Бернардинський монастир у Львові
|
Бернардинський монастир у Львові | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Місце розташування | Львів |
| Рік внесення | 2004 |
Бернарди́нський монасти́р у Льво́ві — архітектурна пам’ятка національного значення, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Україна.
Розташований в історичному центрі м. Львова. Займає трикутну в плані дільницю, яка у 16–17 ст. прилягала ззовні до південного фронту головного міського укріплення — валу й муру між Галицькою брамою і Королівським бастіоном. Вершину трикутника утворював масивний Бернардинський бастіон. Монастир був потужним самостійним укріпленням, оточеним мурами, ровом і валом, але водночас пов’язаним із загальноміськими фортифікаціями. Це укріплення 1648 захистило м. Львів від руйнівного штурму під проводом Б.-З. Хмельницького
Зміст
Історична довідка
Перші два ченці-бернардинці прибули до м. Львова 1460 на запрошення воєводи подільського й старости львівського А. Одровонжа (дата і місце народження невідомі; тепер Польща — 1465; тепер Україна), котрий надав їм велику земельну ділянку біля Галицької брами і власним коштом організував будівництво дерев’яного монастиря з каплицею Святого Андрія. 1464 монастир згорів. 1465 коштом А. Одровонжа побудовано більший дерев’яний монастир із костелом Святого Андрія. Львівський монастир бернардинців зажив слави завдяки випускникові Ягеллонського університету блаженному Яну з Дуклі (1414; тепер Польща – 1484; тепер Україна), котрий жив у цьому монастирі 1470–1484. 1739 римський папа Климент ХІІ оголосив його святим покровителем Польщі, Русі й Литви.
Монастир згорів 1511 під час облоги м. Львова молдавським господарем Богданом ІІІ (1478–1517; тепер Румунія). Його відбудували 1514 з так званого прусського муру, тобто у фахверковій конструкції, — з дерева й цегли.
Наприкінці 16 ст. бернардинці вирішили замість фахверкового збудувати великий мурований монастир, що викликало конфлікт із владою, розв’язаний 1603 завдяки дозволу короля Сигізмунда ІІІ Вази. Не чекаючи королівського дозволу, 16.09.1600 ченці заклали й освятили наріжний камінь нової святині. Проєкт розробив П. Римлянин. Спочатку будівництвом керував бернардинський чернець Б. Авелідес (дата і місце народження невідомі; тепер Литва — 1617; тепер Україна), упродовж 1613–1617 — А. Прихильний. Будівництво фінансували король Сигізмунд ІІІ Ваза та львівський староста Є. Мнішек (1548; тепер Польща –1613; тепер Росія). Перша служба в новому костелі Святого Андрія відбулася ще до завершення будівництва 30.11.1609.
Мурований костел споруджували у спосіб, традиційний на Русі: старий фахверковий костел не розбирали, а оббудовували ззовні новими мурованими стінами. Після перекриття нового костелу склепіннями старий розібрали і 1614 його залишки вивезли. До 1626 роботи велися під керівництвом архітектора А. Бемера (1555; тепер Польща — 1626; тепер Україна): було зведено башту, що прилягає до північно-східного кута будівлі, й виконано завершення фасадів. Закінчили оздоблення костелу 1630. Корпус келій збудовано 1620–1630.
Після Другої світової війни радянська влада вигнала ченців із монастиря і в його будівлях розмістили історичний архів (тепер Центральний державний історичний архів України, м. Львів), реставраційні майстерні (тепер ДП «Укрзахідпроєктреставрація»), 1975 — дирекцію Львівського історико-архітектурного заповідника (тепер Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради). У костелі Святого Андрія був склад. 1991 костел переданий Чину святого Василія Великого Української греко-католицької церкви.
Характеристика
Монастир був оточений фортечними мурами з каменю й цегли, з бійницями та надбрамною Глинянською баштою (збереглася, мури — частково). До них зсередини прилягають господарські споруди: кузня, стайня та ін., а також башта-дзвіниця. На площі перед костелом стоїть пам’ятна колона, на південь від нього — ротонда над монастирською криницею.
Монастирський костел Святого Андрія зведений з тесаного каменя у вигляді тринавової базиліки з видовженим гранчастим хором (пресбітерієм). Головний фасад має два яруси, проєктовані різними архітекторами у відмінній стилістиці. Нижній ярус витримано в традиціях італійського ренесансу, що характерно для творчої манери П. Римлянина: членування нижнього ярусу фасаду спареними пілястрами чітко демонструє тринавову композицію храму. За аналогією суворих і чітких форм оформлено бічні фасади. Контрастом до нижнього ярусу є ускладнені обриси й скульптурна пластика фронтону — горішнього ярусу головного фасаду, проєктованого А. Бемером у стилістиці північного, німецько-фламандського ренесансу.
1736–1740 інтер’єр костелу зазнав радикальної переробки в стилістиці бароко з 16 дерев’яними різьбленими вівтарями. У той період також було виконано настінні розписи під керівництвом Б. Мазуркевича (дата і місце народження невідомі – 1740, місце смерті невідоме).
Башта, що прилягає до північно-східного кута костелу, мала годинник і використовувалася для спостереження за місцевістю. Її увінчує баня в стилі бароко. Мурований корпус келій зведено впритул до північної стіни костелу. Він має складний план із квадратовим клуатром і коридорною системою розпланування. Приміщення перекрито склепіннями. Будівля загалом триповерхова, з окремими чотириповерховими частинами. Дзвіниця монастиря була прибудована до старого оборонного муру з південного боку від костелу 1733–1734. Двоярусна, має наметовий дах і декор, аналогічний декору нижнього ярусу костелу. Ротонда над криницею блаженного Яна з Дуклі, збудована 1748–1755, є відкритою арковою альтанкою, увінчаною пласким куполом зі скульптурною постаттю цього святого. Пам’ятну колону блаженного Яна з Дуклі в стилістиці бароко було встановлено перед головним фасадом костелу 1736 у пам’ять про врятування м. Львова від козацької облоги 1648. Її увінчувала скульптура святого, яка зникла після 1944.
Значення
Бернардинський монастир у Львові — один із класичних зразків римо-католицького монастирського будівництва в Україні з поєднанням рис стилістики ренесансу і бароко. На 2022 це найбільший міський католицький монастирський ансамбль на території України.
Додатково
- Бернардинці були найпопулярнішим католицьким орденом на Західній Україні: відомі їхні монастирі в містах Бережанах, Дубно, Житомирі, Збаражі, Кристинополі (тепер Червоноград), Луцьку, Сокалі, смт Ярмолинцях.
- Будівництву великого мурованого монастиря у м. Львові активно протидіяла міська влада, бо монастир був розташований за межами міських укріплень і тому нападник, захопивши муровані будівлі перед міськими мурами, міг би використовувати їх для штурму міста. Справа набула розголосу, і король Сигізмунд ІІІ Ваза створив спеціальну комісію, до якої увійшли каштелян С. Жолкевський (1547–1620; тепер Польща), староста Є. Мнішек, католицький архієпископ Я. Соліковський (1539–1603; тепер Польща — Україна). На підставі висновків комісії король 1603 дозволив будувати мурований монастир, але з умовою, що він матиме власні укріплення, які увійдуть до загальної оборонної системи міста, що й було виконано.
- Згідно з історичною традицією в Бернардинському костелі Святого Андрія 1605 брали шлюб М. Мнішек та Лжедмитрій І перед початком походу козацько-польської армії на м. Москву. Але оскільки подія ця відбулася тоді, коли будівництво мурованого костелу тільки розпочалося, то насправді шлюб був освячений Католицькою церквою в старому, фахверковому костелі, служба в якому тривала до 1614.
Література
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 137–140.
- Вуйцик В. С. Вибрані праці // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». 2004. № 14. С. 82–94.
- Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ–ХХІ ст. Львів : Центр Європи, 2008. С. 96.
- Вечерський В. В. Українські монастирі. Київ : Наш час, 2008. С. 332–338.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Бернардинський монастир у Львові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бернардинський монастир у Львові (дата звернення: 2.05.2024).
Оприлюднено: 11.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
