Відтворення (відбудова) пам'ятки архітектури
Відтво́рення (відбудо́ва) па́м'ятки архітекту́ри — різновид архітектурно-реставраційних робіт, що полягає в науково обґрунтованій натурній відбудові втраченого об’єкта архітектурної спадщини.
Втраченою вважають архітектурну споруду, понад 50 % наземного об’єму якої зруйновано. Відтворення пам’яток архітектури актуалізувалось в Україні у 1980–1990-х внаслідок усвідомлення суспільством втрат національної історико-культурної спадщини за роки комуністичного режиму 1920–1980-х.
Зміст
Характеристика
Відтворенню можуть підлягати архітектурні об’єкти (навіть якщо вони на момент руйнування не мали юридичного статусу пам'ятки архітектури), що мають архітектурну, мистецьку, іншу історико-культурну та/чи меморіальну цінність для країни, регіону, міста чи територіальної громади, і які знищені внаслідок акту вандалізму чи стихійного лиха. Неодмінна умова — такі об'єкти мають бути забезпечені належною науково-фіксаційною документацією: зображення, світлини, кресленики, матеріали натурних наукових досліджень, зокрема археологічних. Їхнє відтворення на первісному місці розташування не повинно спотворювати традиційний характер архітектурного середовища. Відтворення пам’яток архітектури застосовують у світовій практиці з поч. 20 ст. у виняткових випадках (дзвіниця собору Сан-Марко у Венеції 1912, Старе місто 1947–1955 та Королівський замок 1971–1984 у Варшаві).
Відтворення пам'яток в Україні
В Україні започатковано у 1970-х відтворенням садиб І. Котляревського у м. Полтаві (1969), М. Гоголя в с. Гоголевому Полтавської обл. (1984), фонтану «Самсон» у Києві (1981). 1998 відтворено в гаданому первісному вигляді церкву Успіння Богородиці Пирогощі у м. Києві. 1996–1999 відтворено ансамбль Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у м. Києві (собор 1997–1999, дзвіниця 1997–1998, Економічна брама з муром (1997) та Успенський собор Києво-Печерської лаври (2000). 2002–2005 відтворено церкву Різдва Христового в Києві.
За київським прикладом з 2000-х розпочалися відтворення пам’яток архітектури в інших містах: Кам’янці-Подільському (Троїцька церква, 2006–2010), Одесі (Спасо-Преображенський собор, 2000–2005), Полтаві (Успенський собор, 2000–2004), Севастополі (Володимирський собор у Херсонесі, 2000–2004), Сімферополі (Собор Святого Олександра Невського в Сімферополі, 2003–2015), Яготині (Троїцький собор, 1999–2016). Відтворення пам’яток архітектури в Україні активно підтримували Президент України Л. Кучма та київський міський голова О. Омельченко, а також християнські конфесії. На виконання Указу Президента України 09.12.1995 Кабінет Міністрів України 23.04.1999 ухвалив Програму вiдтворення видатних пам'яток iсторiї та культури України, якою передбачалося відтворити 56 пам’яток архітектури в усіх областях України; з них 28 — православні храми, з яких 11 — у м. Києві. Програма виконана частково, скасована урядом, очолюваним В. Януковичем, 21.03.2007. На 2020 питання відтворення пам’яток архітектури регулюється Порядком відтворення визначних об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини (2007). Відповідно до припису, неприпустимим є відтворення об'єкта за відсутності фіксаційної документації та даних натурних досліджень, на підставі лише наукових реконструкцій.
Відтворення пам'яток архітектури в 2000-х є типовим явищем для більшості посткомуністичних країн (Польща, Литва, Латвія, Росія, Білорусь, Грузія та ін.). Вітчизняний досвід відтворення пам'яток архітектури оприявнив допущені фальсифікації в ході реконструкцій архітектурної спадщини. Так, некомпетентне втручання влади (всупереч науково-проєктній документації) призвело до спотворення архітектурних форм відтвореного Успенського собору у м. Полтаві. Значно масштабнішими є фантазійні історико-архітектурні комплекси «відтворених гетьманських резиденцій» у містах Чигирині та Батурині (2009). Розв'язанню цієї проблеми на міжнародному рівні присвячена ухвалена 24.10.2000 під егідою ЮНЕСКО «Ризька хартія про автентичність та історичну реконструкцію культурної спадщини».
При відтворенні (відбудові) пам'яток архітектури слід дотримуватися системи наукових і пам'яткоохоронних пріоритетів: цінність автентичної пам'ятки є абсолютною, відтвореної — відносною.
Цитата
«Кожна архітектурна пам'ятка виникає у світі один раз, у певному місці і за певних обставин, вона несе виключно індивідуальну та унікальну інформацію. З цього випливає абсурдність так званого "відтворення" втрачених пам'яток. Адже якщо можна "відтворити" будь-яку втрачену архітектурну пам'ятку, не маючи на те необхідної документації (!), тоді під сумнів ставиться будь-яка історична, культурна, філософська вартість будь-якої пам'ятки, і не тільки архітектурної. Якщо будь-яку пам'ятку можна знищити, а потім "відтворити", тоді всякий сенс і вартість утрачує взагалі вся історія матеріальної культури людства.»
Цит. за: Логвин Н. Г., кандидат архітектури. Відтворення втрачених пам'яток. Історичний та правовий аспекти // Пам'ятки України: історія та культура. 1994. № 3-6. С. 139.
Галерея
|
Джерело
- Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : ВАТ «РВК «Деснянська правда», 2011. С. 765–769.
Література
- Відтворення втрачених пам'яток. Історичний та правовий аспекти // Пам'ятки України: історія та культура. 1994. № 3–6. С. 134–148.
- Основні засади відтворення визначних пам’яток історії та культури України // Пам'ятки України: історія та культура. 1999. № 1. С. 109–110.
- Вечерський В. В. Новий погляд на проблему втраченої архітектурної спадщини // України: історія та культура. 2001. № 4. С. 2–9.
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. 592 с.
- Вечерський В. В. З історії відтворення споруд Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві. Культурна спадщина Києва: дослідження та охорона історичного середовища. Михайлівський Золотоверхий монастир. Ювілейний випуск, присвячений 900-річчю. Київ : Фенікс, 2008. С. 157–165.
- Пам'яткознавство: правова охорона культурних надбань. Київ : Інститут культурології Академії мистецтв України, 2009. С. 352–354.
- Вечерський В. В. Відтворення утрачених архітектурних об'єктів Гетьманщини // Сіверщина в історії України : в 12 вип. Київ; Глухів : Центр пам'яткознавства НАН України, 2010. Вип. 3. С. 9–13.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Відтворення (відбудова) пам'ятки архітектури // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Відтворення (відбудова) пам'ятки архітектури (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
