люлекоп). |
| − | Скарнові родовища скарново-магнетитових покладів розповсюджені на Уралі (Високогірське, Гороблагодатське та інші), в Кустанайській області Казахстану (Сарбайське, Соколівське, Качарське та інші), Західному [[Сибір]]у (Таштагольське, Абаканське, Тейське та інші), Кавказі (Дашкесанське), в США (Айрон-Спрінге, Адирондак та інш.), Центральній Європі ([[Рудні гори]]), [[Італія|Італії]], [[Болгарія|Болгарії]], [[Румунія|Румунії]], [[Японія|Японі]]ї, [[Китай (держава)|Китаї]] тощо. | + | '''''Скарнові родовища''''' скарново-магнетитових покладів розповсюджені на Уралі (Високогірське, Гороблагодатське та інші), в Кустанайській області Казахстану (Сарбайське, Соколівське, Качарське та інші), Західному [[Сибір]]у (Таштагольське, Абаканське, Тейське та інші), Кавказі (Дашкесанське), в США (Айрон-Спрінге, Адирондак та інш.), Центральній Європі ([[Рудні гори]]), [[Італія|Італії]], [[Болгарія|Болгарії]], [[Румунія|Румунії]], [[Японія|Японі]]ї, [[Китай (держава)|Китаї]] тощо. |
Вулканогенні гідротермальні родовища парагенетично пов'язані з [[Трап|трапам]]и. Відомі на Сибірській платформі (Коршунівське, Рудногірське, Нерюндінське та Тагорське). Представлені зонами вкрапленості в [[Метасоматичні гірські породи|метасоматитах]], жильними тілами та платоподібними покладами метасоматичного зміщення карбонатних порід. | Вулканогенні гідротермальні родовища парагенетично пов'язані з [[Трап|трапам]]и. Відомі на Сибірській платформі (Коршунівське, Рудногірське, Нерюндінське та Тагорське). Представлені зонами вкрапленості в [[Метасоматичні гірські породи|метасоматитах]], жильними тілами та платоподібними покладами метасоматичного зміщення карбонатних порід. | ||
| − | Вулканогенно-осадові родовища розміщені в синклінальних (див. [[Синкліналь]]) зонах евгеосинклінальних [[Формація (геологія)|формацій]]. Представлені Західним Каражалом у Центральному Казахстані, Холзунським у Гірському Алтаї, Терсинською групою у Кузнецькому Алтаї, Лан і Діль у [[Німеччина|Німеччині]], г. Джебілег та Мешері Абделазіс в [[Алжир]]і. Рудні пласти та [[Лінза (геологія)|лінзи]] деформовані складчастими і розривними дислокаціями разом зі вмісною товщею. Руди представлені гематитом, рідше магнетитом і сидеритом. В них зустрічаються [[сульфіди]], [[хлорит]], [[кварц]] та інші нерудні мінерали. Промислове використання родовищ цієї групи незначне. | + | '''''Вулканогенно-осадові родовища''''' розміщені в синклінальних (див. [[Синкліналь]]) зонах евгеосинклінальних [[Формація (геологія)|формацій]]. Представлені Західним Каражалом у Центральному Казахстані, Холзунським у Гірському Алтаї, Терсинською групою у Кузнецькому Алтаї, Лан і Діль у [[Німеччина|Німеччині]], г. Джебілег та Мешері Абделазіс в [[Алжир]]і. Рудні пласти та [[Лінза (геологія)|лінзи]] деформовані складчастими і розривними дислокаціями разом зі вмісною товщею. Руди представлені гематитом, рідше магнетитом і сидеритом. В них зустрічаються [[сульфіди]], [[хлорит]], [[кварц]] та інші нерудні мінерали. Промислове використання родовищ цієї групи незначне. |
| + | |||
| + | '''''Осадові морські родовища''''' у вигляді сидеритових (у зоні окислення бурозалізнякових) пластових покладів у морських теригенно-карбонатних відкладеннях відомі на західних схилах Південного Уралу в давньому ядрі герцинського [[Антиклінорій|антиклінорію]]. Залягають у протерозойських сланцево-карбонатних відкладеннях. Найбільшими з них є Бакальські, а також дрібні родовища в Комарово-Зигзагінському і Катав-Іванівському районах. Геосинклінальні морські гематитові родовища в теригенно-карбонатних відкладах відомі у Ангаро-Пітському залізорудному басейні (РФ), у США (Клінтон у [[Аппалачі|Аппалачах]]), [[Африка|Африці]] (Бафінг-Бакайський басейн в [[Малі]]) та Північній Австралії. | ||
| − | + | '''''Платформні морські родовища''''' сидерит-лепто-хлорит-гідрогематитових бобово-оолітових руд в карбонатно-теригенових відкладах представлені [[Керченський залізорудний басейн|Керченським]] (Україна), Аятським і Західно-Сибірським басейнами (РФ), а також [[Лотаринзький залізорудний басейн|Лотаринзьким залізорудним басейном]] мінетових (дрібноолітових) руд на території [[Франція|Франції]], Німеччини, [[Бельгія|Бельгії]] та [[Люксембург|Люксембургу]]. Значно розвинуті вони і в Китаї. | |
| − | + | '''''Осадові континентальні родовища''''' гідрогетитових бобово-оолітових озерно-болотистих покладів представлені великою кількістю дрібних відкладів у Тульському та Липецькому районах, у верхів'ї річок В’ятка, [[Кама (річка)|Кама]], Сисола; в північній частині [[Руська платформа|Руської платформи]] (усі — РФ). Для руд характерним є низький уміст заліза (30–35 %). Поклади витягнуті на десятки кілометрів уздовж [[Русло|русел]] палеорічок. Представлені основними русловими відкладами — лінзовидними, овальними та неправильної форми пойменними покладами, що супроводжують їх. Родовища такої формації втратили промислове значення. | |
| − | + | '''''Метаморфогенні родовища''''' містять поклади залізистих кварцитів і багатих метаморфічних руд давніх формацій. Залізисті кварцити притаманні тільки докембрійським складчастим областям. Родовища залягають у метаморфізованих осадових комплексах [[Геосинкліналь|геосинкліналей]] кристалічних щитів, складчастих фундаментів давніх платформ, в ядрах антикліноріїв більш молодих складчастих областей. Вони є переважно морськими хемогенними осадами і достатньо чітко відокремлені серед теригенних і вулканогенно-осадових вміщуючих комплексів. | |
| − | |||
==Залізні руди в Україні== | ==Залізні руди в Україні== | ||
Зосереджені в [[Криворізький залізорудний басейн|Криворізькому]] та Керченському залізорудних басейнах, [[Криворізько-Кременчуцька тектонічна зона|Криворізько-Кременчуцькій,]] Білозерсько-Оріхівській, Одесько-Білоцерківській металогенічних зонах, Приазовській та Придніпровській металогенічних областях. | Зосереджені в [[Криворізький залізорудний басейн|Криворізькому]] та Керченському залізорудних басейнах, [[Криворізько-Кременчуцька тектонічна зона|Криворізько-Кременчуцькій,]] Білозерсько-Оріхівській, Одесько-Білоцерківській металогенічних зонах, Приазовській та Придніпровській металогенічних областях. | ||
| − | Розвідані запаси залізних руд оцінюються станом 01.01.2018 [[Державна комісія з запасів корисних копалин України|Державною комісією з запасів корисних копалин]] у 27,4 млрд т. (А+В+С1 – 19,7) 60 із 88 родовищ розташовані в Криворізькому басейні (18,7 млрд т). Запаси залізної руди у Кременчуцькому залізорудному районі оцінені в 4,5 млрд т, в [[Білозерський залізорудний район|Білозерському залізорудному районі]] — 2,5 млрд т, в Керченському родовищі — 1,4 млрд т. Прогнозні запаси залізних руд в Україні оцінювали в 20 млрд т. Значна їх кількість залягала близько до поверхні і видобуток вели відкритим способом. Закордонні експерти оцінювали запаси залізних руд в Україні в 30 млрд т. | + | Розвідані запаси залізних руд оцінюються станом 01.01.2018 [[Державна комісія з запасів корисних копалин України|Державною комісією з запасів корисних копалин]] у 27,4 млрд т. (А+В+С1 – 19,7). 60 із 88 родовищ розташовані в Криворізькому басейні (18,7 млрд т). Запаси залізної руди у Кременчуцькому залізорудному районі оцінені в 4,5 млрд т, в [[Білозерський залізорудний район|Білозерському залізорудному районі]] — 2,5 млрд т, в Керченському родовищі — 1,4 млрд т. Прогнозні запаси залізних руд в Україні оцінювали в 20 млрд т. Значна їх кількість залягала близько до поверхні і видобуток вели відкритим способом. Закордонні експерти оцінювали запаси залізних руд в Україні в 30 млрд т. |
За матеріалами Державного інформаційного геологічного фонду України запаси залізних руд, що не розробляються (категорій A+B+C1), оцінювали в 26,1 млрд т, а категорії С2 — в 4,3 млрд т; запаси, що розробляються (категорій A+B+C1), становили 17,7 млрд т, категорії С2 — 2,7 млрд т. Серед руд родовищ основного Криворізького басейну виділяли багаті (магнетитові й гематит-магнетитові із середнім вмістом заліза 58,1 %) і бідні (залізисті кварцити із середнім умістом заліза 33,3 %). | За матеріалами Державного інформаційного геологічного фонду України запаси залізних руд, що не розробляються (категорій A+B+C1), оцінювали в 26,1 млрд т, а категорії С2 — в 4,3 млрд т; запаси, що розробляються (категорій A+B+C1), становили 17,7 млрд т, категорії С2 — 2,7 млрд т. Серед руд родовищ основного Криворізького басейну виділяли багаті (магнетитові й гематит-магнетитові із середнім вмістом заліза 58,1 %) і бідні (залізисті кварцити із середнім умістом заліза 33,3 %). | ||
| Рядок 47: | Рядок 50: | ||
Видобуток залізних руд у 2017 в Україні становив 161,2 млн т. | Видобуток залізних руд у 2017 в Україні становив 161,2 млн т. | ||
| + | |||
==Цитата== | ==Цитата== | ||
{{Quote box | {{Quote box | ||
| quote = | | quote = | ||
| − | Уривок з праці Г. Агриколи «Про гірничу | + | Уривок з праці [[Агрикола, Георг|Г. Агриколи]] «Про гірничу справу» («De Re Metallica», 1556), присвячений опису добування заліза з руди: |
<br> | <br> | ||
«...залізну руду ми випробуємо в ковальському горні. Вона обпалюється, дробиться, відмивається, сушиться. У збагачений матеріал встромляють магніт, притягують до себе залізні частинки, які пір'їнкою здувають з нього в тигель. Магніт доти встромляють в матеріал і пір'їнкою здувають прилиплі до нього залізні частинки, поки ще залишається якась їх кількість, яку він міг би до себе притягнути. Всі витягнуті магнітом залізні частинки розігрівають в тиглі разом з селітрою, поки вони не розплавляться ; при цьому виникає залізний корольок. Якщо магніт швидко і легко притягує до себе залізні частинки, ми приходимо до висновку, що руда багата залізом, якщо ж він притягує їх повільно, руда бідна. Якщо магніт зовсім не притягує до себе будь-яких залізних частинок, ясно, що руда містить в собі вельми мало заліза або не містить його зовсім.» | «...залізну руду ми випробуємо в ковальському горні. Вона обпалюється, дробиться, відмивається, сушиться. У збагачений матеріал встромляють магніт, притягують до себе залізні частинки, які пір'їнкою здувають з нього в тигель. Магніт доти встромляють в матеріал і пір'їнкою здувають прилиплі до нього залізні частинки, поки ще залишається якась їх кількість, яку він міг би до себе притягнути. Всі витягнуті магнітом залізні частинки розігрівають в тиглі разом з селітрою, поки вони не розплавляться ; при цьому виникає залізний корольок. Якщо магніт швидко і легко притягує до себе залізні частинки, ми приходимо до висновку, що руда багата залізом, якщо ж він притягує їх повільно, руда бідна. Якщо магніт зовсім не притягує до себе будь-яких залізних частинок, ясно, що руда містить в собі вельми мало заліза або не містить його зовсім.» | ||
| − | | source = | + | | source =Цит. за: Агрікола Г. Про гірничу справу в дванадцяти книгах (книги I–VI)/ Переклад і редакція В. Білецького, Г. Гайка. Донецьк: Східний видавничий дім, 2014. 232 с. |
</blockquote> | </blockquote> | ||
| width = 90% | | width = 90% | ||
| align = center | | align = center | ||
}} | }} | ||
| + | |||
==Література== | ==Література== | ||
# Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. 168 с. | # Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. 168 с. | ||
| Рядок 64: | Рядок 69: | ||
# Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013. | # Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013. | ||
# Агрікола Г. Про гірничу справу в дванадцяти книгах (книги I–VI)/ Переклад і редакція В. Білецького, Г. Гайка. Донецьк: Східний видавничий дім, 2014. 232 с. | # Агрікола Г. Про гірничу справу в дванадцяти книгах (книги I–VI)/ Переклад і редакція В. Білецького, Г. Гайка. Донецьк: Східний видавничий дім, 2014. 232 с. | ||
| − | # Żaba J., Ilustrowana encyklopedia skał i minerałów | + | # Żaba J., Ilustrowana encyklopedia skał i minerałów. Chorzów : Wydawnictwa Videograf, 2014. 504 s. |
# Гайко Г. Гірництво в історії цивілізації / Геннадій Гайко, Володимир Білецький. Київ : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2016. 488 с. | # Гайко Г. Гірництво в історії цивілізації / Геннадій Гайко, Володимир Білецький. Київ : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2016. 488 с. | ||
# Мінеральні ресурси України : Щорічник / С.І. Примушко ; В.С. Лабузна ; В.Ф. Величко. ДНВП «Геоінформ України». Київ, 2018. 270 с. | # Мінеральні ресурси України : Щорічник / С.І. Примушко ; В.С. Лабузна ; В.Ф. Величко. ДНВП «Геоінформ України». Київ, 2018. 270 с. | ||
# Mineral commodity summaries 2019. U.S. Department of the Interior, U.S. Geological Survey. Reston, Virginia, 2019. | # Mineral commodity summaries 2019. U.S. Department of the Interior, U.S. Geological Survey. Reston, Virginia, 2019. | ||
| + | ==Автор ВУЕ== | ||
| + | [[Автор_ВУЕ::Білецький В. С.|В. С. Білецький]] | ||
| + | {{Цитування_автор}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:Природа]] | ||
| + | [[Категорія:Геологічні науки]] | ||
| + | [[Категорія:Технічні науки]] | ||
| + | [[Категорія:Розробка корисних копалин]] | ||
| + | [[Категорія:Геологія металевих і неметалевих корисних копалин]] | ||
| + | [[Категорія:Руди]] | ||
| + | |||
| + | {{Оприлюднено | ||
| + | |Науковий напрям=Геологічні науки | ||
| + | |Дефініція=природні мінеральні утворення, що містять залізо у таких сполуках і концентраціях, за яких їхнє промислове використання технічно можливе й економічно доцільне. | ||
| + | |Статус гасла=Оприлюднено | ||
| + | |Аудіосупровід= | ||
| + | |Відео= | ||
| + | |Аудіо= | ||
| + | |Ілюстрації= | ||
| + | |Обсяг гасла= | ||
| + | |Рік оприлюднення=2022 | ||
| + | |Місяць оприлюднення=08 | ||
| + | |Дата оприлюднення=04 | ||
| + | }} | ||
| + | {{#related:Залізо}} | ||
Поточна версія на 09:40, 28 квітня 2024
Залі́зні ру́ди — природні мінеральні утворення, що містять Ферум у таких сполуках і концентраціях, за яких їх промислове використання технічно можливе і економічно доцільне.
Зміст
Історична довідка
Початки металургії заліза датують 18–16 ст. до н. е. Спершу видобували метеоритне залізо, згодом — рудне. Однією з перших територій зародження металургії заліза вважають схід та південний схід Причорномор’я, регіон розселення картвельських племен. Первісними рудами були гематит (червоний залізняк) і магнетитові піски. На території Колхіди (Західна Грузія) дослідниками виявлено найдавніший центр металургії заліза з численними об’єктами розробки руд та залізоплавильними майстернями. Залізні вироби набули широкого розповсюдження у 9–7 ст. до н. е. Упродовж тривалого часу якісне залізо було рідкістю і конкурувало з бронзою. Рудне залізо вперше отримано в середині 3 тисячоліття до н. е. Найбільш обґрунтованою версією отримання першого металу із залізних руд є спроби додавання їх до складу шихти мідних витопів як флюсу або лігатури. Дослідження стародавніх залізних браслетів, виявлених у Тімні, свідчать, що залізо для їх виготовлення з’явилось у процесі витоплення міді й було побічним продуктом використання залізної руди як флюсу. Найдавніша письмова згадка про якісне осталене залізо збереглася на знайденій у Північній Месопотамії глиняній табличці 1400 до н. е.
Важливу роль у розвитку металургії заліза та виробництві залізних знарядь відіграло Північне Причорномор’я. Провідниками культурного прогресу у Східній Європі 11–7 ст. до н. е. були кімерійці, які кочували від Кавказу до Фракії здебільшого степами півдня України й вели завойовницький спосіб життя, що потребувало ефективної зброї. У 7 ст. до н. е. Північне Причорномор’я було населене скіфами, які запозичили й удосконалили місцеве виробництво заліза з руди. У скіфів уперше з’явився принципово новий тип плавильного горна — наземна сиродутна піч із шлаковипуском. Ця стаціонарна конструкція відкрила новий етап у розвитку металургії. Завдяки високій продуктивності було ліквідовано нестачу заліза й суттєво знижено його вартість.
Велику кількість залишків металургійних і ковальських промислів скіфського часу виявлено в Кам’янському городищі поблизу м. Нікополя, на Шарпівському городищі, Пилипенковій Горі (обидва — Черкаська область), в Лютежі (Київська область), Ремізівцях (Львівська область) та інших археологічних об’єктах України.
Характеристика
Загалом відомо понад 300 мінералів, що містять залізо.
Найважливіші: магнетит (72,4 % Fe), гематит (70 % Fe), гетит (62,9 % Fe), лепідокрокіт (62,9 % Fe), лімоніт (40-62 % Fe), сидерит (48,2 % Fe), ільменіт (36,8 % Fe), шамозит (34–42 % FeO), вівіаніт (43,0 % FeO), скородит (34,6 % Fe2О3), ярозит (47,9 % Fe2О3). Бідні руди (до 46 % Fe) потребують збагачення.
Домішки: корисні — нікель, кобальт, марганець, вольфрам, молібден, хром, ванадій та інш; шкідливі — сірка, фосфор, цинк, свинець, арсен, мідь. Родовища залізних руд промислового значення пов'язані з ендогенною, екзогенною та метаморфогенною серіями. Серед них за генезисом виділяють магматичні, карбонатні, скарнові, вулканогенні гідротермальні, вулканогенно-осадові, кори вивітрювання, осадові, метаморфогенні.
Запаси та поширення
Запаси
Оцінки запасів залізних руд у світових запасах різняться залежно від джерел.
За даними російських джерел (2014), ресурси залізних руд виявлені в 98 країнах світу, світові прогнозні запаси оцінювали в 790 млрд т; підтверджені світові запаси — 206,9 млрд т. РФ за підтвердженими балансовими запасами залізних руд була світовим лідером (55,9 млрд т). На її частку припадало 27 % світових запасів. Частка України — 11,7 %, Бразилії — 11,1 %, Китаю — 10,2 %, Австралії — 7,3 %, США — 3,3 %, Індії — 3,2 %.
На початку 21 ст. українські джерела наводили таке співвідношення країн за розвіданими запасами залізних руд: Україна — 16 %; РФ і Австралія — по 15 %; Китай — 11 %; США — 9 %; Бразилія і Казахстан — по 6 %; інші країни — 22 %.
Поширення
Магматичні родовища залягають на великих площах у вигляді лаколітів. Представлені титаномагентитовими та ільменіт-титаномагнетитовими покладами. Розташування: РФ — в Карелії (Пудожгірське), на Уралі (Качканарське, Гусівгірське, Першоуральське та інші), Гірському Алтаї (Харлівське), Східних Саянах (Лисаківське, Кручинівське, Мало-Тагульське); у США (Тегавус), Норвегії (Телнес), Швеції (Таберг).
Карбонатитові родовища розміщені в лужно-ультраосновних інтрузивах центрального типу. Відомі на Балтійському щиті (Африканда, Ковдор), Сибірській платформі (Гулинський масив), Африканській платформі — Уганда (Сукулу), Зімбабве (Дорова), ПАР (Люлекоп).
Скарнові родовища скарново-магнетитових покладів розповсюджені на Уралі (Високогірське, Гороблагодатське та інші), в Кустанайській області Казахстану (Сарбайське, Соколівське, Качарське та інші), Західному Сибіру (Таштагольське, Абаканське, Тейське та інші), Кавказі (Дашкесанське), в США (Айрон-Спрінге, Адирондак та інш.), Центральній Європі (Рудні гори), Італії, Болгарії, Румунії, Японії, Китаї тощо.
Вулканогенні гідротермальні родовища парагенетично пов'язані з трапами. Відомі на Сибірській платформі (Коршунівське, Рудногірське, Нерюндінське та Тагорське). Представлені зонами вкрапленості в метасоматитах, жильними тілами та платоподібними покладами метасоматичного зміщення карбонатних порід.
Вулканогенно-осадові родовища розміщені в синклінальних (див. Синкліналь) зонах евгеосинклінальних формацій. Представлені Західним Каражалом у Центральному Казахстані, Холзунським у Гірському Алтаї, Терсинською групою у Кузнецькому Алтаї, Лан і Діль у Німеччині, г. Джебілег та Мешері Абделазіс в Алжирі. Рудні пласти та лінзи деформовані складчастими і розривними дислокаціями разом зі вмісною товщею. Руди представлені гематитом, рідше магнетитом і сидеритом. В них зустрічаються сульфіди, хлорит, кварц та інші нерудні мінерали. Промислове використання родовищ цієї групи незначне.
Осадові морські родовища у вигляді сидеритових (у зоні окислення бурозалізнякових) пластових покладів у морських теригенно-карбонатних відкладеннях відомі на західних схилах Південного Уралу в давньому ядрі герцинського антиклінорію. Залягають у протерозойських сланцево-карбонатних відкладеннях. Найбільшими з них є Бакальські, а також дрібні родовища в Комарово-Зигзагінському і Катав-Іванівському районах. Геосинклінальні морські гематитові родовища в теригенно-карбонатних відкладах відомі у Ангаро-Пітському залізорудному басейні (РФ), у США (Клінтон у Аппалачах), Африці (Бафінг-Бакайський басейн в Малі) та Північній Австралії.
Платформні морські родовища сидерит-лепто-хлорит-гідрогематитових бобово-оолітових руд в карбонатно-теригенових відкладах представлені Керченським (Україна), Аятським і Західно-Сибірським басейнами (РФ), а також Лотаринзьким залізорудним басейном мінетових (дрібноолітових) руд на території Франції, Німеччини, Бельгії та Люксембургу. Значно розвинуті вони і в Китаї.
Осадові континентальні родовища гідрогетитових бобово-оолітових озерно-болотистих покладів представлені великою кількістю дрібних відкладів у Тульському та Липецькому районах, у верхів'ї річок В’ятка, Кама, Сисола; в північній частині Руської платформи (усі — РФ). Для руд характерним є низький уміст заліза (30–35 %). Поклади витягнуті на десятки кілометрів уздовж русел палеорічок. Представлені основними русловими відкладами — лінзовидними, овальними та неправильної форми пойменними покладами, що супроводжують їх. Родовища такої формації втратили промислове значення.
Метаморфогенні родовища містять поклади залізистих кварцитів і багатих метаморфічних руд давніх формацій. Залізисті кварцити притаманні тільки докембрійським складчастим областям. Родовища залягають у метаморфізованих осадових комплексах геосинкліналей кристалічних щитів, складчастих фундаментів давніх платформ, в ядрах антикліноріїв більш молодих складчастих областей. Вони є переважно морськими хемогенними осадами і достатньо чітко відокремлені серед теригенних і вулканогенно-осадових вміщуючих комплексів.
Залізні руди в Україні
Зосереджені в Криворізькому та Керченському залізорудних басейнах, Криворізько-Кременчуцькій, Білозерсько-Оріхівській, Одесько-Білоцерківській металогенічних зонах, Приазовській та Придніпровській металогенічних областях.
Розвідані запаси залізних руд оцінюються станом 01.01.2018 Державною комісією з запасів корисних копалин у 27,4 млрд т. (А+В+С1 – 19,7). 60 із 88 родовищ розташовані в Криворізькому басейні (18,7 млрд т). Запаси залізної руди у Кременчуцькому залізорудному районі оцінені в 4,5 млрд т, в Білозерському залізорудному районі — 2,5 млрд т, в Керченському родовищі — 1,4 млрд т. Прогнозні запаси залізних руд в Україні оцінювали в 20 млрд т. Значна їх кількість залягала близько до поверхні і видобуток вели відкритим способом. Закордонні експерти оцінювали запаси залізних руд в Україні в 30 млрд т.
За матеріалами Державного інформаційного геологічного фонду України запаси залізних руд, що не розробляються (категорій A+B+C1), оцінювали в 26,1 млрд т, а категорії С2 — в 4,3 млрд т; запаси, що розробляються (категорій A+B+C1), становили 17,7 млрд т, категорії С2 — 2,7 млрд т. Серед руд родовищ основного Криворізького басейну виділяли багаті (магнетитові й гематит-магнетитові із середнім вмістом заліза 58,1 %) і бідні (залізисті кварцити із середнім умістом заліза 33,3 %).
Родовища залізних руд метаморфогенні, пов'язані із залізисто-кременистими формаціями докембрію (Кривбас, Кременчуцький, Приазовський, Білозерський та інші райони) й осадовими породами неогену (Керченський басейн). Основні запаси пов'язані з першим типом. Серед них виділяли: багаті руди (вміст Fe 46–70 %) та залізисті кварцити (10–45 %). Багаті руди переважно гематитові. Рудні тіла пластові, стовпоподібні та лінзові потужністю від 2–4 до 100–120 м. Потужність промислових пластових рудних тіл залізистих кварцитів — від 10 до 500–600 м. Осадові залізні руди представлені пластами (від 2–3 до 15 м).
Видобуток залізних руд у 2017 в Україні становив 161,2 млн т.
Цитата
Уривок з праці Г. Агриколи «Про гірничу справу» («De Re Metallica», 1556), присвячений опису добування заліза з руди:
«...залізну руду ми випробуємо в ковальському горні. Вона обпалюється, дробиться, відмивається, сушиться. У збагачений матеріал встромляють магніт, притягують до себе залізні частинки, які пір'їнкою здувають з нього в тигель. Магніт доти встромляють в матеріал і пір'їнкою здувають прилиплі до нього залізні частинки, поки ще залишається якась їх кількість, яку він міг би до себе притягнути. Всі витягнуті магнітом залізні частинки розігрівають в тиглі разом з селітрою, поки вони не розплавляться ; при цьому виникає залізний корольок. Якщо магніт швидко і легко притягує до себе залізні частинки, ми приходимо до висновку, що руда багата залізом, якщо ж він притягує їх повільно, руда бідна. Якщо магніт зовсім не притягує до себе будь-яких залізних частинок, ясно, що руда містить в собі вельми мало заліза або не містить його зовсім.»Цит. за: Агрікола Г. Про гірничу справу в дванадцяти книгах (книги I–VI)/ Переклад і редакція В. Білецького, Г. Гайка. Донецьк: Східний видавничий дім, 2014. 232 с.
Література
- Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. 168 с.
- Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Металічні і неметалічні корисні копалини / Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. [та ін.] ; Наук. ред. М. П. Щербак, О. Б. Бобров. НАН України, Держ. геолог. служба України. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 739 с.
- С. В. Паньков. Залізовидобувне і ковальське виробництво давньоруського Києва та його околиць. Київ : Інститут археології України, 2012. 240 с. URL: http://www.vgosau.kiev.ua/load_books/Pan%60kov_book.pdf
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Агрікола Г. Про гірничу справу в дванадцяти книгах (книги I–VI)/ Переклад і редакція В. Білецького, Г. Гайка. Донецьк: Східний видавничий дім, 2014. 232 с.
- Żaba J., Ilustrowana encyklopedia skał i minerałów. Chorzów : Wydawnictwa Videograf, 2014. 504 s.
- Гайко Г. Гірництво в історії цивілізації / Геннадій Гайко, Володимир Білецький. Київ : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2016. 488 с.
- Мінеральні ресурси України : Щорічник / С.І. Примушко ; В.С. Лабузна ; В.Ф. Величко. ДНВП «Геоінформ України». Київ, 2018. 270 с.
- Mineral commodity summaries 2019. U.S. Department of the Interior, U.S. Geological Survey. Reston, Virginia, 2019.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Залізні руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Залізні руди (дата звернення: 28.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
