Охтирський Свято-Троїцький монастир
Охти́рський Свя́то-Тро́їцький монасти́р — частково втрачений ансамбль об’єктів архітектурної спадщини, Охтирський район, Сумська область, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Монастир містився поблизу с. Чернеччина на Охтирському городищі. Це покритий дубовим лісом останець правого берега р. Ворскли, що підноситься на 40 м над заплавою. Вершина городища — овал 100 × 280 м, витягнутий з південного заходу на північний схід. З північного боку є оборонний вал, навколо якого виявлено археологічний культурний шар 9–12 ст. Монастирська дзвіниця, яка збереглася, є архітектурною домінантою в ландшафті.
Історична довідка
1641 на городищі засновано прикордонне місто Ахтир (Ахтирськ; попередник м. Охтирки), зруйноване 1652. Його укріплення складалися з земляного валу і мали 6 бастіонів. 1654 у південно-західній частині покинутого городища 40 ченців Лебединського Троїцького монастиря, котрі на чолі з ігуменом Іоанникієм прийшли з Правобережжя (тепер с. Лебедин, Звенигородський район, Черкаська область), заснували монастир, первісно названий Благовіщенським. Його дерев’яні споруди (Благовіщенську церкву, трапезну, келії) та укріплення зведено 1671–1676. У першій чверті 18 ст. ктитором монастиря став духівник Петра І священик Т. В. Надаржинський (друга половина 17 ст. — 1729, Україна), коштом якого 1724–1727 збудовано мурований Троїцький собор. Тоді ж монастир перейменовано на Троїцький і оточено цегляним оборонним муром. 1741 споруджено муровані: оборонну дзвіницю, трапезну з церквою Святих Петра і Павла, келії.
Троїцький собор був тридільним, трибанним. Нава восьмигранна, бабинець чотиригранний, вівтар шестигранний. Стіни вівтаря й бабинця значно нижчі, ніж високий восьмерик нави. Наву вінчав стрімкий восьмигранний тризаломний (див. Залом) верх. Верхи вівтаря і бабинця набагато нижчі, двозаломні. Центральне тридільне ядро собору після 1842 оббудовано численними притворами й бічними вівтарями.
1788 під час секуляризації монастирських маєтностей монастир ліквідовано, його мури, трапезну церкву і корпуси келій розібрано на цеглу. Собор став парафіяльним храмом для ближніх сіл Чернеччини і Доброславівки.
1842 монастир відновлено. 1844 збудовано новий мур довкола монастиря з брамою, теплий храм Різдва Богородиці, мурований і три дерев’яні корпуси келій. У другій половині 19 ст. при монастирі під горою споруджено муровані будівлі лікарні й готелю. На схилі монастирської гори облаштували вхід у печери. Вдруге монастир зліквідовано у 1920-х. Тут містилася дитяча колонія.
У 1940-х зруйновано собор і всі споруди за винятком оборонної дзвіниці. У повоєнну добу тут був дослідний полігон оборонного підприємства. Монастир відновлено 2002: відремонтовано дзвіницю, побудовано сучасні споруди храмів і келій. Тепер це чоловічий монастир Української православної церкви Московського патріархату.
Характеристика
Від монастирського ансамблю збережено тільки дзвіницю 1741, яка стоїть на найвищій точці городища. Зведено з червоної цегли за взірцем дзвіниці Покровського собору в Харкові. Це триярусний восьмерик, увінчаний гранчастим шатром з ліхтариком і цибулястою маківкою. Загальна висота 22 м. Перший ярус ширший за горішні. Він має товщину стін 170 см і виразні оборонні риси. Вхід влаштовано зі сходу, з боку монастирського двору. Його фланкують гранчасті напівколони з горизонтальним карнизом угорі. У правому відкосі дверей — хід у товщі стіни зі сходами на другий ярус. Первісно хід виводив на бойовий майданчик прилеглого оборонного муру, а вже звідти — на другий ярус дзвіниці. Перекриття плоскі по дерев’яних балках, яруси сполучалися дерев’яними драбинами. На другому ярусі були бійниці, пізніше розтесані й перероблені на прямокутні вікна. На третьому ярусі влаштовано великі арки та плоскі аркові ніші. Круглі отвори у нижній третині шатра також могли правити за бійниці. Споруда має скромний декор: наріжні пілястри, гурти і карнизи, напівколонки, прямокутні й аркові ніші. Кожний ярус завершено карнизом, розкріпованим (див. Розкріповка) на наріжних пілястрах. Усі елементи декору набрано зі спеціально виготовленої фігурної цегли.
Значення
Охтирський Свято-Троїцький монастир був одним з найвизначніших архітектурних ансамблів Слобожанщини. Його дзвіниця — рідкісний збережений зразок монастирської дзвіниці оборонного типу першої половини 18 ст. Вона є пам’яткою архітектури місцевого значення з охоронним № 125-См.
Охтирське городище є комплексною пам’яткою природи, археології та історії.
Література
- Таранушенко С. Пам’ятки архітектури Слобожанщини XVII-XVIII віків // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. Київ : Держбудвидав, 1959. С. 57.
- Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії і історії архітектури та містобудування, 2002. С. 354-356.
- Вечерський В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. Київ : Науково-дослідний інститут теорії і історії архітектури та містобудування, 2003. С. 500–502.
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 447–449.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Охтирський Свято-Троїцький монастир // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Охтирський Свято-Троїцький монастир (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
