Вайшнавізм
Вайшнаві́зм (вішнуїзм; від санскр. वैष्णवसम्प्रदाय, Vaiṣṇavasampradāyaḥ) — термін на позначення всіх напрямів (сампрадай) індуїзму, осердям яких є поклоніння Вішну як вищій особі Бога або його втіленням — аватарам, що набувають статусу вищої особи Бога. Вагоме значення у вайшнавізмі має безумовна й чиста відданість — бгакті, позаяк вайшнавізм формувався під впливом творчості південноіндійських поетів-святих альварів (6–10 ст.), твори яких просякнуті почуттями відданості Богу.
Зміст
Характеристика
Віддані Вішну — вайшнави, або вішнуїти — становлять більшість серед індуїстів (67,6 %, за даними 2013), а тому вайшнавізм є найбільшим напрямом індуїзму, якому поступаються три інших провідні напрями — шиваїзм, шактизм і смартизм.
Кожна сампрадая найчастіше має регіональний характер, походить від ґуру-засновника й передається від вчителя до учня через ініціацію (дікшу). Такий ланцюг передання вчення називається парампарою. У межах вайшнавських сампрадай існують численні секти й підсекти (термін «секта» вжито в суто науковому й нейтральному значенні школи, напряму, традиції). Зв’язок кожної з них із тією чи іншою сампрадаєю може бути як очевидним, так і втраченим упродовж тривалої історії існування.
Секти, у яких відбувається поклоніння Вішну саме як Вішну, — нечисленні, у переважній більшості з них найвищим і всюдисутнім Богом вважається або восьма аватара Вішну бог Кришна (сам, або разом із Радгою), або сьома аватара Вішну бог Рама.
Єдиної доктрини вайшнавізму не існує, хоча сампрадаї вайшнавізму можуть мати багато спільних рис. Вайшнавські напрями зазвичай спираються на ті самі тексти, які вважають сакральними, — Бгаґавадґіту, Вішну-пурану, Бгагавата-пурану (Шрімад Бгагаватам) тощо, але кожен напрям орієнтується на власну традицію коментування цих текстів. Сакральний текст продовжує існування в коментарях і для адепта є невіддільним від них. Епічні твори — Магабгарата й Рамаяна, а також міфологічні твори — пурани, у своїй більшості мають вайшнавську орієнтацію — Вішну або його аватари посідають у них центральне місце. Вайшнавських пуран налічується шість: крім Вішну- і Бгагавата- пуран, до них належать Нарада-, Ґаруда-, Падма- і Вараха- пурани. Вайшнавські напрями декларують свою орієнтацію на Веди й Упанішади, але в релігійній практиці майже не користуються ними. Сакральними також вважають тексти, що не належать до ведичної традиції, — агами.
Вайшнавізм не має єдиного організаційного центру та ієрархічної структури — кожна сампрадая є самостійною і самодостатньою, організаційно не пов’язаною з іншими. Та частина індуїстів, які вклоняються богу Вішну, але водночас не ініційовані в жодну з традицій, відвідують храми Вішну чи його аватарів, що належать певним сектам.
Серед напрямів вайшнавізму є як суто чернечі (наприклад, Рамананда сампрадая), так і ті, що спрямовані виключно на домогосподарів (наприклад, Пуштімарга сампрадая), або допускають і те, й інше (ґаудія-вайшнавізм). Секти вайшнавізму також різняться за рівнем толерантності до кастовості — від таких, що її цілковито ігнорують (наприклад, прихильники Кабіра), до тих, що складаються винятково з членів вищих каст (Пуштімарга).
Філософія та теологія
У вайшнавізмі, як і в індуїзмі назагал, значну роль відіграє філософія, що закладена в основі всіх його напрямів і визначає розбіжність між ними. Відповідно до філософського трактування взаємин індивідуальної душі (джіви) і вищої особистості Бога (Брагмана), виділяють чотири сампрадаї вайшнавізму, які мають своїх філософів-засновників — ачар’їв — і в різний спосіб трактують ці взаємини.
Найстаршою сампрадаєю є Шрі Вайшнавізм, заснований ачар’єю Рамануджею (Рамануджачар’я, 12 ст.; Південна Індія). У її основі закладено поклоніння саме Вішну як Вищому Богу, але також вшановують дружину Лакшмі, аватарів Кришну й Раму. У філософських термінах вчення Рамануджі описане як вішишта-адвайта веданта (від санскр. विशिष्ट, Viśiṣṭa — винятковий, той, що вирізняється; санскр. अद्वैत, Advaita — монізм, не-дуалізм та веданта — назва однієї зі шкіл індійської філософії). Етимологія назви вказує на доктринальну особливість філософської школи: індивідуальна душа одночасно й тотожна з Богом, і відрізняється від нього. Бог — це вища і єдина реальність, але така, яка має якості та проявляється в різних формах (зокрема, через душі). Цю парадоксальну одночасну тотожність і окремішність душі й Бога можна зрозуміти через метафору тіла й життєвоважливих внутрішніх органів: Бог — тіло, душа — орган. Останній є тілом, бо складає його частину, але не може існувати самостійно. Так само, як і все тіло не зможе існувати без життєвоважливого органу.
Вищою метою в сампрадаї Шрі Вайшнавізму вважається посмертне досягнення божественної обителі Вішну — Вайкунтхи, де індивідуальна душа об’єднується з Богом у любовних відносинах, але водночас не втрачає своєї окремішності. Цієї мети ініційовані в сампрадаю Шрі Вайшнавізму досягають через культивування неприв’язаності до світу, відданості Богу (бгакті) й служіння йому, зокрема, через його зображення в храмі.
Сампрадая, започаткована ачар’єю Мадгвою (Мадгвачар’я, 14 ст.; Південна Індія), дотримується позиції двайта веданти (від санскр. द्वैत, Dvaita — дуалізм + веданта). За її вченням, Бог і душа належать до окремих реальностей (звідси — дуалізм). Втім, реальність Вішну — незалежна, тимчасом як джіва залежить від Вішну. Один із найбільш впливових напрямів вайшнавізму — ґаудія-вайшнавізм — вбачає свої корені саме в цій сампрадаї.
На позиції чистої не-дуальності — адвайта веданти — уґрунтована сампрадая, започаткована ачар’єю Валлабгою (Валлабгачар’я, 14 ст.: Північна Індія), яку знають під назвою Пуштімарга («шлях квітування»). У ній Кришна тотожний абсолютній реальності — Брагману, а світ — це не ілюзія, про що часто наголошують інші представники філософської школи адвайти веданти, а самий Кришна. Віддані Кришни намагаються встановити з ним відносини, яка нагадують відносини між батьками й дітьми. Дуже впливовою натепер є сампрадая Свамінараяни, що відділилася від Пуштімарги в 19 ст. й поклоняється не так Кришні, як ґуру Свамінараяні, засновнику напряму. Відомий сучасний індуїстський храмовий комплекс Акшардгам (Нью-Делі, 2005) був побудований сампрадаєю Свамінараяни.
Остання з-поміж чотирьох сампрадай, пов’язана з іменем ачар’ї Німбарки (12 ст.; Південна Індія), посідає позиції двайта-адвайта веданти і стверджує, що душа одночасно тотожна Богові й відмінна від нього.
Окрім чотирьох вайшнавських сампрадай існує численна кількість інших, серед яких вибірково можна назвати німаватів, радгаваллабгів, шакті бгавів, чаран дасів, гарішчандрів, а також прихильників Рамананди, Кабіра, Міри Баї тощо.
Особливе місце серед вайшнавських сампрадай посідає ґаудія-вайшнавізм (від назви історичної області на теренах Східної Індії та Бангладеш, також бенгальський вайшнавізм, Чайтанья-вайшнавізм), який найбільше розповсюджений за межами Індії у формі Міжнародного товариства Свідомості Кришни (англ. The International Society for Krishna’s Consciousness, ISKCON), ІСККОН. Особливістю ґаудія-вайшнавізму є те, що Вищим Богом вважається Кришна, але в нерозривному зв’язку зі своєю партнеркою — богинею Радгою. Бенгальський святий Чайтанья (15 ст.) вважається втіленням цих двох божеств в одному тілі, тому ґаудія-вайшнави його трактують як Бога. Традиція культивує шлях відданості Богу — бгакті. Адепти прагнуть побудувати з Богом відносини, які нагадують відносини закоханих (према), тільки еротичний зв’язок Радги з Кришною трактується як трансцендентний, вищий, а не мирський. З філософського погляду ґаудії дотримуються позиції дуалізму, але наполягають на неосяжному парадоксальному принципі «різниці в тотожності» — ачінтья бгеда абгеда (від санскр. अचिन्त्य, Acintya — неосяжний; санскр. भेदा, bhedā — різниця, розбіжність і санскр. अभेद, ābheda — подібність, тотожність). Головною практикою ґаудія-вайшнавів є повторення імені Бога (магамантра), тобто Кришни, спів гімнів, що прославляють Бога (кіртана), поклоніння зображенню Бога, поклоніння священній рослині туласі тощо. Ім’я Бога втілює його суть, тому, повторюючи його, відданий ніби викликає його до присутності. Магамантра звучить так:
Харе Кришна Харе Кришна
Кришна Кришна Харе Харе
Харе Рама Харе Рама
Рама Рама Харе Харе.
Вайшнавізм в Україні
Представлені в Україні напрями є переважно ґаудія-вайшнавськими. Найбільший із них — це Товариство Свідомості Кришни (ІСККОН). За офіційними даними, станом на 01.01.2020 діяло 55 таких релігійних організацій. Головним своїм учителем вайшнави ІСККОН вважають Бгактіведанту Прабгупаду Свамі (в миру — Абгай Чаран Де, 1896–1977; Індія), який у 1960–1970-х проповідував учення ґаудія-вайшнавів на Заході, переклав англійською і прокоментував великий корпус вайшнавських текстів. Свамі Прабгупада був учнем релігійного діяча Бгактісіддганти Сарасваті (1874–1937; Індія), який, своєю чергою, був сином і учнем важливого реформатора ґаудія-вайшнавізму в 19 ст. Бгактівіноди Тгакура. Бгактіведента Сарасваті став завновником організації Ґаудія-Матх (від санскр. Maṭha — організація). Пізніше його учні створювали свої власні організації, з-поміж яких однією з найбільших є Шрі Чайтанья Сарасват Матх — організація, яку заснував Шрідгар Магарадж (1895–1988; Індія). Вона широко представлена в Україні й знана головно своєю діяльністю з популяризації ведичної культури.
Серед організацій-послідовників Ґаудія-Матху в Україні також є віддані Шрі Чайтанья Ґаудія Матху, Шрі Ґопінатх Ґаудія Матху, а також Нараяна Магараджа Матху (або Міжнародного товариства чистої бгакті-йоґи). Релігійні й філософські засади цих напрямів майже не різняться, відмінності проступають в орієнтації на твори й переклади вчителів своєї організації та естетиці культу.
Нечисленні представники традиції сантів також присутні в релігійному ландшафті України.
Додатково
Термін «сампрадая» можна розуміти за аналогією конфесії в християнстві. Та на відміну від християнства, межі між сампрадаями дуже розмиті. Серед відповідників терміна українською: традиція, напрям, школа, а часом навіть секта (коли представники невеликого напряму вважають себе сампрадаєю).
Література
- Flood G. D. An Introduction to Hinduism. Cambridge : Cambridge University Press, 1996. 341 р.
- Krishna N. Book of Vishnu. New Delhi : Penguin Books India, 2001. 156 p.
- The Hindu World / Ed. by S. Mittal, G. Thursby. London : Routledge, 2004. 672 p.
- Dalal R. The Religions of India: A Concise Guide to Nine Major Faiths. New Delhy : Penguin Books India, 2010. 415 p.
- The Hinduism Omnibus. New Delhi : Oxford University Press, 2010. 187 p.
- Johnson Т. М., Grim B. J. The World’s Religions in Figures: An Introduction to International Religious Demography. Chichester : John Wiley & Sons, 2013. 376 p. URL: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/book/10.1002/9781118555767
- Stietencron H. von. Hindu Myth, Hindu History: Religion, Arts and Politics. Delhi : Permanent Black, 2013. 336 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Філь Ю. С. Вайшнавізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вайшнавізм (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
