Миколаївська церква у Глухові
Микола́ївська це́рква у Глу́хові — пам’ятка архітектури національного значення, Сумська область, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Мурована тридільна двоверха церква з дзвіницею стоїть в історичному центрі м. Глухова посеред головного майдану — Соборного. Головна архітектурна домінанта міста. Оприсутнює місце колишнього Радного майдану. Тут, перед західним і південним фасадами Миколаївської церкви, відбувалися козацькі ради, на яких обирали гетьманів України: 1708 — І. Скоропадського, 1727 — Д. Апостола, 1750 — К. Розумовського. У цій же церкві 1708 з наказу царя Петра І проголошено церковну анафему гетьманові І. Мазепі.
Історична довідка
Мурована Миколаївська церква збудована на місці однойменної дерев'яної, відомої за документами від 1683. Вона згоріла під час пожежі глухівського замку 1685. Контракт на будівництво мурованого храму уклали 08.02.1693 майстер Матвій Юхимович Єфимов (Єфимович) і замовник Василь Федорович Ялоцький (?–1712), котрий у 1678–1696 (з перервами) був глухівським сотником. У контракті вказано зразок для Миколаївської церкви — Михайлівську церкву у Глухові, збудовану М. Єфимовим 1692 (не збереглася, зруйнована після пожежі 1784). Миколаївську церкву завершили будувати й освятили 1695. Первісно вона була тридільною, триверхою, з двозаломним центральним верхом. Верхи над вівтарем і бабинцем були глухими, декоративними. Упродовж 18 ст. Миколаївська церква була головним храмом гетьманської столиці, оскільки Троїцький собор, що містився поряд, на поч. 18 ст., був дерев'яним і спорохнявілим, а 1720 замість нього почали будувати новий мурований собор, завершений 1806.
Навколо Миколаївської церкви на цвинтарі ховали визначних діячів Гетьманщини, зокрема генерального хорунжого Миколу Даниловача Ханенка (1691–1760), автора «Діаріуша» та «Щоденника» (могила зруйнована у 1930-х, відновлена 1993). У 1-й пол. 18 ст. Миколаївську церкву оббудували численними притворами, ризницями, тамбурами, про що свідчить її зображення на плані м. Глухова 1746. З тих часів збереглася ризниця, прибудована до вівтаря з південного боку. Збереглися й південний та північний притвори, прибудовані під час капітального ремонту церкви 1811, коли її дахи і бані покрили «білим залізом». 1871 за проектом арх. Олександра Івановича Гросса (?–1897) до бабинця з заходу прибудували великий притвор, увінчаний високою дзвіницею з ярусним верхом. При цьому розібрали верх над бабинцем. Іконостас створений у серед. 18 ст. взамін первісного, знищеного пожежою 1748. 1864 декілька нових ікон для нього написав художник Паоло Нерушеллі (Неруш; Італія), котрий 1864–1879 жив і працював у м. Глухові.
1930 Миколаївську церкву закрито і перетворено на зерносховище, а іконостас знищено.
1976 інститут «УкрНДІпроектреставрація» розробив проект реставрації храму, яку завершено 1992.
Церкву повернули релігійній громаді 1991.
Характеристика
У розміщенні храму застосовано поширений в Україні принцип локалізації найважливіших громадських споруд таким чином, щоб їх можна було вільно оглядати з усіх боків. Цим зумовлені особливості архітектурного вирішення: рівноцінність усіх фасадів, висотний принцип побудови композиції, ярусність, скульптурна виразність об'ємів. З огляду на це Миколаївська церква сприймається як храм-пам'ятник. Основні об’єми згруповані вздовж вісі схід-захід: вівтар п'ятистінний, розмірами 6 х 6,6 м; центральний об'єм (нава) — восьмигранний, розмірами 10,4 х 8,75 м; бабинець (6 х 6 м) та дві дільниці західного притвору прямокутні в плані. Структура пам’ятки відтворює традиційний для народної дерев'яної архітектури тип тризрубного храму, центральний зруб якого вирішено у вигляді вежі, відкритої на всю висоту, до зеніту верху. Висота центрального верху від підлоги до зеніту — 30 м. Миколаївській церкві властиві вишукані пропорції, стрункий силует, симетрична урівноваженість якого дещо порушена внаслідок прибудови дзвіниці. Декор досить строгий: вікна, розташовані у два яруси, облямовані спрощеними наличниками з фігурними розірваними сандриками; стіни завершує масивний карниз зі смугою поребрика. Верхи церкви вишукані й водночас монументальні, увінчані глухими ліхтарями з бароковими грушовидними маківками. Західний притвор з дзвіницею вирішений в архітектурних формах, що імітують форми первісних частин храму. Це — досить вдалий зразок стилізації, цілком органічний у контексті архітектурної стилістики історизму. Вінчання дзвіниці імітує традиційний український тризаломний церковний верх.
Значення
Миколаївська церква є найстародавнішою будівлею м. Глухова. Це унікальний зразок тридільного храму, один з найяскравіших архітектурних творів стилю українського відродження кін. 17 ст., єдиний з храмів, збудованих зодчим М. Єфимовим, що зберігся в Україні. Має історико-меморіальне значення.
Додатково
У контракті на спорудження церкви замовник В. Ялоцький обумовив усе — від загальної композиції будівлі до найдрібніших архітектурних подробиць, зокрема зажадав, щоб вівтар «квадрувався до копули». М. Єфимов був одночасно архітектором-автором проекту і підрядником-виконавцем робіт. Він будував церкву зі своїх цегли, вапна й заліза, зі своєю челяддю (помічниками). Будівельні матеріали доставляв своїм коштом. За все це місто йому платило 600 карбованців «копійками» і 500 карбованців «чехами», а також забезпечувало артіль майстрів харчем на весь період роботи — 5 пудів сала, 5 пудів солі тощо.
Література
- Каманин И. Договоры о сооружении церквей в Малоросии в ХVII в. // Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца : в 24 кн. Киев : Типография С. В. Кульженко, 1904 . Кн. 18. Вып. 1. Отд. 1. С. 26–27.
- Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII–XVIII веков. Москва: Стройиздат, 1967. С. 137–138.
- Логвин Г. Н. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль. Москва : Искусство, 1980. С. 226.
- Пуцко В. Московская стоительная артель Матвея Ефимова на Украине // Строительство и архитектура. 1981. № 1. С. 28–29.
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 224.
- Вечерський В. В., Бєлашов В. І. Глухів. Київ : Абрис, 2003. С. 23–25.
- Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 353–355.
- Пуцко В. Г. Церковна топографія Глухова ХVII–XVIII ст. // Сіверщина в історії України : в 13 вип. Київ; Глухів : Центр пам’яткознавства НАН України, 2009. Вип. 2. С. 90–96
- Савицький О. Д. Історія дослідження пам'яток культурної спадщини м. Глухова (середина ХІХ–ХХ ст.) // Сіверщина в історії України : в 13 вип. Київ; Глухів : Центр пам'яткознавства НАН України, 2017. Вип. 10. С. 10–15.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Миколаївська церква у Глухові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Миколаївська церква у Глухові (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
