Святодухівська церква з дзвіницею в Потеличі
|
Святодухівська церква з дзвіницею в Потеличі | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Місце розташування | Потелич |
| Площа | 0,19 га; площа буферної зони 1,1 га |
| Рік внесення | 2013 |
| Критерії | (iii)(iv) |
Святоду́хівська це́рква з дзвіни́цею у Поте́личі, церква Зішестя Святого Духа в Потеличі — пам’ятка архітектури національного значення, пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Львівська область, Україна.
Зміст
Історична довідка
Святодухівська церква збудована 1502 з соснових брусів гончарами м-ка Потелича на місці попередньої дерев’яної церкви Бориса і Гліба. У 17 ст. у південно-східному куті церковної садиби збудували дзвіницю. Церква належала найбагатшому та найвпливовішому ремісничому цеху гончарів і первісно була тридільною, одноверхою. Її перебудував 1736 майстер Казимир Домінікович: звів пластичну баню над вівтарем, на вікнах встановив ковані залізні ґрати, здійснив інші ремонтні роботи. Тоді ж він відремонтував і дзвіницю. Монументальний поліхромний розпис в інтер’єрі виконано 1628. Він був пошкоджений під час ремонту 1736 й реставрований 1970–1972. Збережений дотепер іконостас виготовлений у 17 ст. Первісно церква і дах дзвіниці були покриті ґонтом, під час ремонтів 20 ст. його замінили покрівельною сталлю, а під час реставрації церкви та дзвіниці 1970–1972 за проектом архітекторів Б. Кіндзельського і І. Могитича пам’яткам повернули ґонтове покриття. Тепер це діючий храм Української греко-католицької церкви.
Характеристика
Дерев'яні церква з дзвіницею стоять у центральній частині села на високому правобережному пагорбі над долиною р. Телиці в мальовничому оточенні ставів та лісу, який підступає до пам’ятки схилом пагорба зі східного боку, поглинувши старовинний цвинтар. Місцевість є частиною Розточчя, пасмо пагорбів якого тягнеться паралельно до української частини Карпат. Територія пам’ятки сформована з трьох частин — церковного подвір’я та територій двох цвинтарів: 19 — початок 20 ст. та середина 20 — початок 21 ст. Подвір’я церкви площею 0,19 га, що є територією пам’ятки, оточує дерев'яна огорожа з двома наріжними вежами-каплицями з західного боку. До церковного подвір’я веде пішохідна стежка з дерев’яними сходами і містком через річку. Площа буферної зони 1,1 га.
Церква зрубної конструкції поставлена на кам’яній основі, тридільна, двоверха, з піддашшям на випустах вінців зрубу і кронштейнах. Центральний зруб (нава) і бабинець квадратні в плані, вівтар — гранчастий. Найширший центральний зруб перекритий чотирибічним наметовим верхом з одним заломом, світловим ліхтарем і маківкою, вівтар — восьмигранною шоломовидною банею зі світловим ліхтарем і маківкою. Бабинець має двосхилий дах з фронтоном на західному фасаді. Стіни над піддашшям та верхи вкриті ґонтом. Західні й південні двері прикрашені кованими петлями художньої роботи. В інтер'єрі панує висотно розкритий простір центрального верху. Бабинець має пласку стелю. Первісні хори при західній стіні нави розібрані. Добре збереглися настінні монументальні розписи 17 та 18 ст., іконостас 17 ст. з різьбленими царськими вратами, ікони 16–18 ст., лава крилосу 17 ст.
Дзвіниця каркасної конструкції, квадратна в плані, двоярусна, має широке піддашшя і завершена високим наметовим дахом. Поставлена на кам’яній основі, четверик зашито дошками.
Значення
Церква належить до найдавніших збережених дерев’яних пам’яток Європи і визначних творів галицьких шкіл народної архітектури та малярства. 21.06.2013 рішенням 37-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО церкву з дзвіницею внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі серійної транскордонної номінації «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі і України».
Додатково
Село Потелич з 2-ої половини 15 ст. до середини 20 ст. було містечком, тому церква є взірцем старої української міської культури, а не селянської.
Церква стоїть біля підніжжя гори, тому її називають підгірською. З церковного подвір’я на вершину гори веде серпантином хресна дорога, яка закінчується на горі каплицею Вознесіння Господнього.
Колись при церкві на озброєнні було 7 гармат, тому в разі небезпеки місцеве населення тут шукало захисту від нападників.
25.09.2015 у церкву влучила блискавка, проте автоматична система пожежогасіння не дозволила пожежі розгорітися і знищити пам’ятку.
Галерея
|
Література
- Юрченко П. Г. Дерев’яна архітектура України. Київ : Будівельник, 1970. 192 с.
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 174.
- Дерев'яні церкви Карпатського регіону України і Польщі. Львів : Компанія Гердан, 2011. С. 16–17.
- Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine. Cultural Property of the Republic of Poland and Ukraine for Inclusion in the World Heritage List. Warszawa : National Heritage Board of Poland, 2011. P. 15–18.
- Вечерський В. В. Українська дерев'яна архітектура. Київ : Балтія-Друк, 2013. С. 76–77.
- Драган М. Д. Українські деревляні церкви. Генеза і розвій форм. 2-ге вид. Харків : Савчук О. О., 2016. 450 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Святодухівська церква з дзвіницею в Потеличі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Святодухівська церква з дзвіницею в Потеличі (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
