Музею старожитностей та мистецтва будинок у Києві
Музе́ю старожи́тностей та мисте́цтва буди́нок у Ки́єві — пам’ятка архітектури національного значення, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Споруда стоїть на штучному пагорбі біля підніжжя Печерської височини на початку вулиці М. Грушевського в історичному центрі міста. Замикає перспективу Європейської площі, яка відкривається від вулиці Хрещатик, і є архітектурним акцентом. Трикутну в плані музейну територію обмежують вулиця М. Грушевського та Музейний провулок.
Історична довідка
1896 Київська міська дума надала земельну ділянку на вулиці Олександрівській, 1 (тепер М. Грушевського, 6) для спорудження будівлі першого загальнодоступного міського музею. Ініціатором було Київське товариство старожитностей і мистецтв під керівництвом Б. Ханенка, який очолив Підготовчий комітет з будівництва й оголосив збирання коштів. Проєкт опрацював архітектор В. Городецький на підставі ескізного проєкту московського архітектора П. С. Бойцова (1849 — після 1918; Росія). Він переміг на архітектурному конкурсі, організованому Московським архітектурним товариством. Наглядав за будівництвом, розпочатим 1897, архітектор В. Ніколаєв, скульптурне оздоблення виконав Е. Саля (1864–1920; Італія).
05.08.1899 з нагоди проведення у м. Києві 11-го Всеросійського археологічного з'їзду у недобудованому приміщенні Міського музею старожитностей і мистецтв відкрито першу археологічну експозицію за результатами досліджень В. Хвойки. Це вважають датою створення музею. Будівництво завершено 1901, інженерні роботи щодо влаштування дренажу — 1907. За браком коштів та внаслідок протидії влади, яка побоювалася в музеї «малоросійського сепаратизму», проєкт реалізовано частково як Г-подібний у плані об'єм із завершеними згідно з проєктом тільки двома фасадами — головним та з боку вулиці М. Грушевського. З боку Музейного провулку споруда залишилася недобудованою.
23.12.1904 відкрито й освячено як Київський художньо-промисловий і науковий музей імператора Миколи Олександровича. Директором став М. Біляшівський.
1919 музей націоналізовано і названо Першим державним музеєм. З 1924 — Всеукраїнський історичний музей імені Т. Шевченка, з 1936 Київський державний музей українського мистецтва, тепер — Національний художній музей України.
1967–1972 музейну споруду добудовано з боку Музейного провулку за проєктом архітектора П. П. Петрушенка (1915–1994; Україна) відповідно до первісного проєкту В. Городецького. 1988 на території музею встановлено бронзовий пам'ятний знак М. Біляшівському.
Характеристика
Споруда мурована з цегли, потинькована (див. Тиньк), квадратна у плані три- чотириповерхова за рахунок розташування на схилі, з великим підвалом, у якому облаштовано фондосховище. Оскільки навколо споруди є глибокий приямок, то з головного фасаду вона сприймається як двоповерхова. Композиційним акцентом головного фасаду є центральний шестиколонний портик доричного ордера з масивним антаблементом. Рельєфи в метопах його фризу (кентавромахія), акротерії, скульптурна композиція «Торжество мистецтва» в тимпані фронтона символізуть високу суспільну місію мистецтва. Фасади розчленовано пілястрами, парні ризаліти на бічних фасадах оформлені як античний грецький двоколонний храм в антах. Монументальні сходи перед головним фасадом фланкують скульптури левів. Територію оточено класицистичною огорожею З боку Музейного провулку та вулиці М. Грушевського має підпірну стіну, вирішену мотивом глухої рустованої (див. Руст) аркади. Внутрішнє розпланування периметрально-анфіладне (див. Анфілада), оптимальне для розміщення музейної експозиції.
Значення
Майстерність архітектурно-художнього вирішення, насиченого глибоким символізмом завдяки стилізації та синтезу мистецтв, підносять цю будівлю до рівня найдосконалішої пластичної маніфестації суспільної ролі музею як храму високого й вічного мистецтва (парадигма, яка була панівною в світовому музейному будівництві кінця 19 — першої третини 20 ст.). Це яскравий взірець неокласицизму в забудові центру м. Києва на зламі 19–20 ст. У цьому полягала суперечність між античним архітектурним образом музею та його експозицією, присвяченою українському народному мистецтву.
Література
- Шероцкий К. Киев : Путеводитель. Киев : В. С. Кульженко, 1917. С. 235–252.
- Єрофалов Б., Осташко Т., Федорова Л. Київський художньо-промисловий і науковий музей // Звід пам’яток історії та культури України: Енциклопедичне видання : у 28 т. Київ : Головна редакція Зводу пам’яток історії та культури при видавництві «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана, 1999. Кн. 1. Ч. 1. С. 342–344.
- Скібіцька Т. Будинок Музею старожитностей та мистецтв // Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 8.
- Київ: Провідник / За ред. Ф. Ернста. Харків : Савчук О. О., 2019. С. 408–425.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Музею старожитностей та мистецтва будинок у Києві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Музею старожитностей та мистецтва будинок у Києві (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.09.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
