Відмінності між версіями «Гульбище»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | 1) | + | '''Гу́льбище''' — багатозначний термін. |
| + | |||
| + | '''1)''' [[Тераса]] на [[Галерея|галереї]], що прилягає до [[Споруда|споруди]] на рівні [[перекриття]] цокольного або першого [[поверх]]у. | ||
| + | |||
| + | Гульбища відомі в церковних спорудах [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]] з 9 ст. Вони дверима були поєднані з [[Хори|хорами]] і за сприятливих погодних умов слугували місцем перебування під час [[Літургія|літургії]] родини [[ктитор]]а [[Храм (архітектура)|храму]] ([[імператор]]а, інших представників [[Аристократія|аристократії]]). | ||
| + | |||
| + | У 11 ст. артілі візантійських майстрів перенесли [[Традиція (архітектура)|традиції]] будування мурованих [[Церква (архітектура)|церков]] з гульбищами на територію [[Давня Русь|Давньої Русі]]: більшість дослідників [[Софійський собор у Києві|Софійського собору в Києві]] [[[Асєєв, Юрій Сергійович|Ю. Асєєв]], М. Брунов (1898–1971; тепер Росія), К. Дж. Конант (1894–1984; США), [[Моргілевський, Іполит Владиславович|І. Моргілевський]], [[Новицький, Олексій|О. Новицький]], [[Солнцев, Федір Григорович|Ф. Солнцев]] ] вважають, що первісно його з трьох боків оточувало гульбище. [[Борисоглібський собор у Чернігові]] з двох боків, а [[церква Покрова на Нерлі]] з трьох боків також первісно були оточені гульбищем. В архітектурі Московського царства гульбища поширилися в 16–17 ст. Їх влаштування було даниною традиції, але суперечило природно-кліматичним умовам Східної Європи: значна кількість опадів і низькі температури взимку зумовили постійне руйнування конструкцій. Для запобігання цьому над гульбищами споруджували криті галереї з односхилими [[дах]]ами (собор Різдва Богородиці [[Мовчанський монастир у Путивлі|Мовчанського монастиря в м. Путивлі]]). | ||
| + | |||
| + | Гульбище завжди підняте над рівнем землі. Спирається на муровані [[Пілон (архітектура)|пілони]], поєднані [[арка]]ми, що є основою [[Склепіння (архітектура)|склепінь]], які перекривають простір під терасою. Тераса має плоску поверхню, вимошену кам’яними або керамічними [[плита]]ми, огороджена [[парапет]]ом, [[Балюстрада|балюстрадою]] чи іншою [[Огорожа|огорожею]]. На терасу ведуть [[сходи]]. Гульбище прилягає з одного чи кількох боків до сакральної, громадської споруди чи житлового [[Будинок|будинку]] й виконує функцію транзитної зони перед входом у велике приміщення громадського призначення або [[Рекреація|рекреації]]. | ||
| + | |||
| + | '''2)''' Місце народного гуляння. | ||
| + | ==Література== | ||
| + | Турченко Н. Гульбище // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 78–79. | ||
| + | Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 131. | ||
| + | Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 65. | ||
Версія за 09:03, 25 квітня 2024
Гу́льбище — багатозначний термін.
1) Тераса на галереї, що прилягає до споруди на рівні перекриття цокольного або першого поверху.
Гульбища відомі в церковних спорудах Візантійської імперії з 9 ст. Вони дверима були поєднані з хорами і за сприятливих погодних умов слугували місцем перебування під час літургії родини ктитора храму (імператора, інших представників аристократії).
У 11 ст. артілі візантійських майстрів перенесли традиції будування мурованих церков з гульбищами на територію Давньої Русі: більшість дослідників Софійського собору в Києві [[[Асєєв, Юрій Сергійович|Ю. Асєєв]], М. Брунов (1898–1971; тепер Росія), К. Дж. Конант (1894–1984; США), І. Моргілевський, О. Новицький, Ф. Солнцев ] вважають, що первісно його з трьох боків оточувало гульбище. Борисоглібський собор у Чернігові з двох боків, а церква Покрова на Нерлі з трьох боків також первісно були оточені гульбищем. В архітектурі Московського царства гульбища поширилися в 16–17 ст. Їх влаштування було даниною традиції, але суперечило природно-кліматичним умовам Східної Європи: значна кількість опадів і низькі температури взимку зумовили постійне руйнування конструкцій. Для запобігання цьому над гульбищами споруджували криті галереї з односхилими дахами (собор Різдва Богородиці Мовчанського монастиря в м. Путивлі).
Гульбище завжди підняте над рівнем землі. Спирається на муровані пілони, поєднані арками, що є основою склепінь, які перекривають простір під терасою. Тераса має плоску поверхню, вимошену кам’яними або керамічними плитами, огороджена парапетом, балюстрадою чи іншою огорожею. На терасу ведуть сходи. Гульбище прилягає з одного чи кількох боків до сакральної, громадської споруди чи житлового будинку й виконує функцію транзитної зони перед входом у велике приміщення громадського призначення або рекреації.
2) Місце народного гуляння.
Література
Турченко Н. Гульбище // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 78–79. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 131. Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 65.
