Паланок, замок у Мукачевому
Пала́нок, за́мок у Мука́чевому — пам’ятка архітектури та містобудування національного значення, Закарпатська область, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Мурований замок міститься на березі р. Латориці на південній околиці м. Мукачевого в колишньому приміському селі Паланок на високій конусовидній горі вулканічного походження. Замкова гора 68 м заввишки панує в довколишньому ландшафті, тож замок є архітектурною домінантою. Природне розташування замку настільки неприступне, що його ніколи й нікому не вдавалося здобути штурмом. На вершині гори є кілька терас, придатних для забудови, загальною довжиною 230 м і 110 м завширшки. Архітектурний комплекс складається з трьох послідовно розташованих замків чи дворів: Верхнього, Середнього і Нижнього.
Історична довідка
У 9–10 ст. на Замковій горі було слов’янське укріплення, яке охороняло торговий шлях з долини р. Латориці через Верецький перевал у Карпатах. Король Ласло І Святий збудував тут кам’яні мури, які витримали половецьку облогу 1086 та монголо-татарську навалу 1241. Муровані укріплення розбудовано за короля Бели ІV у середині 13 ст. 1290 замок згадано в документах як володіння угорського короля. Наприкінці 13 ст. на вершечку гори збудувано прямокутного плану кам’яний донжон, оточений мурами. У другій половині 14 ст. після смерті короля Карла І Роберта володаркою Мукачівського замку стала його вдова королева Єлизавета Польська (1305–1380; Польща — Угорщина). Князь Федір Коріятович, утративши свої володіння на Поділлі, отримав від угорського короля Сигізмунда І Люксембурга Мукачівську домінію 1396 і перетворив Мукачівський замок на свою резиденцію.
Відбудований 1401 оборонний комплекс включав чотиригранну житлову башту (донжон) на вершечку гори (пізніше цю башту називали Старою). Під нею в скелі видовбано глибоку криницю. Навколо башти влаштовано сухий рів та оборонний мур 10 м заввишки з чотирма циліндричними баштами діаметром 9 м при товщині стін 2,5 м. Браму влаштовано посеред південного муру. Цей донжон зруйновано під час пізніших реконструкцій, а три башти з чотирьох збереглися в перебудованому вигляді. Біля підніжжя замкової гори був рів, що наповнювався водою з р. Латориці. Уздовж рову встановлено дубовий частокіл — «паланок», який дав назву замкові.
Мукачівський замок зазнав руйнувань і перебудов 1567, 1569, 1618, 1629, 1630–1633, 1645, 1648, 1686, 1834, 1922, 1927. Після смерті Ф. Коріятовича 1413 власниками замку були його вдова Ольга (? – 1416, тепер Боснія і Герцеговина — Україна), король Сигізмунд І Люксембург (з 1418), у середині 15 ст. — регент Угорського королівства Янош Гуньяді (1407–1456; Угорщина). Наприкінці 1520-х новий власник замку трансільванський князь Іштван Баторі (1477–1535; Угорщина) звів так званий кільцевий бастіон Верхнього замку та 14-метрову вартову башту. У середині 16 ст. укріплення зазнали руйнувань під час облоги військом Священної Римської імперії германської нації, після чого імператор Максиміліан ІІ Габсбург (1527–1576; тепер Австрія — Німеччина) наказав 1569 відремонтувати їх.
З 1595 замок став власністю правителів Трансільванії, які збудували Середній і Нижній замки. 1633 трансільванський князь Дьєрдь І Ракоці (1593–1648; Угорщина) наказав укріпити замок і насипати на скелястих терасах шар родючого ґрунту. Після його смерті замком володіла вдова Жужанна Лорантффі (1600–1660; Угорщина), яка після землетрусу 1655 силами французьких фортифікаторів 1657 реконструювала укріплення за бастіонною системою С. Вобана (див. також Вобана укріплення). Так з'явилися наповнені водою нові рови унизу та дві артилерійські башти-ронделі — західна і східна.
У цьому замку князь Дьєрдь ІІ Ракоці (1621–1660; Угорщина) двічі (1648, 1649) вів переговори з послами гетьмана Б. Хмельницького щодо спільних дій з Запорозьким Військом . Згодом Мукачівський замок став головним центром антигабсбурзьких рухів у регіоні й 1685–1686 витримав семимісячну облогу війска Габсбургів. 1687–1688 його 27 місяців тримало в облозі те саме військо. Обороною керувала княгиня Ілона Зріні (1643–1703; тепер Хорватія — Угорщина), разом з якою тут перебував її неповнолітній син Ференц ІІ Ракоці (1676–1735; Угорщина). 15.01.1688, повіривши сфальсифікованому листу нібито від свого чоловіка графа Імре Текелі (1657–1705; Угорщина), І. Зріні підписала капітуляцію.
Пошкоджений під час облоги замок за наказом імператора Леопольда І Габсбурга (1640–1705; тепер Австрія) 1691 перебудовано за бастіонною системою. При цьому зруйновано або зменшено висоту більшості старих башт. Так у Мукачевому постало наймогутніше укріплення східних земель імперії Габсбургів. Повстанці Ференца ІІ Ракоці, котрі захопили Мукачево 1703, протягом 8 місяців не могли здобути замок, аж доки його залога сама не здалася. Після того Ференц ІІ Ракоці ініціював спорудження на рівнині довкола замку зірчастої системи бастіонів і равелінів з ровом, що заповнювався водою з р. Латориці. Це зроблено під керівництвом французьких військових інженерів. 1705 Ференц ІІ Ракоці влаштував у Мукачівському замку свій монетний двір, що діяв до 1713. На монетах, що чеканили тут, було гасло Ференца ІІ Ракоці «Pro libertate» (За свободу) та монограма «СМ», що означала «Castrum Munkacs» (Мукачівський замок).
Після поразки Ференца ІІ Ракоці Мукачівський замок здався Габсбургам 24.06.1711, став державною власністю і до першого поділу Польщі (див. Поділи Польщі) зберігав стратегічне значення. Наприкінці 18 ст., коли кордони Габсбурзької монархії посунулися далеко на схід, замок втратив військовий сенс. Озброєння з нього вивезли у м. Белград (тепер Сербія) і 1782 перетворили на в’язницю, виконавши деякі перебудови у Верхньому замку 1782–1789. Тут 1821–1823 був ув’язнений керівник грецького національно-визвольного руху О. Іпсіланті (1792–1828; тепер Туреччина — Австрія), 1851 — російський анархіст М. Бакунін. За 100 років функціонування в’язниці в замку було ув’язнено 19 700 осіб. 1834 унаслідок пожежі й вибуху замкової порохівні знищено всі дерев’яні будівлі включно із замковою церквою. Тоді ж збережені споруди комплексу відремонтовано.
1847 замок відвідав Ш. Петефі. 1919–1938 в замку стояла військова частина армії Чехословацької республіки, 1939–1944 — угорська військова частина, 1945–1962 — радянська. 1962–1973 тут діяло сільськогосподарське професійно-технічне училище. З 1989 в замку розміщено Мукачівський історичний музей. Ремонтно-реставраційні роботи виконано 1972–1993: відновлено давні башти часів Ф. Коріятовича, реставровано західний корпус Верхнього замку. 1998 у дворі Верхнього замку встановлено бронзову скульптуру князя Ф. Коріятовича. 2006 на одному з бастіонів установлено парний бронзовий пам’ятник І. Зріні і Ференцу ІІ Ракоці; 2008 на іншому бастіоні відновлено пам’ятний знак 1896 у вигляді стовпа, на верхівці якого скульптурне зображення турула — тотемічного птаха давніх угорський племен, який згідно з легендами вивів їх із суворого Зауралля в благодатну долину р. Дунаю. Цей пам’ятний знак символізує угорську присутність на Закарпатті та з огляду на це був знищений 1924 чехословацькою владою.
Характеристика
Мукачівський замок має бастіонну систему укріплень, поєднану з залишками баштово-стінової системи і складається з кількох терас, між якими перепад висоти становить 26 м. Найвище міститься Верхній замок з палацом П-подібного плану. На 8 м нижче лежить Середній замок, в якому були казарми залоги та арсенал. Ще на 10 м нижче — Нижній замок з трьома корпусами на бастіонах. На четвертій, найнижчій терасі на початку 17 ст. збудували надбрамну башту, від якої збережено залишки. Усі три замки могли бути автономними й оборонятися самостійно, оскільки були відділені один від одного глухими мурами й ровами, вирубаними в скелі. Відповідно до цього у комплексі склалися три основні групи корпусів — навколо Верхнього, Середнього й Нижнього дворів. У казематі південно-східного бастіону Середнього двору зберігся без істотних переробок Лицарський зал. Верхній двір утворено П-подібним в плані палацом, що складається з кількох житлових корпусів власників замку.
Корпуси багато разів перебудовували. Вони включають фрагменти давнього замку Ф. Коріятовича 14 ст. Північний двоповерховий корпус палацу прикрашає відкрита двоярусна аркадна (див. Аркада) галерея. У південній частині верхнього двору всередині залишків донжону була зроблена при Ф. Коріятовичу криниця глибиною 85 м, діаметром у верхній частині 2,5 м. Вона глибша за підошву замкової гори на понад 10 м. На глибині 13 м від поверхні до шахти криниці симетрично прилягають двоє кручених сходів, що йдуть на глибину 71 м. На глибині 83 м до шахти криниці прилягали два резервуари для зберігання води. Воду діставали за допомогою великого колеса з двома відрами, які діяли за принципом противаги. Криниця функціонувала до 1897.
Спочатку значну роль у системі оборонних споруд відігравали башти, які у міру розвитку штурмової артилерії частково знесено й перебудовано. Тепер укріплення замку складаються з оборонних мурів з бастіонами, викладеними з колотого каменю і цегли, а також ровів і валів, споруджених у різні часи. Деякі стіни замку мають товщину до 3 м. Сухі рови завглибшки 5,6–9,5 м, завширшки 8–23 м. Через них влаштовано звідні мости, які з’єднували три частини замку.
Значення
Мукачівський замок Паланок є найстародавнішим, найвідомішим і найкраще збереженим замком Закарпаття, який протягом сторіч перебував у центрі важливих подій в історії Центрально-Східної Європи.
Додатково
- З часів князя Дьєрдя І Ракоці на Закарпатті побутують дві легенди, пов’язані з Мукачівським замком. Перша стверджує, що замкову гору насипали вручну селяни — князівські піддані. Друга легенда стверджує, що назва Мукачевого походить від слова «мука» — бо селяни дуже змучилися, насипаючи таку високу гору. На відзнаку перебудови замку 1633 Дьєрдь І Ракоці наказав зробити на мурі східного бастіона Нижнього замку напис: «Якщо військове мистецтво, природа і Бог на моєму боці, то мені й гармати не страшні, а за сприятливого розташування зірок — століття переживу».
- Для доби Середньовіччя замкова криниця була настільки складною інженерною спорудою, що на Закарпатті виникла легенда про те, що криницю для князя Ф. Коріятовича видовбав у скелі сам диявол, котрого князь іще й обдурив, не заплативши грошей за роботу: домовлена оплата становила «торбу золота», тож чорт отримав торбу з однією золотою монетою.
- Твердження угорських засобів масової інформації (зокрема й англомовних) про те, що реставрація Мукачівського замку, виконана львівськими фахівцями 1972–1993, завдала йому більших руйнувань, ніж попередні ворожі облоги, є тенденційним і не відповідає дійсності.
Література
- Годованюк О. Замок «Паланок» // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В. Вечерський, О. Годованюк, Є. Тиманович та ін.; За ред. А. Мардера та В. Вечерського. Київ : Техніка, 2000. С. 112-113.
- Поп Д., Поп И. Замки Подкарпатской Руси. Ужгород : ПД «Романа Повч», 2004. С. 56-79.
- Делеган М., Филиппов А. История Мукачевского замка (в документах): Научно-популярный историко-краеведческий очерк. Ужгород : Ліра, 2010. 128 с.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 533–543.
- Вечерський В. Замки та фортеці України. Київ : Балтія-Друк, 2015. С. 116–118.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Паланок, замок у Мукачевому // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Паланок, замок у Мукачевому (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
