Євангеліє життя (енцикліка)
«Єва́нгеліє життя́» (лат. «Evangelium Vitae») — 11-та енцикліка Папи Римського Івана Павла ІІ про цінність і недоторканність людського життя, оприлюднена на свято Благовіщення 25.03.1995.
Зміст
Історичний контекст
Роботу над енциклікою було розпочато у складні й суперечливі часи руйнування системи комуністичних диктатур, гострих конфліктів на пострадянському просторі та в Східній Європі, появи «нових демократій». Традиційні загрози (війни, голод, насильство, епідемії) та колізії становлення нових обрисів сучасного суспільства і нових систем законодавства вигострили потребу (на особистому й загальносоціальному рівні) мати стійкі імперативи захисту прав і свобод людини, а особливо — права на життя. Водночас, з погляду Католицької церкви, прагнення забезпечити на законодавчому рівні найповнішу особисту свободу, увійшли в протиріччя з християнським розумінням цінності людського життя.
Історичний контекст укладання документу доповнено власним досвідом Івана Павла ІІ: переживання подій Другої світової війни, замахів на його життя.
Проблемі сучасних загроз людському життю була присвячена Надзвичайна консисторія кардиналів, що працювала 04–07.04.1991 в м. Римі, за підсумками роботи оприлюднила звернення до християнської спільноти та всієї «людської родини». У травні того ж року папа розіслав листи архієреям із проханням «у дусі єпископської колегіальності» допомогти в укладанні документа, присвяченого цінності людського життя, викласти свої міркування та пропозиції щодо змісту нової енцикліки.
Документ символічно опубліковано 25 березня 1995 на свято Благовіщення, присвячене спогаду вістки архангела Гавриїла до Діви Марії про народження Сина. У вступі до енцикліки зазначено: «Нинішня Енцикліка, плід спільної праці Єпископату всіх країн світу, має бути рішучим і однозначним підтвердженням вартості і недоторканості людського життя, а водночас полум’яним закликом в ім’я Боже до всіх і кожного: шануй, бережи, люби життя і слугуй життю — кожному людському життю!».
Завдяки обширу охоплених тем, енцикліка є співвідносною зі змістом соціальних енциклік Лева ХІІІ «Rerum Novarum» (1891), Павла VI «Humanae Vitae» (1968, див. Людське життя (енцикліка)), Пастирської конституції «Gaudium et Spes» (1965). Водночас містить аргументи, які конкретизували і підтверджували зміст нового «Катехизму Католицької Церкви» (1992).
Офіційний текст енцикліки оприлюднено 12-ма мовами.
Зміст і структура
Зміст енцикліки Івана Павла ІІ віддзеркалив головні засади соціального вчення Католицької церкви щодо сутнісних характеристик Богом даного людського життя. Останні розглянуті невід’ємно від християнських моральних цінностей, як захисту від гріха, зла, злої волі. Папа наголосив на тому, що святість і цінність людського життя є визначальною умовою існування людини до і після смерті.
Структуру енцикліки складають вступ (п. 1–6), чотири розділи (п. 7–101) і закінчення (п. 102–105), у яких висвітлено соціально-моральні аспекти католицького віровчення з питань виникнення і розвитку людського життя. Зміст енцикліки передають назви її розділів:
1. «Голос крові брата твого кличе до мене з землі». Сучасні загрози життю людини (п. 7–28).
2. «Я прийшов, щоб мали життя». Християнське послання про життя (п. 29–51).
3. «Не вбивай». Божий святий закон (п. 52–77).
4. «Ви мені це зробили». За нову культуру людського життя (п. 78–101).
Папа Іван Павло ІІ констатував, що за всіх обставин Богом дане життя є надціннісним і недоторканним. Відтак ніхто з людей не має морального права обмежувати інше людське життя (йдеться про аргументи за здійснення смертної кари, евтаназії, абортів, право на суїцид, зумисне завдання фізичних і моральних страждань). Церква категорично заперечує будь-яке насильство над тілом, душею і духом людини. Наголошено, що акти обмеження і насильства щодо життя жодним чином не можуть слугувати добру, а навпаки, є утвердженням позицій зла.
Іван Павло ІІ нагадував, що обмеження (переривання, унеможливлення) життя людини є соціальним гріхом і злочином, які заперечують богоподібну людську сутність. Останні тягнуть за собою відповідальність перед Богом передусім тієї особи, яка вчинила соціальний гріх насильства над життям, але відповідальність нестимуть і ті, хто спонукав людину до здійснення цього гріха.
Папа застерігав про нові тренди громадської свідомості та сучасного права, коли замахи на життя (у широкому розумінні) втрачають характер злочину. Натомість вони набувають статус закону, легалізовані державою й дозволені до виконання медиками, часом за підтримки і сприяння родини. Їх підґрунтям названо глибоку кризу культури, «яка породжує скептичне ставлення до самих засад пізнання та етики, і заважає зрозуміти вповні сенс існування людини, її прав і обов’язків», моральну кризу сучасної цивілізації на рівні взаємовідносин між народами, націями тощо.
Папа протиставляє «Євангеліє життя» «культурі смерті», яка розпорядковує життям інших людей під прикриттям дозволених економічних, політичних, культурних «псевдоцінностей», споріднених із прагматизмом, утилітаризмом, успішністю понад усе, і в такий спосіб заперечує право на життя слабких і нужденних.
Енцикліка розкриває специфічні риси небезпек і злочинів проти життя: від війни і тероризму до експериментів над людськими ембріонами, легалізації евтаназії тощо. Причини розгортання «культури смерті» папа вбачав у пануванні структури соціального гріха насильства, деформації сенсів свободи, яку відірвали від істини та об’єктивного змісту добра (блага) і волюнтаристським чином насаджують людині в найгіршому прагматичному значенні.
Чи не єдиною альтернативою «культурі смерті» енцикліка називає розбудову «культури життя» — активної боротьби за кожне людське життя, його захист і безумовне дотримання заповіді «Не вбивай!». «Проповідь життя» розуміється як невід’ємна складова всієї євангельської місії Католицької церкви, яка повчає про Ісуса Христа як «Слово до життя» (1 Ів. 1:1), «Володаря життя» (Дії 3:15). Місію утвердження культури життя віряни Католицької церкви здійснюють через доброчинне служіння. Іван Павло ІІ назвав захист і підтримку життя прямою співучастю вірян і людей доброї волі в місії Ісуса Христа спасти всіх людей від страждання, гарантувати їм Царство Небесне.
Значення
Визнання цінності й недоторканності людського життя розуміється як стрижень католицької антропології. Поряд із тим цінність людського життя постає тим вищим виміром, який долає будь-які конфесійні межі та входить у дискурс універсального гуманізму.
Проблема етичного контролю у сфері біологічних і медичних досліджень, законодавства, правозастосування (з погляду цінності людського життя) увійшла до царини найактуальніших дискусій, що розгорнулися як у громадській думці, так і в експертному середовищі, академічних наукових колах.
З ініціативи Єпископальних конференцій у низці католицьких країн упроваджено щорічне святкування Дня Святості Життя.
Цитата
«Євангелія життя призначена для всього людського суспільства. Виступати на користь життя означає сприяти оновленню суспільства, через будування суспільного блага. А його не можна будувати, не визнаючи і не обороняючи право на життя: всі інші невід’ємні людські права на нього спираються і з нього виникають. Також суспільство, котре навіть проголошує такі вартості, як гідність особи, справедливість і мир, рішуче заперечує саме себе і не може мати серйозних засад, якщо потурає різного штибу приниженням і порушенням людського життя (передовсім, коли йдеться про життя слабке або упосліджене). Тільки повага до життя може захищати й забезпечувати найцінніші й найпотрібніші для суспільства вартості — демократію та мир»
Енцикліка EVANGELIUM VITAE Св. Івана Павла ІІ (1995) // Енцикліки понтифіків. URL: http://katekhytyka-6.blogspot.com/2018/01/evangelium-vitae-1995.html
Джерело
Йоан Павло ІІ. Енцикліка Evangelium Vitae Святішого Отця Йоана Павла ІІ до єпископів, священиків і дияконів, ченців і черниць, світських католиків та до всіх людей доброї волі про вартість і недоторканність людського життя / Пер. з пол. та нім. К. Демчук, В. Паскевич, В. Дивнич. [Б. в.] : Libreria Editrice Vaticana, 1995. 160 с.
Література
- Sullivan F. A. The Doctrinal Weight of Evangelium Vitae // Theological Studies. 1995. Vol. 56. Is. 3. P. 560–565.
- Choosing Life: A Dialogue on Evangelium Vitae / Ed. by K. W. Wildes, A. C. Mitchell. Washington : Georgetown University Press, 1997. 272 p.
- Гаврилюк Т. В. Людина в християнській антропології ХХ–ХХІ століття. Київ : НВП «Інтерсервіс», 2013. 331 с.
- Присухін С. І. Поліфонія культури життя: філософсько-богословська спадщина Йоана Павла ІІ в сучасному дискурсі. Релігієзнавчий аспект. Київ : Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2017. 475 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Євангеліє життя (енцикліка) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Євангеліє життя (енцикліка) (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
