Гульбище

Гу́льбище — багатозначний термін.

1) Тераса на галереї, що прилягає до споруди на рівні перекриття цокольного або першого поверху.

Гульбища відомі в церковних спорудах Візантійської імперії з 9 ст. Вони дверима були поєднані з хорами і за сприятливих погодних умов слугували місцем перебування під час літургії родини ктитора храму (імператора, інших представників аристократії).

У 11 ст. артілі візантійських майстрів перенесли традиції будування мурованих церков з гульбищами на територію Давньої Русі: більшість дослідників Софійського собору в Києві [[[Асєєв, Юрій Сергійович|Ю. Асєєв]], М. Брунов (1898–1971; тепер Росія), К. Дж. Конант (1894–1984; США), І. Моргілевський, О. Новицький, Ф. Солнцев ] вважають, що первісно його з трьох боків оточувало гульбище. Борисоглібський собор у Чернігові з двох боків, а церква Покрова на Нерлі з трьох боків також первісно були оточені гульбищем. В архітектурі Московського царства гульбища поширилися в 16–17 ст. Їх влаштування було даниною традиції, але суперечило природно-кліматичним умовам Східної Європи: значна кількість опадів і низькі температури взимку зумовили постійне руйнування конструкцій. Для запобігання цьому над гульбищами споруджували криті галереї з односхилими дахами (собор Різдва Богородиці Мовчанського монастиря в м. Путивлі).

Гульбище завжди підняте над рівнем землі. Спирається на муровані пілони, поєднані арками, що є основою склепінь, які перекривають простір під терасою. Тераса має плоску поверхню, вимошену кам’яними або керамічними плитами, огороджена парапетом, балюстрадою чи іншою огорожею. На терасу ведуть сходи. Гульбище прилягає з одного чи кількох боків до сакральної, громадської споруди чи житлового будинку й виконує функцію транзитної зони перед входом у велике приміщення громадського призначення або рекреації.

2) Місце народного гуляння.

Література

Турченко Н. Гульбище // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 78–79. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 131. Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 65.