Гуляйполе
Гуляйпо́ле — місто в Пологівському районі Запорізької області, Україна; адміністративний центр Гуляйпільської міської об’єднаної територіальної громади.
|
Гуляйполе | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Запорізька область |
| Засновано | 1786 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 13 |
| Територія (кв.км.) | 24 |
| Уродженці | Іванченко, Раїса Петрівна, Калюта, Вілен Олександрович, Махно, Нестор Iванович, Юхвід, Леонід Аронович |
Зміст
Географічне положення
Розташоване на р. Гайчур, за 100 км у південно-східному напрямку від м. Запоріжжя. Відстань до м. Києва — 657 км.
Територія — 24 км2. Перевищення відносних висот у межах міста — 36 м.
Історична довідка
Засноване у 2 половині 1770-х (без офіційного статусу, назва в цей період у джерелах не згадується) на колишніх землях Кальміуської паланки Запорозького Війська. З 1786 мало статус державної слободи. У цей період с. Гуляйполе заселяли українці зі Стародубщини, Слобожанщини, Київщини, Чернігівщини, Полтавщини. Поряд із українцями тут також селилися поляки, молдовани, від середини 19 ст. в Гуляйполі та сусідніх місцевостях оселялися німецькі та єврейські колоністи. 1797 поселення стало волосним центром Олександрівського повіту Катеринославської губернії.
Після Селянської реформи 1861 в поселенні споруджено декілька культових споруд різних конфесій і релігій (церкви, кірху, синагогу). Звели завод сільськогосподарського машинобудування, винокурний та 2 цегельні, низку олійниць та торговельних складів, 3 парові млини, з’явилися дрібні кустарні артілі та ремісничі майстерні, пожвавилася торгівля.
Наприкінці 19 ст. кількість населення налічувала 16 тисяч осіб. За соціальним складом і рівнем розвитку економічного життя в цей період Гуляйполе відповідало статусу містечка, проте офіційно зберігало статус села.
1898 поблизу проклали залізницю Чаплине — Бердянськ.
На початку 20 ст. відкрито банк «Товариство взаємного кредиту».
Перший ярмарок у с. Гуляйполі відбувся 1859. Від 1884 до 1914 кожні 3 роки проходили виставки-аукціони сільськогосподарської та промислової продукції, що сприяло побудові так званих купецьких заїздів (готелів) та садиб, більшість яких збережено дотепер.
1916 відкрито чоловічу гімназію, 1917 — жіночу і змішану приватну.
1918–1920 — центр діяльності провідника селянського повстанського руху Н. Махна.
1923–1930 — районний центр у складі Запорізької округи, 1930–1932 — районний центр (у цей період райони підпорядковувалися безпосередньо республіканській владі), 1932–1939 — районний центр у складі Дніпропетровської області, 1939–1962 та 1965–1920 — районний центр Запорізької області. 2020 затверджено адміністративним центром Гуляйпільської територіальної громади (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України).
Статус міста — від 1938.
1931 засновано педагогічний технікум, 1940 його реорганізовано у Гуляйпільський вчительський інститут. Роботу закладу після звільнення м. Гуляйполя від нацистської окупації не відновлено.
1932–1933 територію с. Гуляйполя охоплено Голодомором. За даними Українського інституту національної пам’яті від голоду загинуло щонайменше 108 гуляйпільців, за даними Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» — понад 1500. На місці масового поховання 1992 встановили Пам’ятник жертвам комуністичного голодомору.
У роки Другої світової війни місто окуповано 05.10.1941, звільнено 15.09.1943. Відповідно до окупаційного адміністративно-територіального поділу місто входило до Оріхівського гебіту Дніпропетровського генерального округу Райхскомісаріату Україна. Наприкінці 1943 почала діяти взуттєва фабрика. У повоєнні роки відбудовано підприємства — сільськогосподарського машинобудування, легкої, харчової промисловостей, будівельних матеріалів. 1962 став до ладу завод лакофарбових виробів, 1969 — один із найбільших на той час в Україні сирзавод.
До російсько-української війни
Населення
Загальна кількість населення (2021, оцінка) — 13 070 осіб, густота — 544 особи/км2.
Українську мову вважали рідною 50,20 % осіб (2001, перепис).
Населення зменшується, 2001 становило понад 18 330 осіб.
Клімат
Клімат помірно континентальний.
Середня температура січня — -5,4 °C, липня — +21,9 °C.
Середньорічна кількість опадів — 472 мм.
Господарство
У місті діяли промислові підприємства: «Сільмаш», Гуляйпільський машинобудівний завод, Гуляйпільський сирзавод, Гуляйпільський завод лакофарбових виробів, елеватор, «Аграрний дім».
Найближча залізнична станція Гуляйполе Придніпровської залізниці — за 8 км у с-щі Залізничне. Містом пролягають автомобільні дороги національного та територіального значення. Найпоширенішим є автотранспорт.
Працювали заклади торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування, готель.
Наявні відділення банків, поштові відділення, мережеві супермаркети та інші торговельні заклади.
Медична сфера: міська та дитяча лікарні, поліклініка, фельдшерські пункти.
Наука, освіта, культура
До широкомасштабного вторгнення у місті функціонували 2 загальноосвітні школи, 2 ліцеї, 3 дитсадки, школа мистецтв, дитяча бібліотека та бібліотека для дорослих, будинок культури і краєзнавчий музей (від 1960).
Щоосені проводили обласний фестиваль народного мистецтва «Вольниця» до дня народження Н. Махна.
Спорт: є тренажерні майданчики, спортивно-тренувальні зали, стадіон «Сільмаш». Діяла дитячо-юнацька спортивна школа.
Архітектура
У м. Гуляйполі немає пам’яток архітектури національного значення. У центрі збережено муровану малоповерхову міську забудову кінця 19 — початку 20 ст. у стилістиці історизму. Її найвизначніші об’єкти є пам’ятками архітектури місцевого значення. Це будівлі й споруди: банку Товариства взаємного кредиту (1901; тепер Гуляйпільського краєзнавчого музею); парового млина поміщика Шредера (1894), готелю підприємця Альтгаузена (кінець 19 ст.), жіночої гімназії (1916), особняка промисловця Карманова (1899). Значну історико-архітектурну цінність мають належні до тієї ж історичної доби будівлі Земської управи, Народного дому та чоловічої гімназії.
У місті розташовано храми, пам’ятні знаки й пам’ятники (зокрема меморіал загиблим воїнам під час Другої світової війни, пам’ятник учасникам війни в Афганістані 1979—1989).
Російсько-українська війна
На початку березня 2022, внаслідок бойових дій та окупації районного центру м. Пологи військами Росії, Гуляйполе опинилось без водо- та електропостачання, у квітні — без газопостачання. 10.03.2022 почалась часткова евакуація населення; наприкінці березня у місті залишалось близько 2 тис. осіб. 16.03.2022 російські війська з важкої артилерії здійснили обстріл Гуляйполя, яким було пошкоджено кілька приватних будинків. Ворог продовжував масованими артобстрілами знищувати мирну інфраструктуру міста, наносив ракетні й авіаційні удари, на околицях точилися жорстокі бої.
25.03.2022 звільнено три села Гуляйпільської міської громади. 21.04.2022 у бою під Гуляйполем Збройні сили України знищили військову колону з 24 ворожих танків і 10 БТР (див. Бронетранспортер), збили 3 гелікоптери. Російські війська відійшли від околиць міста.
Гуляйполе перебуває під постійними артилерійським обстрілом та авіаційним бомбардуванням. У червні 2022 для ударів по місту росіяни застосовували, зокрема, реактивні системи залпового вогню. Унаслідок постійних ворожих дій пошкоджено або зруйновано низку пам’яток архітектури місцевого значення у забудові історичного центру міста, серед яких: будівля парового млина (пошкоджено 22.06.2022, знищено 17.02.2024), Музей-садиба родини Крігер, будинок купця Карманова, садиба міщан Мєлєшкових, будівля заїжджого двору, готель Альтгаузена, будинок Якова Гуревича (тепер будівля міськради). Пошкоджено також будинок культури, міську лікарню, промислові споруди, приватні будинки та ін.
Персоналії
У місті народилися: економіст, шахіст І. Бик (1937); театрознавець, мистецтвознавець В. Гайдабура (1937); письменниця, лауреатка Національної премії України імені Т. Шевченка Р. Іванченко; кінооператор В. Калюта; поет, член Спілки письменників України Г. Лютий (1949); політичний і військовий діяч Н. Махно; архітектор і письменник Ю. Плясовиця (1948); член Української Центральної Ради В. Шаровський (1891–1938; тепер Україна); письменник і сценарист Л. Юхвід.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1970. Т. 11: Запорізька область. 790 с.
- Запорізький край / Авт.-уклад., гол. ред. Н. Кузьменко. Запоріжжя : Тандем, 2008. С. 154–161.
- Кушніренко І., Жилінський В. Гуляйпілля туристичне. Запоріжжя : Дніпровський металург, 2014. 240 с.
- Кельм Н., Солодько П., Тимошенко О. Карта бойових дій. Оновлюється // Texty.org.ua. 2022. URL: https://texty.org.ua/projects/106137/karta-bojovyh-dij-onovlyuyetsya/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гуляйполе // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гуляйполе (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
