Старостинський замок у Галичі

Старостинський замок у Галичі. Гравюра кінця 18 ст.
Старостинський замок у Галичі. Панорама з р. Дністер. Літографія середини 19 ст.
Старостинський замок у Галичі. Руїни. Фото Логвина Г. Н. 1950-х.
Старостинський замок у Галичі. Аксонометрія. Графічна реконструкція інституту «Укрзахідпроектреставрація»
Старостинський замок у Галичі. Панорама. Графічна реконструкція інституту «Укрзахідпроектреставрація»
Старостинський замок у Галичі. Шляхетська башта
Старостинський замок у Галичі. Замковий рів

Старости́нський за́мок у Га́личі — частково втрачений комплекс об’єктів архітектурної спадщини, пам’ятка архітектури національного значення, Івано-Франківська область, Україна.

Напівзруйнований замок розташований над містом на високому стрімкому пагорбі правого берега р. Дністер. Шляхетська башта замку є головною містобудівною домінантою м. Галича.

Історична довідка

Будівництво дерев’яного замку розпочалося 1367 на місці дерев’яних укріплень 12–13 ст. доби Галицько-Волинської держави.

1370 Галицький замок опинився під владою короля Польщі, Угорщини та Хорватії Людовика Угорського (Анжуйського; 1326–1382), у 1372–1379 підлягав наміснику цього короля князю Владиславу ІІ Опольському (1326/1332–1401). Останній завів сюди угорську залогу й посилив оборонні огорожі замку. 1387 угорська залога полишила замок і його опанували поляки. З 1390 замок став резиденцією польської старостинської адміністрації, місцевої судової влади. Він мав потужний арсенал вогнепальної зброї і вишколену залогу.

1490 замок не змогли здобути загони повсталих селян. 1509 він витримав спільний з татарами напад молдавського господаря Богдана ІІІ Одноокого (1479–1517), а також татарський наскок 1554.

У 16 ст. розпочалося спорудження перших мурованих укріплень, хоча сам замок лишався дерев’яним: у 1520-х староста О. Ходецький (1467–1534) замінив частину дерев’яних оборонних стін кам’яним муром; 1533 коштом короля Сигізмунда І Старого збудовано муровану каплицю Святої Катерини (не збереглася). Будівельним матеріалом слугували кам’яні блоки з руїн княжого Успенського собору в давньому Галичі (тепер с. Крилос Івано-Франківського району).

1590–1653 на Галич 29 разів нападали татари; руйнівними були напади 1594, 1612, 1624.

1621 татари поруйнували замок, але незабаром відбудували. За описом 1627 він був з трьох боків оточений валами, на яких височіли 5 оборонних башт (деякі з них були мурованими), мав 3 в'їзні брами.

Під час Хмельниччини повстанські загони С. Височана (?–1666) 1648 напали на замок, а 1649 його здобули козаки Б. З. Хмельницького. 1658 стараннями і коштом А. Потоцького (1628–1691), галицького старости й київського воєводи, замок цілковито перебудовано на мурований. Будівельними роботами керував інженер-фортифікатор з м. Авіньйона (Франція) Ф. Корассіні. 1676 на Галич напало турецьке військо під проводом Ібрагім-паші й польський комендант Ляховський без спротиву здав замок, після чого турки його поруйнували і спалили так, що залишилися самі стіни. За це Ляховського стратили за наказом короля Яна ІІІ Собеського.

Після розбудови Станіславівської фортеці у 2-й пол. 17 ст. стратегічне значення Галицького замку зменшилося, галицькі старости його занедбали і з серед. 18 ст. він почав руйнуватися.

Після приєднання Галичини до імперії Габсбургів 1772 замок перейшов від Ю. Потоцького з Підгаєць (1735–1802) до державних маєтностей. 1788 замок оглянув імператор Йосиф ІІ

1795 губерніальним розпорядженням Галицький магістрат зобов’язали розібрати поруйновані замкові спруди й використати камінь і цеглу на будівництво міських будинків. 1796 під керівництвом окружного інженера з м. Львова А. Гегерштайна почали розбирати найбільш поруйновані частини замку. Зберігся виготовлений ним 1795 план і переріз замку. Роботи з розбирання замку було зупинено (за браком коштів). У квітні 1858 завалилася східна частина мурів.

Перші роботи з консервації замкових руїн виконало Галицьке крайове «Коло консерваторів» 1889–1891.

Наприкінці 19 ст. замок досліджував краєзнавець О. Чоловський (1865–1944), 1951 — археолог В. Гончаров (1909–1987).

В середині 20 ст. руїни замку отримали статус пам’ятки архітектури.

1990–1992 на цій території археологи й архітектори-реставратори з міст Львова й Івано-Франківська виконали архітектурно-археологічні дослідження.

З 1994 Старостинський замок входить до складу Національного заповідника «Давній Галич».

2000–2005 було реставровано Шляхетську башту з фрагментом муру.

Характеристика

Трикутний у плані замок площею 1,7 га складався з двох частин, розміщених на терасах (одна над іншою):

  • верхньої, площею 0,45 га — власне замку;
  • нижнього двору, площею 1,25 га.

З напільного боку був рів шириною 30 м і глибиною 7 м. Башти — п’ятигранні і чотиригранні. Замкова каплиця Святої Катерини входила до загальної оборонної системи, прилягаючи до замкового муру. Замок споруджено з вапняка, мергеля і цегли. Він має численні глибокі підвали. Мури зберігають сліди поспішних різночасових ремонтів, у них збереглися закладені цеглою бійниці. Від великого оборонного комплексу збереглися: наріжна південно-західна Шляхетська башта, руїни замкової каплиці Святої Катерини, окремі ділянки мурів та вали з ровами.

Значення

Старостинський замок у Галичі є рідкісним у Прикарпатському регіоні частково збереженим укріпленням баштово-стінового типу, в якому поєднано давні місцеві традиції оборонного будівництва з досягненнями європейської фортифікації 17 ст.

Додатково

За деякими літературними даними, замок почав будувати дещо раніше, у 1350–1352, галицький і волинський великий князь Любарт. Спочатку замок оточували земляні вали оборонні, а всі його споруди були дерев’яними.

Наприкінці 20 ст. фахівці інституту «Укрзахідпроектреставрація», а також архітектурного факультету Національного університету «Львівська політехніка» опрацювали декілька проектів консервації, реставрації фрагментарного відтворення цієї пам’ятки. Зокрема є проект реставрації замкової каплиці Святої Катерини, опрацьований інститутом «Укрзахідпроектреставрація».

Література

  1. Грабовецький В. Нарис історії Галича . Галич, 1997. С. 126–142.
  2. Галич та його довкілля. Галич : Національний заповідник «Давній Галич», 1997. С. 45-49.
  3. Оприск В. Галицька твердиня над Дністром // Галицька брама. 1998. № 9 (45). С. 12.
  4. Вечерський В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Наук.-досл. ін-т теорії та історії арїітектури і містобудування, 2002. С. 434–436.
  5. Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ, 2011. С. 511–514.
  6. Федунків З. Галицький замок // Пам’ятки України: історія та культура. 2013. № 6. С. 44–53.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Старостинський замок у Галичі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Старостинський замок у Галичі (дата звернення: 2.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.09.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶