Відмінності між версіями «Гульбище»
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
'''Гу́льбище''' — багатозначний термін. | '''Гу́льбище''' — багатозначний термін. | ||
− | '''1)''' [[Тераса]] на [[Галерея|галереї]], що прилягає до [[Споруда|споруди]] на рівні [[перекриття]] цокольного або першого [[поверх]]у. | + | '''1)''' [[Тераса (архітектура)|Тераса]] на [[Галерея|галереї]], що прилягає до [[Споруда|споруди]] на рівні [[перекриття]] цокольного або першого [[поверх]]у. |
Гульбища відомі в церковних спорудах [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]] з 9 ст. Вони дверима були поєднані з [[Хори|хорами]] і за сприятливих погодних умов слугували місцем перебування під час [[Літургія|літургії]] родини [[ктитор]]а [[Храм (архітектура)|храму]] ([[імператор]]а, інших представників [[Аристократія|аристократії]]). | Гульбища відомі в церковних спорудах [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]] з 9 ст. Вони дверима були поєднані з [[Хори|хорами]] і за сприятливих погодних умов слугували місцем перебування під час [[Літургія|літургії]] родини [[ктитор]]а [[Храм (архітектура)|храму]] ([[імператор]]а, інших представників [[Аристократія|аристократії]]). |
Версія за 09:23, 25 квітня 2024
Гу́льбище — багатозначний термін.
1) Тераса на галереї, що прилягає до споруди на рівні перекриття цокольного або першого поверху.
Гульбища відомі в церковних спорудах Візантійської імперії з 9 ст. Вони дверима були поєднані з хорами і за сприятливих погодних умов слугували місцем перебування під час літургії родини ктитора храму (імператора, інших представників аристократії).
У 11 ст. артілі візантійських майстрів перенесли традиції будування мурованих церков з гульбищами на територію Давньої Русі: більшість дослідників Софійського собору в Києві [ Ю. Асєєв, М. Брунов (1898–1971; тепер Росія), К. Дж. Конант (1894–1984; США), І. Моргілевський, О. Новицький, Ф. Солнцев ] вважають, що первісно його з трьох боків оточувало гульбище. Борисоглібський собор у Чернігові з двох боків, а церква Покрова на Нерлі з трьох боків також первісно були оточені гульбищем. В архітектурі Московського царства гульбища поширилися в 16–17 ст. Їх влаштування було даниною традиції, але суперечило природно-кліматичним умовам Східної Європи: значна кількість опадів і низькі температури взимку зумовили постійне руйнування конструкцій. Для запобігання цьому гульбища надбудовували критими галереями з односхилими дахами (собор Різдва Богородиці Мовчанського монастиря в м. Путивлі).
Гульбище завжди підняте над рівнем землі. Спирається на муровані пілони, поєднані арками, що є основою склепінь, які перекривають простір під терасою. Тераса має плоску поверхню, вимошену кам’яними або керамічними плитами, огороджена парапетом, балюстрадою чи іншою огорожею. На терасу ведуть сходи. Гульбище прилягає з одного чи кількох боків до сакральної, громадської споруди чи житлового будинку й виконує функцію транзитної зони перед входом у велике приміщення громадського призначення або рекреації.
2) Місце народного гуляння.
Галерея
Література
- Турченко Н. Гульбище // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 78–79.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 131.
- Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 65.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гульбище // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гульбище (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів