Володимирський собор у Херсонесі
Володи́мирський собо́р у Херсоне́сі — пам’ятка архітектури національного значення, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, м. Севастополь, Україна.
Стоїть на мисі Святого Володимира, на руїнах античного міста Херсонеса в межах території Національного заповідника «Херсонес Таврійський» і є провідною архітектурною домінантою не лише заповідника, а й м. Севастополя.
Історична довідка
Побудований як соборний храм заснованого у середині 19 ст. Володимирського монастиря. Проект виконав 1858 російський академік архітектури Давид Іванович Грімм (1823–1898), котрий за нього отримав 1860 звання професора архітектури. Споруду звели над руїнами давнього візантійського храму, який помилково вважали місцем хрещення київського князя Володимира Святославича 988. Проект затверджено 1859, закладення храму відбулося 1861, а урочисте відкриття 1868. Однак будівельні й опоряджувальні роботи тривали до 1877, а оздоблення інтер'єру завершили 1883. Освячення відбулося 17.10.1891. Будівництвом керували на місці архітектори Костянтин Вяткін, Максиміліан Юрійович Арнольд (1838–1897), Микола Михайлович Чагін (1823–1909).
Разом з іншими монастирськими спорудами собор створює єдиний архітектурний ансамбль. Під час Другої світової війни 1942–1944 зруйновано центральну частину собору з банею, при цьому майже повністю загинув монументальний розпис. Після того упродовж 50 років собор стояв у руїнах. Проте навіть у напівзруйнованому стані його оголосили пам'яткою архітектури республіканського (тепер — національного) значення з охоронним № 1244.
Під час одного з візитів до м. Севастополя 1997 московський мер Ю. М. Лужков (1936–2019) оголосив про намір відбудувати православну святиню коштом м. Москви. Цю ініціативу перехопив київський міський голова О. О. Омельченко (1938 р. н.). Її підтримав Президент України Л. Кучма.
З 1998 замовником і спонсором відбудови храму стало м. Київ: кошти спрямовувалися з бюджету міста, а також з Державного бюджету України. Проектну документацію розробив інститут «УкрНДІпроектреставрація», головний архітектор проекту і науковий керівник Є. І. Осадчий (1946–2014). Київська міська державна адміністрація затвердила проект у лютому 1999, тоді ж розпочалися відбудовчі й реставраційні роботи, вартість яких становила понад 33,5 млн. грн. Генеральним підрядником була корпорація «Укрреставрація» (президент — М. Орленко). Реставрація з відтворенням втрачених частин собору в цілому завершена влітку 2001, після чого тривали опоряджувальні роботи в інтер’єрі.
Собор повторно освячено 03.04.2004 і передано Українській православній Церкві Московського патріархату.
Характеристика
Собор виконано в формах неовізантійського напряму історизму, з орієнтацією на середньовічну архітектуру Кавказького регіону, знавцем якої був Д. Грімм. Храм однобанний, належить до традиційного візантійського хрестовокупольного типу і має 3 гранчасті апсиди зі східного боку і гранчастий притвор — із західного. Загальна площа споруди становить 1726 м2, висота — 36 м, діаметр купола — 10,5 м. Весь об'єм розділений на 2 яруси: в нижньому — церква Богородиці і руїни давнього храму-хрещальні, законсервованого 1894; у горішньому — церкви св. Володимира і Олександра Невського. У горішній ярус ведуть широкі чотирипрогонові сходи, розташовані в північно-західній і південно-західній частинах будівлі. Нижній ярус перекрито системою коробових склепінь на підпружних арках, центральна частина горішнього ярусу — куполом на циліндричному підбаннику, східна і західна частини — конхами, інші приміщення — коробовими склепіннями. Стіни муровано з інкерманського вапняка з застосуванням для декору білого, рожевого і зеленого мармуру. В інтер'єрі широко застосовано мармур, мозаїки, розписи, різьблення по каменю тощо.
Значення
Собор є однією з найбільших споруд, зведених у Російській імперії в 2-ій пол. 19 ст.
23.06.2013 рішенням 37-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Володимирський собор у Херсонесі внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі номінації «Античне місто Херсонес Таврійський та його хора» (див. Херсонес Таврійський та його хора).
Додатково
Ухвалюючи 2013 рішення про включення номінації «Античне місто Херсонес Таврійський і його хора» до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Комітет всесвітньої спадщини досить курйозно зазначив необхідність кращої інтеграції собору в археологічну пам’ятку:
Переклад:
На автентичність розташування частково впливає будівництво 20 століття, яке знищило частини стародавнього міста, а також міські посягання та інфраструктурні проекти, близькі до місць хори. Їхній вплив можна було б зменшити настільки, наскільки це можливо, вилучивши яхт-клуб та пов'язані з ним споруди з їхнього теперішнього місця та кращою інтеграцією собору в археологічну пам'ятку.
Оригінал:
The authenticity in setting and location is partly affected, predominantly by the 20th century constructions which destroyed parts of the ancient city but also by urban encroachments and infrastructure projects close to the chora sites. Their impact could be reduced to the extent possible by removing the yacht club and associated structures from its present location and better integrating the cathedral within the archaeological site. — (Decision : 37 COM 8B.40 Ancient City of Tauric Chersonese and its Chora (Ukraine). URL: http://whc.unesco.org/en/decisions/5168).
На головному західному фасаді собору встановлено 2 інформаційні таблиці: про Президента України Л. Кучму як ініціатора відбудови та про українські установи, організації і фахівців, долучені до відбудови. Друга таблиця знищена російською окупаційною владою, яка серед обивателів м. Севастополя поширює неправдиву версію про відбудову собору коштом бюджетів міст Москви і Севастополя.
Цитата
Цю пам'ятку критично оцінював історик української архітектури з США В. Січинський: «...в офіційних колах [Російської імперії] повстав проект будови в Херсонесі церкви Св. Василя, щоб таким чином увіковічнити його велич та закріпити в пам'яти нащадків його [святого рівноапостольного князя Володимира] героїчний чин здобуття Херсонесу. За цю «церкву Володимира», де Великий князь охрестився, російські археологи означили руїни одної хрещатої церкви в середині міста. Але під час будування нової церкви не тільки розібрали дощенту цю стару «церкву Володимира», але багато інших цінних пам'яток старохристиянської архітектури і поміж ними дорогоцінну ротонду 600 року! З матеріалу тих ранньохристиянських храмів власне побудовано новий «собор» у псевдовізантійському стилі. Згодом Бертьє-Делагард слушно довів, що коли Володимир Великий дійсно хрестився в Херсонесі, то власне в цій баптистерії 600 року, яку новітні російські археологи розібрали для безвартісної нової «церкви Володимира»
(Січинський В. Історія українського мистецтва : в 2 т. Нью-Йорк : Наукове товариство ім. Шевченка в Америці, 1956. Т. 1. С. 21).
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Володимирський собор у Херсонесі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Володимирський собор у Херсонесі (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
