Богиня-мати
Боги́ня-ма́ти — головне жіноче божество в більшості міфологій, архетип повноти втілення жіночого начала, персоніфіковане обожнення материнства, родючості, творіння і народження, початку всякого життя, вияву творчих сил природи.
Зміст
Історична довідка
Поклоніння Матері як верховному божеству сягає епохи палеоліту. Обумовлене сприйняттям жінки як основи продовження роду та існування племені.
Археологія свідчить про поширення культу Матері практично всією територією Євразії: дотепер знаходять давні жіночі фігурки з каменю, кістки чи глини (т. з. палеолітичні Венери). Їхніми спільними рисами є виражені статеві ознаки: великі груди, стегна і живіт, при цьому голова й руки — умовні або відсутні. Цього ж періоду сягають і монументальні скульптури,
т. з. кам’яні баби українського степу.
В епоху неоліту при переході до посівного землеробства доєднано символіку Матері-годувальниці, мудрої Діви, яка дає життя священному Синові. Для цього періоду характерними є зображення жінки з дитиною на руках або жінки, що народжує.
У пізніші епохи до образу жінки дітородного віку додано символіку юної діви (чистота і цнотливість) і старої (праматір).
Характеристика
Головна функція Богині-матері — творча, яка реалізується у кількох аспектах. Найархаїчніші уявлення про Богиню-матір пов’язані з міфічною початковою божественною парою, прабатьками Всесвіту (наприклад, давньоіндійські Д’яус і Прітхіві, загальносемітські Ілу й Асірат, майянські Кукумац і Тепеу, кетські Єсь і Хоседем, полінезійські Рангі й Папа тощо). Тут Богиня-мати зазвичай асоціюється зі землею (Мати-земля) і потрактована як космогонічне, вічно життєдайне джерело всього сущого. Часто їй приписано участь у створенні різного штибу істот: богів, демонів, людей, тварин тощо. Трапляються випадки Небесної Матері (як-от єгипетські богині Нут і Хатхор поряд із батьківським земним началом Геба й Осіріса).
У пізніших уявленнях образ Богині-матері, на відміну від Матері-землі, завжди індивідуалізований, наділений виразною зовнішністю і характером (зазвичай молода і сексуально зваблива). Є покровителькою не тільки родючості й плодючості та пов’язаної з цим сексуальної активності, але й любові, шлюбу, сім’ї та домашнього вогнища: шумерсько-аккадські Нінхурсаг, Намму, Інанна-Іштар; семітська Астарта; єгипетські Ісіда, Нут, Маат; індуїстські Адіті, Деві, Матрі, Шакті; давньокитайська Гуаньінь; давньогрецькі Гея, Кора, Гера, Деметра, Афродіта; давньоримські Церера, Кібела, Атаргатіс, Венера; індіанські Сейба
(у майя), Атлатонін (у ацтеків); японська Аматерасу, слов’янські Мокош, Лада, Рожаниці та ін.
Простежують зв’язок Богині-матері з водою: Афродіта, Мокош, скіфська Апі, Йемайя в міфології йоруба.
В індуїзмі образ Богині-матері постав як втілення вищої космічної енергії (шакті): Парваті, Дурга, Лакшмі.
Разом з тим вона співвідноситься з богом, що вмирає і воскресає: Ісіда й Осіріс, Інанна і Думузі (Іштар і Таммуз), Кібела й Аттіс; інколи сама втілює зміну пір року через ритуальну смерть і відхід у підземний світ (давньогрецька Деметра).
У розвинених цивілізаціях Богиня-мати, за уявленнями, опікується культурою, зокрема містами (Іштар, Кібела, Деметра, Афіна), поетами, музикантами. Серед її царин — цілительство, зокрема від жіночого безпліддя (кельтська Бригід, римська Бона Деа), а також езотеричні знання як символ вічного відродження і безсмертя (Ісіда, Інанна). Виступає миротворицею (скандинавська Фрігг).
Відправлення культу Богині-матері часто супроводжували оргаїстичними ритуалами, що маніфестували сексуальну свободу.
Амбівалентність образу
У міфології образ Богині-матері є амбівалентним: головно життєдайній творчій функції протиставлено функцію руйнації й смерті. Може поставати вбивцею всього нею народженого, богинею підземного світу з хтонічними істотами, темного чаклунства, війни (індуїстська Калі, давньосемітська Ліліт, фракійська Геката, фригійська Кібела, давньогрецькі Рея, Кірка, давньоіталійська Теллус, давньоримська Церера, скандинавська Фрейя), що символізує вічну трансформацію. Така полярність функцій Богині-матері є відбиттям космологічної опозиції «космос/хаос».
Деструктивну іпостась Богині-матері визначено тим, що жіноче начало асоціюється з пасивним станом (наприклад, поняття «інь» у китайській традиції, див. Інь і ян). Традиційно Небесний Батько співвідноситься з Сонцем, а Богиня-Мати — з Місяцем.
Символіка
Символіка Богині-матері надзвичайно різноманітна:
- астральні символи (Місяць у фазі зростання, планета Венера, корона зірок, Велика Ведмедиця, символіка числа 7);
- геометричні фігури (ромб, концентричні кола, трикутник вершиною вниз);
- вода в її численних виявах (моря, ріки, озера, джерела, фонтани, криниці) та все, що пов’язане з водою (мушлі, риби, перли, дельфіни);
- різноманітні сховища, місця прихистку і притулку (печери, гроти, храми, будинки, могильні пагорби, міста);
- вмістилища поживи (материнські груди, жбани, чаші, ріг достатку);
- птахи (голубки, лебеді, ластівки);
- рослини (лотос, троянда, лілія, мохи, кедри, мирт) або символічні архітектурні фрагменти (як-от колони, що начебто втілюють у камені стовбури дерев);
- тварини (корови, кози, лані).
В аспекті дівочої незайманості символом Богині став єдиноріг, а в темному, хтонічному аспекті — змія (часто кобра), левиця.
Додатково
Вважають, що традиція поклоніння Богині-матері вплинула на формування культу Богородиці (Мадонни) у християнстві (зокрема, проводять паралелі з єгипетською Ісідою), Шехіни у кабалі тощо. Біблійне ім’я першої жінки «Єва» (давньоєвр. Хава) перекладають як «подателька життя», праматір усіх людей. Жіночу іпостась біблійного Бога вбачають і в доволі абстрактному понятті Софії (Премудрості).
Література
- Gimbutas М., Campbell J. Le langage de la déesse. Paris : Des Femmes, 2005. 419 p.
- Gange F. Avant les dieux, la mère universelle. Monaco : Alphée, 2006. 442 p.
- Shahrukh H. La Grande Déesse-Mère. Köln : Taschen, 2006. 183 p.
- Meyer P. Mystère et beauté, la Grande Déesse: symboles, témoignages, vestiges d'une civilisation oubliée. Orschwihr : Novit, 2007. 280 p.
- Zaidman L., Caiozzo A. Femmes médiatrices et ambivalentes. Mythes et imaginaires. Paris : A. Colin, 2012. 417 p.
- Wesler K. W. An Archaeology of Religion. Lanham : University Press of America, 2014. 346 p.
- Історія європейської цивілізації. Близький Схід / За ред У. Еко; пер. з іт. Харків : Фоліо, 2016. 1310 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Луцюк М. В. Богиня-мати // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богиня-мати (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднення
Оприлюднено: 21.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
