Церква Успіння Богородиці Пирогощі в Києві
Це́рква Успі́ння Богоро́диці Пирого́щі в Ки́єві — втрачений і згодом відбудований об’єкт архітектурної спадщини, пам’ятка археології, Україна.
Міститься на Контрактовій площі поряд із Гостиним двором і фонтаном «Самсон» і є архітектурною домінантою у забудові однієї з найстародавніших площ м. Києва.
Зміст
Історична довідка
Мурована церква збудована 1132–1136 на головній торговій площі київського Подолу як фундація князя Мстислава І Володимировича Великого, сина Володимира Мономаха. Названа «Пирогощею» за назвою привезеної з м. Константинополя (тепер м. Стамбул, Туреччина) вiзантiйської iкони Богородицi, яка тут зберiгалася. Церква згадана у «Слові о полку Iгоревiм». 1613–1614 її перебудував iталiйський архітектор С. Браччi (добудував на однобанній церкві 4 бічні бані).
1608–1633 церква була кафедральним собором київських православних митрополитiв.
Київський архітектор I. Григорович-Барський 1772 реконструював церкву в барокових формах і в 5-банному варіанті. Тоді ж спорудив поряд з церквою двоярусну муровану дзвіницю (розібрана після пожежі 1811).
Пiсля пожежi 1811 всі церковні банi розібрали i за проєктом архітектора А. Меленського храм перебудували в однобаневому варіанті в класицистичних формах. До західного фасаду прибудовано нову муровану дзвіницю (завершено 1835).
1934 церква знову стала кафедральним собором, цього разу — Української автокефальної православної церкви. Закрита 1935 i тодi ж знесена. Перед руйнуванням її встиг частково дослідити І. Моргілевський.
Відбудова
1976–1980, 1994–1996 проведено археологiчнi дослiдження залишків (фундаментів) церкви, які були визнані археологічною пам’яткою. Тоді ж уперше порушено питання про доцільність вiдбудови церкви як пам’ятки Княжої доби (рiшення виконкому Київської міської ради від 14.04.1989). За результатами конкурсу вирiшено вiдбудовувати пам'ятку в гіпотетичних первiсних формах.
24.07.1995 виконком Київради визначив цiльове бюджетне фiнансування вiдбудови церкви i термiн проведення робiт 1996–1997. Будiвельнi роботи розпочато у вереснi 1996, а 14.01.1997 зупинено через незадовiльну якiсть проєкту. Нова концепцiя вiдбудови церкви затверджена 07.02.1997. Остаточний варiант проєкту схвалено 09.04.1997, тодi ж вiдновлено будiвельнi роботи, якi виконувала корпорація «Укрреставрація» (завершено 03.1998). Автори реалізованого проєкту: Ю. Асєєв, В. Шевченко (1926–2016; Україна), В. Отченашко (1942 р. н.; тепер Росія). Відтворена церква, освячена на Великдень 1998 Філаретом (Денисенком), передана Українській Православній церкві Київському патріархату (тепер – Православна церква України).
Характеристика
Церква хрестовокупольна, тринавова, триапсидна, з одним сферичним куполом на циліндричному підбаннику, який за допомогою підпружних арок спирається на 4 опори. Має нартекс з хорами над ним. У товщі західної стіни — сходи на хори. Довжина церкви 24,7 м, ширина 16,9 м. Фундаменти глибиною понад 4 м. Тепер під усією церквою є підвал, який можна використовувати для експонування археологічних залишків.
Значення
Це перша споруда Київської архітектурної школи Княжої доби, цілковито збудована з цегли без використання каменю, технікою порядового мурування з певними рисами романського стилю у вирішенні фасадів і їх декорі з застосуванням півколон і аркатурних фризів. Вона започаткувала новий тип мурованого храму, до якого належать Кирилівська церква в Києві, Успенський (Георгіївський) собор у Каневі та Борисоглібський собор у Чернігові.
Додатково
Рішення щодо відбудови пам'ятки в гіпотетичних первiсних формах викликало гостру дискусію, під час якої оприсутнилося 3 принципові позиції серед істориків архітектури й реставраторів:
1) Споруду не відбудовувати, а її археологічні залишки законсервувати як археологічну пам’ятку (історик архітектури Н. Логвин, 1956 р. н.; тепер Україна).
2) Споруду відбудувати в тих архітектурних формах, яких вона набула на момент руйнування 1935 (реставратор В. Отченашко.
3) Споруду відбудувати в гіпотетичних первісних архітектурних формах (Ю. Асєєв, реставратор В. Шевченко. Ця позиція включала 2 варіанти:
- відбудову на первісному рівні — тоді храм був би заглиблений майже на 2 м у землю з огляду на культурний шар Подолу, який створювався з 12 по 20 ст. (архітектор Р. Кухаренко, 1958 р. н.; тепер Україна);
- відбудову на сучасній денній поверхні, бо в Україні традиційно храм ніколи не ставили в ямі (В. Вечерський). Цей варіант було схвалено і реалізовано.
Література
- Обозрение Киева в отношении к древностям, изданное Иваном Фундуклеем. Киев, 1847.
- Лукомский Г. Киев. Мюнхен: Орхис, 1923.
- Асеев Ю. Архитектура древнего Киева. Київ : Будівельник, 1982. 156 с.
- Геврик Т. Втрачені архітектурні пам`ятки Києва. 2-е вид. Нью-Йорк, 1987. С. 23–25.
- Літопис відродження пам'яток // Пам'ятки України. 1997. № 2. С.116–121; № 3. С.74–75; 1998 № 1. С.180–181.
- Вечерський В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури та містобудування, 2002. С. 60–62.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Церква Успіння Богородиці Пирогощі в Києві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Церква Успіння Богородиці Пирогощі в Києві (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.08.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
