Успенський собор у Галичі

Успенський собор у Галичі.
План за Я. Пастернаком
Західний і південний фасади. Реконструкція В. Петрика і Ю. Лукомського
Аксонометричний розріз В. Петрика
Залишки стін, каплиця Святого Василія,
церква Успіння Богородиці
Консервація залишків стін
Барельєфне зображення дракона (тепер в інтер’єрі церкви Успіння Богородиці)

Успе́нський собо́р у Га́личіпам’ятка архітектури та археології національного значення, с. Крилос Івано-Франківської області, Україна.

Археологічні залишки мурованого собору містяться на Крилоській горі – дитинці давнього Галича за 5 км. на південь від теперішнього м. Галича на околиці с. Крилос між р. Луквою (правий доплив р. Дністра) і Мозолевим потоком. На руїнах собору стоїть каплиця Святого Василія, на захід від них – церква Успіння Богородиці, на південь – митрополичі палати; усі споруди муровані.

Історична довідка

Собор почали мурувати з білого каменя (туронська крейда, алебастр, вапняк) у 1140-х за правління першого галицького князя Володимира Володаревича. Тринавову базилікальну (див. Базиліка) композицію споруди змінено на хрестовокупольну 1153-1156 (з приходом до влади 1153 князя Ярослава Осмомисла та створенням 1156 Галицької єпископії). Перша літописна згадка собору 1187 пов’язана з похованням в ньому Ярослава Осмомисла. Наприкінці 12 – у першій половині 13 ст. (найімовірніше 1219 під час здобуття Галича військом князя Мстислава ІІІ Романовича Старого) собор поруйновано, згодом відбудовано. У 14 ст. був центром Галицької митрополії.

Упродовж 15-16 ст. його занедбали й довели до руйнації. На південно-західному куті руїні наприкінці 15 ст. (за іншими версіями – в 16 або 17 ст.) спорудили з соборних білокам’яних блоків одноярусну кубічну каплицю Святого Василія, на якій височіла двоярусна дерев’яна дзвіниця (не збережено). 1584-1586 галицький шляхтич М. Шумлянський (16 ст., Україна) забезпечив спорудження на захід від руїн з їхнього будівельного матеріалу церкви Успіння Богородиці. У другій половині 18 ст. на південь від руїн збудовано одноповерховий будиночок як літню резиденцію галицьких греко-католицьких митрополитів – митрополичі палати. У 19 ст. наземних залишків собору не залишилось і місце його розташування, як і давнього Галича, забулося.

Пошуки науковців другої половини 19 – першої третини 20 ст. у різних місцевостях виявилися марними. 25.07.1936 підземні залишки собору виявила археологічна експедиція Наукового товариства імені Шевченка під керівництвом Я. Пастернака. Він же 1937 виявив на території собору чоловіче поховання в кам’яному саркофазі (Ярослава Осмомисла - ?). Після завершення досліджень 1938 над пам’яткою спорудили дерев’яний консерваційний павільйон, розібраний під час Другої світової війни. 1974-1976 під керівництвом В. Ауліха виконано нові археологічні дослідження, а також консервацію пам’ятки, відзначено місце поховання Ярослава Осмомисла. Тоді ж реставровано каплицю Святого Василія. Археологічними дослідженнями 1992–2000 керував Юрій Володимирович Лукомський (1961 р. н., Україна). 1996, готуючись до відзначення 1100-річчя заснування Галича, місцева влада вирішила відбудувати собор. 1999 на пам'ятці розпочали будівельні роботи, якими знищено значну її частину. Незаконне будівництво припинено 1999 консолідованим рішенням центральних органів виконавчої влади, проте консервацію і музеєфікацію пам'ятки не завершено. Станом на 2022 це об'єкт Національного заповідника «Давній Галич».

Характеристика

Собор мав розміри в плані 37,5×32,4 м і був другим за величиною в Давній Русі після Софійського собору в Києві. Хрестовокупольний, тринавовий, чотиристовпний, з трьома напівкруглими апсидами зі східного боку та нартексом із західного. Центральне ядро з трьох боків оточували двоповерхові галереї. Вінчали споруду 5 куполів на світлових підбанниках; великий центральний – на середохресті, а менші – над наріжними камерами галерей. Інтер'єр прикрашали фрески, а фасади – різьблений білокам'яний декор; збереглися капітелі, консолі, фрагменти аркатури, барельєфне (див. Барельєф) зображення дракона та інші архітектурні деталі. Дахи і бані укривали свинцеві аркуші та черепиця. Тепер від споруди збереглися фундаменти, залишки нижніх частин стін та фрагменти підлоги.

Значення

Успенський собор у Галичі – найвизначніша архітектурно-археологічна пам’ятка Галицького князівства. За його зразком збудовано Успенський собор у Владимирі (Російська Федерація).

Література

  1. Бевз М., Бевз В., Лукомський Ю. та ін. Успенський собор Давнього Галича: проблеми дослідження, збереження та консервації // Пам’ятки України: історія та культура. 2001. № 4. С. 30–35.
  2. Лукомський Ю. Успенський собор Давнього Галича (За результатами нових досліджень 1992–2000 років) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. 2002. Т. 244. С. 578–607.
  3. Дідух В., Мацалак Р. Пам’ятки Крилоської гори // Пам’ятки України: історія та культура. 2013. № 6. С. 4–11.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Успенський собор у Галичі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Успенський собор у Галичі (дата звернення: 29.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
23.03.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України



Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶